09 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/25884/25
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 49584,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 як платник податків перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області. За ним рахується податковий борг на загальну суму 49584,50 грн, з яких 40567,21 грн - основний платіж, 240,73 грн - штрафна санкція, 8776,56 грн - пеня. Борги виникли за кількома податками: податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на підставі поданих декларацій від 24.04.2019, 30.04.2020, 30.04.2021, 01.07.2022, 01.05.2023, 18.03.2024 та 23.04.2025; військовий збір за результатами річного декларування з порушенням, встановленим актом перевірки від 04.04.2025 № 7260/06-30-24-11 та податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2025; орендна плата з фізичних осіб на підставі податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019, 27.05.2020, 01.06.2021 та 30.12.2022. На ці суми нараховано пеню. Податкову вимогу форми "Ф" № 879-25 від 17.11.2014 направлено відповідачу, вона не оскаржена.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 03.12.2025, ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується зі зведеним розрахунком податкового боргу, зокрема з нарахуванням пені на суму 8091,84 грн по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 535,38 грн та штрафу 240,73 грн по військовому збору, а також з орендною платою. Він вказав, що розрахунок не містить даних про кількість пропущених днів та ставку пені. Податкових повідомлень про борг він не отримував, підписи про отримання не його. Щодо орендної плати зазначив, що земельну ділянку викупив у Овруцької міської ради за квитанцією від 15.02.2013. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності в три роки з урахуванням зупинення перебігу через карантин та воєнний стан.
Позивач 05.12.2025 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що не визнає заперечень відповідача як незаконні та необґрунтовані. Станом на дату позову за відповідачем рахується борг 49584,50 грн у тих самих сумах. Щодо строку давності зазначив, що перебіг строків за ст. 102 Податкового кодексу України зупинявся на період карантину з 18.03.2020 до 30.06.2023 та воєнного стану. Податкові повідомлення-рішення належно вручені. Розрахунки пені надані в додатках до позову, а платник міг переглянути інформацію в Електронному кабінеті.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Головне управління ДПС у Житомирській області, здійснюючи контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків і зборів, встановило, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа - платник податків, подав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за різні звітні періоди, в яких самостійно визначив суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягали сплаті до відповідних бюджетів, однак у строки, визначені Податковим кодексом України, ці суми в повному обсязі не сплатив.
Так, зокрема, на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 24.04.2019 № 44229, від 30.04.2020 № 2159, від 30.04.2021 № 72133, від 01.07.2022 № 1028, від 01.05.2023 № 853, від 18.03.2024 № 9385435573 та від 23.04.2025 № 9428580570 відповідачем було задекларовано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальній сумі, яка частково залишилася не сплаченою, що призвело до утворення заборгованості за цим видом платежу.
Крім того, за результатами документальної перевірки, проведеної контролюючим органом, складено акт від 04.04.2025 № 7260/06-30-24-11, яким встановлено порушення відповідачем правил сплати (перерахування) військового збору, передбачених підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 № 6000/14199/06-30-24-11 про застосування штрафної санкції у розмірі 240,73 грн за затримку сплати на 179 календарних днів.
Щодо орендної плати з фізичних осіб контролюючим органом було самостійно визначено грошові зобов'язання, про що свідчать винесені податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 8855-55-0616, від 27.05.2020 № 23544-5533-0616, від 01.06.2021 № 710495-2407-0609 та від 30.12.2022 № 1047013-2411-0609 на загальну суму 680,32 грн (основний платіж- 530,98 грн, 149,34 грн - пеня), які відповідачем у встановлені строки також не були сплачені.
На суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, визначених як за результатами самостійного декларування, так і за результатами контрольних заходів, контролюючим органом відповідно до положень статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню в розмірах, зазначених у зведеному розрахунку податкового боргу, а саме: 8091,84 грн - по податку на доходи фізичних осіб, 535,38 грн - по військовому збору та 149,34 грн - по орендній платі з фізичних осіб.
З метою забезпечення погашення наявної заборгованості Головним управлінням ДПС у Житомирській області 17.11.2014 було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" № 879-25, яка в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалася.
Оскільки зазначені суми податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не були сплачені, а строки, встановлені для його самостійного погашення, минули, Головне управління ДПС у Житомирській області, реалізуючи надані йому законом повноваження щодо стягнення податкового боргу, звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно зі ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано податкові декларації про майновий стан і доходи за різні періоди, в яких самостійно задекларовано зобов'язання з ПДФО та військового збору, що не сплачені у встановлені строки, зокрема:
- № 4229 від 24.04.2019 на суму 8041,68 грн основного платежу, з яких не сплачено в строки, визначені ПК України, 806,32 грн;
- № 2159 від 30.04.2020 на суму 9013,68 грн;
- № 2153 від 30.04.2021 на суму 10401,12 грн;
- № 1028 від 01.07.2022 на суму 13050,00 грн;
- № 853 від 01.05.2023 на суму 1800,00 грн;
- № 9385435573 від 18.03.2024 на суму 1440,00 грн;
- № 9428580570 від 23.04.2025 на суму 900,00 грн.
З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена ОСОБА_1 сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб вважається узгодженою.
Вирішуючи спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості з військового збору, суд зазначає таке.
Відносини з приводу нарахування та сплати військового збору врегульовані пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Зокрема, першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
При цьому, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подано податкові декларації про майновий стан і доходи за різні періоди, в яких самостійно задекларовано зобов'язання з військового збору, що не сплачені у встановлені строки, зокрема:
- № 2159 від 30.04.2020 на суму 751,14 грн основного платежу, з яких не сплачено в строки, визначені ПК України, 325,85 грн;
- № 2153 від 30.04.2021 на суму 866,76 грн;
- № 1028 від 01.07.2022 на суму 1087,50 грн;
- № 853 від 01.05.2023 на суму 150,00 грн;
- № 9385435573 від 18.03.2024 на суму 120,00 грн;
- № 9428580570 від 23.04.2025 на суму 75,00 грн.
Отже, визначена ОСОБА_1 сума грошового зобов'язання з військового збору є узгодженою.
Крім того, контролюючим органом прийнято та надіслано відповідачу податкове повідомлення-рішення № 6000/14199 06-30-24-11 від 24.06.2025 про застосування штрафної санкції у розмірі 240,73 грн за затримку сплати військового збору на 179 календарних днів.
Щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості з орендної плати з фізичних осіб.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).
Відносини з приводу нарахування та сплати орендної плати за землю врегульовані ст. 288 ПК України.
Згідно з п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно з п. 288.7. ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Таким чином, за приписами п. 286.5. ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Судом встановлено, що контролюючим органом прийнято та надіслано відповідачу податкові повідомлення-рішення, зокрема № 8855-55-0616 від 29.05.2019, № 23544-5533-0616 від 27.05.2020, № 710495-2407-0609 від 01.06.2021, № 1047013-2411-0609 від 30.12.2022 з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 680,32 грн (основний платіж- 530,98 грн, 149,34 грн - пеня), які відповідачем у встановлені строки не були сплачені.
Відповідно до пункту 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Так п. 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується отримання відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень.
У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до п. 288.7. ст. 288 та ст. 287 ПК України орендна плата за землю сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Водночас, з наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку судом встановлено, що грошове зобов'язання з орендної плати за землю відповідачем у строки встановлені ПК України сплачено не було.
Відповідно до п. 176.1 ст. 176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Доказів того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 24.06.2025 № 6000/14199/06-30-24-11, від 29.05.2019 № 8855-55-0616, від 27.05.2020 № 23544-5533-0616, від 01.06.2021 № 710495-2407-0609 та від 30.12.2022 № 1047013-2411-0609 оскаржувались відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначені у них грошові зобов'язання є узгодженими.
У визначені законом строки податкове зобов'язання на загальну суму 49584,50 гривень, з них: 40567,21 грн - основний платіж; 240,73 грн - штрафні санкції; 8776,56 грн - пеня, відповідачем не сплачено, а тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України воно вважається сумою податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та 17.11.2014 направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 879-25 від 17.11.2014.
Вказана вимога була отримана відповідачем 17.11.2014, що підтверджується його особистим підписом на вимозі про її отримання.
В силу положень пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 820/1751/17, постанові від 27.03.2018 у справі № 2а/0370/2648/12, постанові від 19.02.2019 у справі № 818/1117/16.
Податковий борг відповідачем у повному обсязі не погашався, у тому числі і на дату розгляду цього спору по суті.
Отже, надіслання відповідачеві інших податкових вимог, як умова для належного звернення позивачем до суду із вимогами про стягнення податкового боргу, законом не вимагається.
Щодо заперечень відповідача про неодержання податкових повідомлень-рішень суд вважає їх необґрунтованими, оскільки у справі містяться докази їх вручення. Матеріалами справи також підтверджується належне направлення податкових повідомлень-рішень відповідачу, що вважається врученням відповідно до п. 42.4 ст. 42 ПК України.
З приводу доводів відповідача про сплив строків давності суд зазначає, що відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 днів з дня виникнення боргу, а у разі стягнення за рішенням суду - до повного погашення. Перебіг строків давності зупинявся на період дії карантину (з 18.03.2020 до 30.06.2023) та воєнного стану (згідно з п. 102.9 ст. 102 ПК України до 01.08.2023). З урахуванням зупинення перебігу строків давності позивач не пропустив строків для звернення до суду.
Також суд наголошує, що нарахування пені здійснено відповідно до ст. 129 ПК України за період прострочення сплати узгоджених зобов'язань.
Щодо неправомірності нарахування орендної плати суд зауважує, що факт викупу земельної ділянки не підтверджений належними доказами та не спростовує нарахування орендної плати за періоди до викупу.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
У визначені законом строки податкове зобов'язання на загальну суму 49584,50 гривень відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.
Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду справи в суді податковий борг на загальну суму 49584,50 гривень відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Заперечення відповідача спростовані позивачем та матеріалами справи.
З огляду на встановлене, враховуючи норму п. 87.11 ст. 87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу на загальну суму 49584,50 грн такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи зазначене та те, що відповідач не надав доказів погашення податкового боргу, а його заперечення спростовані, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з відсутністю судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Житомирській області податкову заборгованість в розмірі 49584,50 гривень (сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні п'ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 09 січня 2026 р.
09.01.26