Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 січня 2026 року Справа№200/8411/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідача) у вересні 2025 року позивачу поновлено щомісячні страхові виплати з 01.08.2024 відповідно до п.4 ст.41 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено, що страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюється за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Листом від 06.10.2025 року відповідач повідомив про борг з регресних виплат у сумі 64984,52 грн. та не має можливості виплатити так як не має порядку. Позивач зауважив, що спірним питанням є дії відповідача щодо невиплати заборгованості з регресних виплат станом на 29.10.2025 року у відповідному розмірі та стягнення належної виплати у відповідному розмірі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що позивач перебував на постійному обліку у Макіївському міському відділенні у Гірницькому районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області. За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримував щомісячні страхові виплати в робочих органах управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Запорізькій області по 30.11.2015 та в Костянтинівському міському управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.12.2015 по 31.12.2022. Згідно листа ПФУ щомісячні страхові виплати позивачу були призупинені з 01.08.2024. Відповідач зауважив, що 29.08.2025 позивач звернувся до Головного управління через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо продовження страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), нарахування страхових виплат було поновлено з 01.08.2024 безстроково. Листом Пенсійного фонду України від 06.10.2025 на звернення позивача від 06.09.2025 його було повідомлено, що на дату надання відповіді зазначена заява опрацьована та йому поновлено виплату з 01.08.2024 (постанова від 01.09.2025 №2903911254/2903911254-2025-1; постанову розміщено в особистому кабінеті на вебпорталі). Виплату поновлено з дати припинення, проведено поточну виплату за вересень 2025 року в сумі 5292,75 грн та нараховано за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 страхові виплати в сумі 64984,52 грн. Відповідач зауважив, що відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести з урахуванням норм Постанови № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що 31.07.2024 Пенсійному фонду України правоохоронними органами надано лист щодо осіб, які померли на території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та які можуть перебувати на обліку як одержувачі щомісячних страхових виплат. Головним управлінням при опрацюванні зазначеної інформації виявлено збіг прізвища ім'я по батькові ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, було призупинено страхові виплати позивачу з 01 серпня 2024 року до з'ясування/підтвердження або спростування дати смерті особи. В контексті викладеного, з метою уникнення негативних наслідків безпідставного нарахування та виплати коштів, Головним управлінням правомірно вчинено дії щодо призупинення виплати пенсії, оскільки пунктом 6 частини першої статті 40 Закону України № 1105-XIV визначено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються у разі смерті отримувача страхових виплат. З урахуванням особливостей наданої інформації переліки якої містять ризики неоднозначної ідентифікації осіб з огляду на особливості перекладу прізвища ім'я по батькові та обмеженості інформації для верифікації. Існує непередбаченість ймовірних помилок, наявних в первинних записах в частині персональних даних. Відповідач зазначив, що 29.08.2025 позивач звернувся до Головного управління через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо продовження страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). Головним управління заяву ОСОБА_1 опрацьовано, страхові виплати поновлено, здійснено розрахунок заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 в сумі 64 984,52 грн. та внесено в ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати деяких соціальних виплат». Відповідач зауважив, що з метою забезпечення своєчасного проведення розрахунків за наявними борговими зобов'язаннями та отримання необхідних бюджетних призначень Головним управлінням направлено звернення до розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України, щодо виділення коштів для проведення у поточному бюджетному році відповідних виплат ОСОБА_1 від 19.11.2025 року. Відповідач просив відмовити в задоволені позовної заяви позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; довідку із зазначенням у ній заборгованості зі страхових виплат перед позивачем за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 року та пояснення щодо підстав невиплати цієї заборгованості.
Про відкриття провадження у справі, учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Єфімік О.О. та відповідача, про що свідчить відповідна відмітка де в графі «доставлено» зазначено - 08.11.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 є громадянином України про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , який виданий Гірницьким РВ ММУ УМВС України в Донецькій області від 06.07.2002 року.
Позивач є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 13.11.2017 №0000400767 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування адреса зазначена: АДРЕСА_2 .
Позивачу встановлена третя група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності у відсотках складає 40%, яка встановлена безстроково з 18.10.2006 року, що підтверджується довідками: серії ДОН-04 №050794 від 18.10.2006 року, Серії ДОН-05 №009052 від 18.10.2006 року.
Варто зазначити, що відповідач у своєму відзиві зазначив наступне: - «За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримував щомісячні страхові виплати в робочих органах управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Запорізькій області по 30.11.2015 та в Костянтинівському міському управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.12.2015 по 31.12.2022. Згідно листа ПФУ щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 були призупинені з 01.08.2024.».
Відповідно до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже наявність встановленої безстроково інвалідності не заперечується учасниками справи та підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, (ЄДРПОУ: 13486010) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Частинами 3 - 8 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.
Отже, з 01 січня 2023 року (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинено.
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.
Слід зауважити, що відповідач у своєму відзиві також зазначив наступне: - «29.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо продовження страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), нарахування страхових виплат було поновлено з 01.08.2024 безстроково. Листом Пенсійного фонду України від 06.10.2025 № 41105-36531/М-02/8-0500/25 на звернення ОСОБА_2 від 06.09.2025 №ВЕБ-05001-Ф-С-25-186431, яке зареєстровано 08.09.2025 за вх. №36531/М-0500-25 повідомлено, що на дату надання відповіді зазначена заява опрацьована та Вам поновлено виплату з 01.08.2024 (постанова від 01.09.2025 №2903911254/2903911254-2025-1; постанову розміщено в особистому кабінеті на вебпорталі). Виплату поновлено з дати припинення, проведено поточну виплату за вересень 2025 року в сумі 5292,75 грн та нараховано за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 страхові виплати в сумі 64984,52 грн. Відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести з урахуванням норм Постанови № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України.
[…].
31.07.2024 №2800- 030202-9/46492 Пенсійному фонду України правоохоронними органами надано лист щодо осіб, які померли на території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та які можуть перебувати на обліку як одержувачі щомісячних страхових виплат. Головним управлінням при опрацюванні зазначеної інформації виявлено збіг прізвища ім'я по батькові ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, було призупинено страхові виплати Позивачу з 01 серпня 2024 року до з'ясування/підтвердження або спростування дати смерті особи. В контексті викладеного, з метою уникнення негативних наслідків безпідставного нарахування та виплати коштів, Головним управлінням правомірно вчинено дії щодо призупинення виплати пенсії, оскільки пунктом 6 частини першої статті 40 Закону України № 1105-XIV визначено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються у разі смерті отримувача страхових виплат. З урахуванням особливостей наданої інформації переліки якої містять ризики неоднозначної ідентифікації осіб з огляду на особливості перекладу прізвища ім'я по батькові та обмеженості інформації для верифікації. Існує непередбаченість ймовірних помилок, наявних в первинних записах в частині персональних даних.
[…].
Для фінансування заборгованості з страхових виплат у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року № 1156, за окремою бюджетною програмою для фінансування цих виплат передбачено не було. Для фінансування заборгованості з страхових виплат у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152, за окремою бюджетною програмою для фінансування цих виплат не передбачено. Доплата, що підлягає виплаті Заявнику, не була передбачена у бюджетних асигнуваннях Головного управління, у зв'язку з чим її фактична виплата потребує додаткового фінансування та може бути здійснена лише після отримання відповідного фінансового ресурсу. Виділення коштів із Державного бюджету для погашення зазначеної заборгованості не належить до дискреційних повноважень Головного управління та виходить за межі його компетенції. З метою забезпечення своєчасного проведення розрахунків за наявними борговими зобов'язаннями та отримання необхідних бюджетних призначень Головним управлінням направлено звернення до розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України, щодо виділення коштів для проведення у поточному бюджетному році відповідних виплат ОСОБА_1 від 19.11.2025 вих. №0500-0401-5/125447 (додається).».
Вищенаведене не заперечується учасниками справи та підтверджується відповідними копіями, а саме: заявою про продовження страхової виплати від 19.08.2025, рішення про встановлення особи №746662 від 03.06.2025, відповіддю ГУ ПФУ в Донецькій області від 06.10.2025 року, постанова №2903911254/2903911254-2025-1 від 01.09.2025.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу заборгованості з щомісячних страхових виплат;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з щомісячних страхових виплат у сумі 64984,52 грн.
З наявної в матеріалах справи копії відповіді відповідача від 06.10.2025 року суд встановив, що позивачу було поновлено виплату щомісячної страхової виплати у сумі - 5292,75 грн. з 01.09.2025 року, в свою чергу заборгованість із цих виплат за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 року становить - 64 984,52 грн., що також підтверджується наданою відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2025 року розрахунку заборгованості.
В свою чергу відповідач відмовляючи у виплаті заборгованості з щомісячних страхових виплат зазначає про окремий порядок, який має бути прийнятий Кабінетом Міністрів України з урахуванням постанови КМУ №365, в якості доказів вчинення дій щодо погашення даної заборгованості, відповідач надав на адресу суду копію листа від 19.11.2025 року адресованого Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ, в якому зокрема зазначено питання про виплату даної заборгованості з страхових виплат.
Слід зауважити, що станом на час розгляду даної справи та прийняття рішення по суті спірних правовідносин, доказів виплати позивачу заборгованості із щомісячних страхових виплат у сумі 64 984,52 грн. за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 року матеріали справи не містять, учасниками справи не надано.
Отже, спірним питанням у даній справі є виплата нарахованих але не виплачених щомісячних страхових виплат позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Законом № 1105-XIV.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
В силу частини 7 статті 30 Закону № 1105-XIV, страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до статті 40 Закону № 1105-XIV, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:
1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) у разі смерті отримувача страхових виплат;
7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;
8) в інших випадках, передбачених законом.
Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.
Отже, перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений статтею 40 Закону № 1105-XIV є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Слід зауважити, що відповідач зупинивши раніше призначені безстроково позивачу страхові виплати, визначив підставу - «31.07.2024 №2800- 030202-9/46492 Пенсійному фонду України правоохоронними органами надано лист щодо осіб, які померли на території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та які можуть перебувати на обліку як одержувачі щомісячних страхових виплат. Головним управлінням при опрацюванні зазначеної інформації виявлено збіг прізвища ім'я по батькові ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, було призупинено страхові виплати Позивачу з 01 серпня 2024 року до з'ясування/підтвердження або спростування дати смерті особи.».
Слід зауважити, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
В даному випадку, станом на час припинення нарахування та виплати позивачу щомісячної страхової виплати 01.08.2024 року у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області були відсутні вищеперелічені докази, а отже припинення нарахування та виплати цих виплат відбулись не у спосіб визначений статтею 40 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд зауважує, що відсутність окремого порядку не може бути визнана в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу належної йому грошової допомоги за минулий період.
Чинним законодавством не передбачено обмежень щодо поновлення нарахування страхової виплати за минулий час, яка була припинена не з вини одержувача.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 по справі № 2040/7370/18.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, на переконання суду, не виконання державою свого обов'язку із приведення у відповідність нормативно-правових актів не може тягнути для позивача негативних наслідків у вигляді позбавлення права на страхові виплати.
За приписами статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У спірних правовідносинах легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Отже, на них поширюється режим "існуючого майна".
З огляду на зазначене, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Згідно з частиною 4 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року, встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Згідно з частиною 7 статті 41 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 41 Закону № 1105-XIV позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком).
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати усієї суми заборгованості за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 є протиправною.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що наявна сума заборгованості з щомісячних страхових виплат позивачу становить 64 984,52 грн.
Оскільки на день розгляду справи належними доказами підтверджено наявність заборгованість з виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 у сумі 64 984,52 грн, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначеної заборгованості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 30.10.2025 позивач за подання адміністративного позову сплатив 968,96 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості з щомісячних страхових виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість з щомісячних страхових виплат у сумі 64 984 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 52 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 09 січня 2026 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець