ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" січня 2026 р. справа № 300/6387/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Думич О.І., звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25.02.2022 по день фактичного розрахунку 31.07.2024; зобов'язати виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25.02.2022 по 31.07.2024 в сумі 471908,60 грн (чотириста сімдесят одна тисяча дев'ятсот вісім гривень шістдесят коп.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду в справі №300/6642/23 відповідачем проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій. 31.07.2024 відбулося зарахування коштів за невикористані дні відпусток відповідно до вказаного рішення. Вважає, що починаючи з 25 лютого 2022 року (дати звільнення зі служби) по 31 липня 2024 року мала місце затримка виплати всіх належних позивачу сум при його звільненні. Просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за вказаний період в розмірі 471908,60 грн.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що оскільки в спеціальному законодавстві визначені порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейських, то до спірних правовідносин норми КЗпП України не застосовуються. Грошова компенсація за невикористані дні відпустки має компенсаторний характер і не є складовою грошового забезпечення поліцейських. Вважає, що при визначенні середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку необхідно виходити з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати суму самої заборгованості. Відповідач також зазначає, що першим днем затримки розрахунку є 26.02.2022, а не 25.02.2022 як зазначає позивач, середньоденне грошове забезпечення позивача на день звільнення складає 493,00 грн, а не 745,51 грн, тому розрахунок проведений позивачем не відповідає ані вимогам чинного законодавства, ані дійсним обставинам справи. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.47).
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.73).
Відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 (а.с.111).
Також позивач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що відсутні будь-які правові підстави для зменшення сум середнього заробітку (а.с.119).
Відповідач надав суду заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких не погоджується із його доводами з підстав, аналогічних раніше поданим додатковим поясненням (а.с.126).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 25.02.2022 перебував на службі в Національній поліції України (записи № 03 та № 04 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.2006) (а.с.17).
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №70 о/с від 15.02.2022 «По особовому складу» позивача з 25.02.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77, з виплатою компенсації за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році (а.с.18).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №300/6642/23 визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів. Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів. Вказане рішення суду набрало законної сили 18.06.2024.
Згідно із змістом розрахункового листа відповідача за липень 2024 року сума нарахованої йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій становить 95202,46 грн, з урахуванням податків, зборів та платежів - 93774,42 грн (а.с.65).
Відповідно до змісту платіжної інструкції №3318 від 29.07.2024 позивачу перераховано грошові кошти на виконання згаданого рішення суду в розмірі 93774,42 грн, які отримано ним 31.07.2024 (а.с.67).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі також - Закон № 580-VIII).
Згідно пункту 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (надалі також - Постанова №988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за №260 "Про ствердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (надалі також - Порядок №260).
Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання (пункт 11 розділу I Порядку №260).
Згідно з пунктом 12 розділу I Порядку №260 звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.
Приписами пункту 15 розділу I Порядку №260 визначено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Порядок виплати поліцейським середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачено ні Законом України "Про Національну поліцію", ні вказаним Порядком №260.
Відтак, до спірних правовідносин належить застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Кодексу законів про працю України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №460/10582/21, від 14.07.2022 у справі №620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 в справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі №580/278/19.
Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України, чинного на час звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (надалі також - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23 (провадження №14-85цс25) вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року.
Переглядаючи справу №489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, та сформулювала правовий висновок, за яким обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, суд бере до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки суд керується критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування може бути зменшено судом незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд зазначає, що спираючись на критерії, наведені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.
Зокрема, у пунктах 58 - 60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначений підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом зокрема й у справі №489/6074/23 і Велика Палата визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23).
Аналогічна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 340/4454/23, від 18.12.2025 у справі № 460/20762/23.
Враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду суд дійшов таких висновків:
- оскільки позивача з 25.02.2022 звільнено зі служби в поліції, то відповідно до статті 116 КЗпП України відповідач був зобов'язаний до цього дня провести повний розрахунок з ним. Отже, спірні правовідносини виникли 25.02.2022, в день звільнення позивача з поліції;
- спірні правовідносини за період з 25.02.2022 по 18.07.2022 (включно) врегульовано статтею 117 КЗпП України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV, яка передбачала виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, тобто з можливістю зменшення нарахованої суми, виходячи з принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець несвоєчасно сплатив працівникові;
- спірні правовідносини з 19.07.2022 по 31.07.2024 врегульовано статтею 117 КЗпП України в редакції, що діяла після набрання чинності закону Законом № 2352-ІХ, тобто після 19.07.2022 (у редакції чинній на момент їх виникнення) згідно якої законодавець обмежив виплату середнього заробітку шістьма місяцями, із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23, тобто з можливістю зменшення нарахованої суми, виходячи з принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець несвоєчасно сплатив працівникові.
Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 28.08.2025 у справі №580/890/24 і суд вважає його застосовним до спірних правовідносин.
Відтак, суд застосовує принцип співмірності при розрахунку середнього заробітку, як до 19.07.2022 так і після 19.07.2022.
Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції 25.02.2022.
Розрахунок з виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій проведений відповідачем 31.07.2024.
Як зазначено судом вище, стаття 116 Кодексу законів про працю України оперує поняттям “всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Із змісту вказаних правових норм суд робить висновок, що відповідальність в розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо слідує із статті 117 КЗпП України.
Отже, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум, прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку.
Коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати, застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 (підпункт “л» пункту 1 цього Порядку).
Згідно з п. 2 вказаного Порядку №100 від 08.02.1995 середня заробітна плата за час затримки всіх сум належних на час звільнення виплат, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як зазначалося судом, приписами пункту 15 розділу I Порядку №260 визначено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Отже, закінченням проходження служби в поліції є день звільнення з такої, про що приймається наказ.
Останнім днем, по який необхідно обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є день фактичного розрахунку включно.
Відтак, період затримки розрахунку при звільненні обчислюється починаючи з першого дня після звільнення, тобто з 26.02.2022, а не 25.02.2022, як помилково вважає позивач, до дати остаточного розрахунку включно, тобто 31.07.2024.
Враховуючи, що позивача було звільнено зі служби в поліції у лютому 2022 року, то для обчислення середнього заробітку необхідно брати період за грудень 2021 року - січень 2022 року.
Відповідно до довідки про доходи від 20.09.2024 №274 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2021 року - січень 2022 року, тобто за останні два місяці, що передували даті його звільнення, розмір грошового забезпечення позивача становив у грудні 2021 року - 15282,98 грн, та у січні 2022 року - 15282,98 грн, всього за два місяці до дня звільнення зі служби в поліції - 30565,96 грн.
Отже, середньоденне грошове забезпечення для розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошових компенсацій становить 493 грн (30565,96 грн розділити на 62 календарні дні).
З приводу стягнення середнього заробітку за період з 26.02.2022 по 18.07.2022, суд зазначає наступне.
Позивач звільнений зі служби в поліції - 25.02.2022, а належні йому при звільненні суми грошового забезпечення в сумі 93774,42 грн виплачено остаточно лише 31.07.2024. Період прострочення з 26.02.2022 по 18.07.2022 становить 143 календарних дні.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать позивачу до виплати в день звільнення, становить 70499,00 грн (493 грн х 143).
Враховуючи встановлені в цій справі обставини, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Згідно із розрахунковими листами за лютий, квітень 2022 року, загальна сума грошового забезпечення, що підлягала виплаті позивачу під час звільнення з військової служби становить 170050,16 грн, з яких: нарахування за лютий 2022 року - 20160,73 грн (в тому числі індексація - 6583,12 грн, компенсація за відпустку - 1528,99 грн), вихідна допомога 56115,01 грн, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій - 93774,42 грн (а.с.63-67).
Отже, невиплачені при звільненні суми грошової компенсації в розмірі 93774,42 грн складають 55,15% від усіх належних позивачу при звільненні сум (з розрахунку: 93774,42 грн. * 100 / 170050,16 грн).
Таким чином, виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача 38880,20 грн середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із виплати вказаної вище грошової компенсації (55,15% від 70499,00 грн.).
З приводу стягнення середнього заробітку за період з 19.07.2022 по 31.07.2024, суд зазначає наступне.
При обрахунку середнього заробітку за вказаний вище період підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, яка передбачає, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає стягненню, але не більш як за шість місяців.
Як встановив суд вище, середньоденне грошове забезпечення для розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошових компенсацій становить 493 грн.
В свою чергу, за період з 19.07.2022 по 31.07.2024, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 19.01.2023, що становить 185 календарних днів) належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 91205,00 грн (493 грн х 185 днів).
Виходячи з принципу пропорційності, на користь позивача за період з 19.07.2022 по 19.01.2023 необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 50299,55 грн - 55,15% від 91205,00 грн.
Тобто загальна сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачеві з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, становить 89179,75 грн (38880,20 грн (за період з 26.02.2022 по 18.07.2022 з урахуванням принципу пропорційності) + 50299,55 грн (за період з 19.07.2022 по 19.01.2023 (за весь час затримки, але не більш як за 6 місяців, з урахуванням принципу пропорційності).
Отже, позов належить задовольнити частково.
При цьому суд звертає увагу, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом розраховано із виплачених позивачу сум грошового забезпечення, тобто із сум з яких стягнуто обов'язкові збори та платежі.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд зауважує, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правничої допомоги від 07.09.2023 №2023/09-4 (а.с.30), згідно з пунктом 1.1 якого адвокат АО "Кей Партнерс" в особі керуючого партнера Думич О.І. зобов'язується надати правову допомогу ОСОБА_1 . Відповідно до пункт 3.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 1 рік (а.с.30).
За змістом Додатку №2 до договору про надання правничої допомоги від 07.09.2023 №2023/09-4 сторони дійшли згоди, що на порядку та на умовах, визначених договором, Остап'юк А.В. доручає АО «Кей Партнерс» підготувати та подати до суду позовну заяву щодо визнання протиправними дій щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також усі інші необхідні процесуальні документи у зазначеній справі. Також АО «Кей Партнерс» надається право на представництво інтересів Остап'юка А.В. в Івано-Франківському окружному адміністративному суді з приводу зазначених питань з усіма правами, якими наділений ОСОБА_1 відповідно до КАС України як позивач, в тому числі з правом готувати, підписувати та подавати заяви по суті справи та інші процесуальні документи (пояснення, заяви, клопотання тощо).
Вартість послуг, зазначених в п. 1 цього Додатку, складається з наступних сум:
- щодо послуг, зазначених в п.1 Додатку №2, безумовна фіксована вартість послуг становить 8000,00 грн;
- у разі прийняття кінцевого рішення суду по справі на користь ОСОБА_1 , останній сплачує АО «Кей Партнерс» гонорар успіху в сумі 20% від стягненої за результатами виконання рішення суми коштів.
Оплата за виконані роботи здійснюється в наступному порядку:
- щодо п. 2.1. Додатку №2 8000,00 авансовим платежем, впродовж 5 банківських днів з моменту подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду;
- щодо п. 2.2. Додатку №2 впродовж 3 банківських днів з моменту виконання позитивного для Клієнта рішення суду.
Також, адвокатом Думич О.І. надано суду ордер на надання правової допомоги серії АТ №1074112 від 20.08.2024 (а.с.6) та інформаційне повідомлення АТ "Перший український міжнародний банк" про зарахування коштів, яким підтверджено сплату ОСОБА_1 на рахунок АО "Кей Партнерс" грошових коштів в сумі 8000,00 грн як оплату за договором про надання правової допомоги №2023/09-4 від 07.09.2023 (а.с.100).
Відповідач у відзиві на позов та у запереченні щодо розміру судових витрат зазначає, що договір про надання правової допомоги від 07.09.2023 № 2023/09-4 та додаток № 2 від 07.08.2024, додані до позовної заяви, не дають можливості підтвердити реально понесені адвокатом витрати, необхідні для надання клієнту правничої допомоги та не можуть бути належним доказом на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу. Оскільки предмет спору у цій справі не є складним, містить лише декілька епізодів спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним - сума витрат за надання професійної правничої допомоги у цій справі, заявлена позивачем та його представником є неспівмірною зі складністю цієї справи, та не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Вважає, що опрацювання адвокатом нормативно-правових актів зводиться лише до цитування норм КЗпП України, 2-ох Законів та правової позиції Верховного Суду (а.с.47, 102).
При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.
Суду не надано переліку конкретних видів правової допомоги, наданих позивачу в цій справі, обґрунтованості суми фіксованого гонорару саме в розмірі 8000,00 грн.
Також, в договорі про надання правової допомоги відсутні відомості про вартість однієї години роботи адвоката.
Суд вказує на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви та наявність судової практики з аналогічних спорів, в тому числі і Верховного Суду.
Таким чином, заявлені адвокатом позивача до відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, із реальним часом, витраченим адвокатом, та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
З огляду на обсяг наданих послуг суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача повинен становити 3500,00 грн, що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру. Решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов до висновку, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в загальному розмірі 665,00 грн (19% задоволених позовних вимог).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні із виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки, додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток в розмірі 89179,75 гривень (вісімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 75 копійок) за несвоєчасну виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 665,00 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.