про залишення позовної заяви без руху
09 січня 2026 року м. Житомир справа №240/29426/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі до суду позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути ОСОБА_1 , користь військової частини НОМЕР_1 завдану отриманням без належної на те правової підстави грошових коштів за час відсутності на військовій службі у сумі 215128,41 гривень.
На обгрунтування заявлених позовних вимог військова частина НОМЕР_1 зазначила, що актом службового розслідування за фактом несвоєчасного повернення до військової частини з лікувального закладу старшого солдата ОСОБА_1 , затвердженим наказом від 05.10.2023 №6780, було встановлено, що з 02.11.2022 старший солдат ОСОБА_1 не виходить на військову службу без поважних причин (самовільно залишив військову частину). При цьому, згідно за час самовільного залишення військової частини старшому солдату ОСОБА_1 було надлишково нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з листопада 2022 року по травень 2023 року включно в розмірі 218404,46 гривень. З метою стягнення із відповідача вказаних коштів, військова частина НОМЕР_1 звернулась з даним позовом до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту позовної заяви військової частини НОМЕР_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є стягнення з ОСОБА_1 грошового забезпечення в розмірі 215128,41 гривень, виплаченого йому за період з листопада 2022 року по травень 2023 року, коли він самовільно залишив військову частину.
Суд зазначає, що підстави для звернення військової частини НОМЕР_1 з даним позовом до суду виникли фактично 05.10.2023 - після затвердження наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2023 №6780 результатів службового розслідування за фактом несвоєчасного повернення до військової частини з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 , оскільки саме вказаним наказом зафіксовано факт самовільного залишення відповідачем військової частини, а також вирішено призупинити солдату ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення з 02.11.2022 у зв'язку із його не виходоми на військову службу без поважних причин.
Відтак, з 05.10.2023 для військової частини НОМЕР_1 розпочався перебіг трьохмісячного місячного процесуального строку на звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно виплаченого йому за період з 02.11.2022 по травень 2023 року (включно) грошового забезпечення в розмірі 215128,41 гривень.
Однак, до суду з даним позовом військова частина НОМЕР_1 звернулась 23 грудня 2025 року, тобто через понад два роки. З огляду на це, суд приходить до висновку про пропуск позивачем передбаченого ч.2 ст.122 КАС України трьохмісячного процесуального строку на звернення до суду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ч. 6 ст. 161 КАС України в поданій до суду позовній заяві військова частина НОМЕР_1 просила поновити їй пропущений процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду. На обгрунтування такого клопотання військова частина НОМЕР_1 зазначила, що Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 зверталась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошових коштів в розмірі 215128,41 гривень. Однак, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2025, вказану позовну заяву було повернуто.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення пропущеного строку суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Щодо обставин, на які посилається військова частина НОМЕР_1 , як на поважні причини пропуску нею процесуального строку на звернення до суду, суд зазначає, що в спірних правовідносинах право на звернення до суду з позовом про стягнення з військовослужбовця безпідставно виплаченого йому грошового забезпечення належить саме військовій частині, де такий військовослужбовець проходить службу. У зв'язку із цим, звернення Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошових коштів в розмірі 215128,41 гривень, не є обставиною, яка може вважатися поважною причиною, що зумовила пропуск військовою частиною НОМЕР_1 процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
З урахуванням наведеного суд вважає, що нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відтак, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на обставини, викладені в його клопотанні, оскільки такі обставини не підтверджують неможливість його вчасного (в межах встановленого процесуального строку) звернення до суду.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, із зазначенням в такому клопотанні інших підстав для поновлення пропущеного строку, відмінних від тих, що були вказані в позовній заяві.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович