09 січня 2026 року Справа № 280/12305/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки,
Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Романенка Анатолія Юрійовича про застосування адміністративно-господарського штрафу №308252 до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв'язку з тим, що позивачем не було дотримано положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки у водія ОСОБА_2 відсутні квитанція про сплату транспортних послуг, протокол перевірки та адаптації тахографа, не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Разом з тим, позивач зазначає, що на момент перевірки у водія була у наявності відповідна індивідуальна книга, яка ним постійно ведеться, водночас в акті та постанові про застосування штрафу відсутня інформація, у чому саме полягають недоліки існуючої індивідуальної контрольної книжки. Щодо відсутності квитанції про сплату транспортних послуг позивач вказує, що ним здійснювалися нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Суми - Харків» на підставі договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 18.10.2021, відповідно до додаткової угоди до договору оплата послуг здійснюється в останній банківський день місяця, водночас відповідач проігнорував цю інформацію та вказав відсутність платіжного документа як підставу для притягнення до відповідальності. Крім того, позивач зауважує, що оскаржувана постанова винесена без участі особи, яка притягується до відповідальності, без виклику свідків (посадових осіб, які склали акт, водія автобуса тощо), без встановлення та дослідження всіх обставин у цій справі. Оскільки неналежним чином оформлений акт створює перешкоди повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі, він не може бути належним підтвердженням вчинення порушення.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
17.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ч.4 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає як обов'язкову умову надання водієм документ, що засвідчує оплату транспортних послуг. Актом проведення перевірки від 20.10.2021 №314107 встановлено відсутність при здійсненні внутрішнього нерегулярного пасажирського перевезення документу про оплату транспортних послуг, протоколу перевірки та адаптації тахографа, та відсутність записів в індивідуальній контрольній книжці водія. Посилання позивача про наявність договірної умови про післяплату не можна вважати за належне та достатнє, оскільки вимога закону має імперативний характер і її не може бути змінено господарським договором. Відповідно до вимог п.п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, автобус, що використовувався позивачем для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Разом з тим, автобус був обладнаний тахографом, який не працював, тому на підтвердження відомостей про години роботи та відпочинку водій замість роздруківки цифрового тахографа або тахошайби аналогового тахографі надав індивідуальну контрольну книжку водія. Відтак, на момент перевірки у водія був відсутній належний документ на підтвердження додержання ним режиму праці та відпочинку, що виключило можливість проведення перевірки додержання ним під час здійснення перевезень вимог ЄУТР та Наказу №340. Відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографі до транспортного засобу позивач не оспорює. Щодо розгляду справи стосовно порушення законодавства про автомобільний транспорт, то 04.11.2021 на адресу позивача було направлено запрошення на розгляд справи на 16.11.2021, яке було отримано позивачем 11.11.2021, проте у визначений час позивач або уповноважена ним особа не з'явилась, жодних документів відповідачу не надходило, тому справу було розглянуто за наявними матеріалами. Просить відмовити у задоволенні позову.
На запит суду щодо місця реєстрації ОСОБА_1 з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь №2224501 від 09.01.2026, за якою інформація щодо місця реєстрації АДРЕСА_1 .
При цьому м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» віднесена до переліку тимчасово окупованих території (з 27.02.2022). В Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня інформація про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 , про що свідчить відповідь з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери за №2224615 від 09.01.2026.
З урахуванням положень підпункту 20 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України та частини другої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з метою повідомлення позивача про розгляд справи 20.11.2023 судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади. Крім того, суд намагався повідомити позивача про розгляд справи засобами телефонного зв'язку, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт.
Враховуючи обставини, які могли через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України ускладнити або унеможливити вчасне надання відповіді на відзив, суд протягом тривалого часу очікував на реалізацію позивачем своїх процесуальних прав і обов'язків, проте подальше очікування ставить під сумнів розумність строків розгляду справи судом.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 15.12.2021 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: доказів направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення; оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Ухвалою суду від 29.12.2021 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 14.01.2021.
Ухвалою від 10.01.2022 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував у Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином завірені копії документів на підставі яких прийнято постанову від 16.11.2021 №308252 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
Ухвалою від 06.06.2022 суд прийняв до провадження адміністративну справу; повторно розпочав розгляд справи по суті.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання. Видами діяльності позивача є: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
18.10.2021 ФОП ОСОБА_1 (як перевізник) та ФОП ОСОБА_3 (як замовник) уклали договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов'язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 20 осіб та їх багажу, список яких наведено в інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів №11, а замовник зобов'язується сплатити за таке перевезення перевізникові встановлену цим договором плату у розмірі 3000,00 грн. Мета поїздки: приватний.
Згідно з додатковою угодою до договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 18.10.2021 оплата послуг за договором здійснюється в останній банківський день місяця, в якому здійснюються перевезення.
20.10.2021 працівниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на ділянці м. Суми, вул. Набережна, річка Стрілка проведено перевірку транспортного засобу марки Мерседес, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), який належить на праві власності ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт за № 314107 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні пасажирів на нерегулярному маршрутному руху Суми - Дніпро, згідно договору від 18.10.2021, у водія на момент перевірки: відсутня квитанція про сплату транспортних послуг, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Від пояснень та підпису водій відмовився.
03.11.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртранбезпеки складено запрошення на ім'я ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яке призначене на 16.11.2021 о 10:00. Направлення вказаного запрошення на адресу позивача підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів (список поштових відправлень рекомендованим листом).
16.11.2021 заступником начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308252, якою за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У силу вимог статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт при перевищення порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Предметом спору у цій справі є постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №308252 від 16.11.2021, складена щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який у спірних правовідносинах виступає автомобільним перевізником, що сторонами не заперечується.
Застосування адміністративно-господарського штрафу пов'язується з тим, що на момент проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у водія відсутня квитанція про сплату транспортних послуг, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стаття 39 Закону № 2344-III визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (частина третя статті 42 Закону № 2344-III).
Відповідно до пункту 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила №176), нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Згідно з пунктом 55 Правил №176 замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
У відповідності до пункту 56 Правил №176 договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (пункт 61 Правил №176).
У межах спірних правовідносин 18.10.2021 ФОП ОСОБА_1 (як перевізник) та ФОП ОСОБА_3 (як замовник) уклали договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, додатковою угодою до якого визначено, що фактично оплата послуг за договором здійснюється після перевезення.
Разом з тим, суд зазначає, що нормами статті 60 Закону № 2344-III чітко визначено, що перевізники несуть відповідальність за відсутність документів, визначених, зокрема статтею 39 Закону, саме на момент перевірки. Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення пасажирів вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника. Посилання позивача про наявність договірної умови про післяплату є безпідставним, оскільки така суперечить законодавчо встановленим вимогам.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність на момент перевірки документу про оплату транспортних послуг.
Щодо встановленого відповідачем факту відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа, а також надання позивачем індивідуальної контрольної книжки водія слід зазначити наступне.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), пунктом 1.3 якого визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до вимог пункту 6.1 цього Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Отже, автобуси, що використовуються для нерегулярних пасажирських перевезень повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), відповідно до пункту 1.3 якої її дія поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення).
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що автобуси, що використовуються для нерегулярних пасажирських перевезень в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом, а для водія такого автобуса, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом).
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія (у разі не обладнання транспортного засобу тахографом) передбачено Інструкцією №385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства передбачено виключний випадок, коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнано тахографом. Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти або роздруківку даних роботи тахографа.
Відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу під час проведення перевірки підтверджена актом перевірки та не спростовувалась позивачем у позовній заяві.
Таким чином, під час розгляду справи в суді позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо наявності виявленого правопорушення з боку перевізника, що передбачене абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт, у зв'язку з чим у відношенні позивача правомірно застосовано адміністративно-господарські штрафи та винесено оскаржувану постанову.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У межах даної справи судом встановлено, що запрошенням №92679/3.1/24-21 від 03.11.2021, направленим на адресу перевізника, позивача було викликано для розгляду справи на 16.11.2021 на 10:00.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Суд вказує, що в матеріалах справи наявні повідомлення про розгляд справи про порушення автомобільного транспорту із долученням до них копій фіскальних чеків та реєстрів рекомендованих листів з повідомленням про вручення.
При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставини отримання / неотримання позивачем відповідних повідомлень (зворотні поштові повідомлення, конверт повернення з поштовим відправлення), однак зауважує, що неотримання суб'єктом господарювання відповідного відправлення не вказує на порушення відповідачами Порядку №1567.
Отже, відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та розглянув справу за участі позивача.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятої ним постанови, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 1 - Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, місцезнаходження: вул.Вінтера, буд.22-А, м.Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 39816845.
Відповідач 2 - Державна служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.01.2026.
Суддя К.В.Мінаєва