про відмову у відкритті
провадження в адміністративній справі
09 січня 2026 року м. Київ № 320/63778/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОММЕТТОРГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал» про визнання права власності, визнання протиправною іпотеки, припинення обтяжень,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати право власності на 1/2 Нежитлового приміщення (офіс) під будівельним № 15 (п'ятнадцять), розташований в Третьому поїзді житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури (Перша черга - будівництво житлового будинку) вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-а, у Голосіївському районі в місті Києві, за позивачем - ОСОБА_1 ;
- визнати припиненою іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору № 2584 укладеного 05.10.2021, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Андрущенко Л.М., між ТОВ «ФК«АЛЬТА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 , предметом іпотеки за яким є - Нежитлове приміщення (офіс) під будівельним № 15 (п'ятнадцять), розташований в Третьому під'їзді житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури (Перша черга - будівництво житлового будинку) вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-а, у Голосіївському районі в місті Києві, згідно Договору купівлі-продажу майнових прав № 15Н/ЛС, укладеного 03 червня 2020 року;
- припинити обтяження іпотеки відносно предмету іпотеки: на Нежитлового приміщення (офіс) під будівельним № 15 (п'ятнадцять), розташований в Третьому під'їзді житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури (Перша черга - будівництво житлового будинку) вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-а, у Голосіївському районі в місті Києві, згідно Договору купівлі - продажу майнових прав № 15Н/ЛС, укладеного 03 червня 2020 року, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке виникло на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Андрущенко Л.М за р. № 2584, обтяження р. № 2585 від 05.10.2021, між ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ», та ОСОБА_1 (Реєстраційний номер обтяження 4286683);
- припинити обтяження - заборону на нерухоме майно відносно предмету іпотеки: припинити обтяження - заборону на нерухоме майно відносно предмету іпотеки: Нежитлового приміщення (офіс) під будівельним № 15 (п'ятнадцять), розташований в Третьому під'їзді житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури (Перша черга - будівництво житлового будинку) вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-а, у Голосіївському районі в місті Києві, згідно Договору купівлі-продажу майнових прав № 15Н/ЛС, укладеного 03 червня 2020 року, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке виникло на підставі іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом КМНО Андрущенко Л.М за р. № 2584, обтяження р. № 2585 від 05.10.2021, між ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ», та ОСОБА_1 (Реєстраційний номер обтяження 44319151).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.06.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №15Н/ЛС, зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 27.09.2021 року, та змінами, внесеними Додатковою угодою № 2 від 01.10.2021 року, відповідно до якого позивач набув майнові права на 1/2 Нежитлового приміщення (офіс) під будівельним №15 (п'ятнадцять). Відповідно до договору відповідач зобов'язаний передати позивачу майнові права на нежитлове приміщення (офіс), передача та приймання прав здійснюватиметься за Актом приймання-передачі майнових прав після повної оплати вартості приміщення. Згідно з пунктом 3 Акту приймання передачі майнових прав до договору купівлі-продажу майнових прав №15Н/ЛС від 03.06.2021 року позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, оскільки відповідний Акт є засвідченням того, що право власності на майнові права на нежитлове приміщення перейшло від продавця - відповідача та до покупця - позивача. Позивач повністю погасив основне кредитне зобов'язання, що підтверджується довідкою відповідача. Позивач звертався в банк з вимогою зняти обтяження, але відповіді не отримав.
За змістом норм частин першої та другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши зміст та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 320/6292/21.
Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Положеннями частини 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
Згідно з пунктами 1, 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 08.05.2024 у справі № 369/8845/21.
У даній справі, яка розглядається, предметом позову є, зокрема, вимога щодо визнання права власності на користування нерухомим майном.
Сторонами у справі є фізична особа (позивач) та юридична особа (відповідач), яка не є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, спір у даній справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі №320/63778/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОММЕТТОРГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал» про визнання права власності, визнання протиправною іпотеки, припинення обтяжень.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тим самим предметом і з тих самих підстав та до того самого відповідача, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.