Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 січня 2026 року Справа№200/8459/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025) при обчисленні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в період з 21.04.2022 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.07.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) перерахунок з 21.04.2022 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.07.2025 сум грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 (за період з 21.04.2022 по 31.12.2022), Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2023 (за період з 18.06.2025 по 31.07.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби, обчисливши її із розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 18.06.2025) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 у сумі 3028,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови, а також виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в сумі 10977,35 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 35 копійок;
- стягнути з Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в сумі 10977,35 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 35 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він з 21.04.2022 проходив службу в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)», з 31.10.2024 Державну установу «Софіївська виправна колонія (№ 45)» перепрофільовано у Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 5».
Відповідно до наказу Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» від 31.07.2025 № 224/ОС-25 Позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника відділу нагляду Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» за власним бажанням відповідно до п. 7 частини 1 статті 77 Закону України про Національну поліцію.
При звільненні з Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5», в порушення ч. 1 статті 116 Кодексу законів про працю України про суми, нараховані та виплачені Позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) письмово не повідомлено, виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування не зроблено.
Представник позивача звернувся до відповідача звернувся з запитом до Відповідача від 06.10.2025 №128/25, в якому зокрема, просив повідомити, чи враховувалися при здійсненні розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивачу прожиткові мінімуми для працездатних осіб на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та 01.01.2025 року.
Листом Відповідача від 17.10.2025 № 2313/5/18-25 у здійсненні перерахунку грошового забезпечення Позивачу з 21.04.2022 по 19.05.2023 року включно та з 18.06.2025 по 31.07.2025 відповідно до вимог постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, яка прийнята у справі №826/6453/18, та рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 залишено без змін та набрало законної сили 18.06.2025), а саме із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) при здійсненні розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт, фактично було відмовлено. Також фактично було відповлено у здійсненні перерахунок Позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 1 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та виплатити Позивачу різницю недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
В установлений законом строк, відповідачем наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в ДКВС України на посадах начальницького складу з 23.02.1999 по 31.07.2025, в тому числі по квітень 2022 року в установах виконання кримінальних покарань Донецької області , а з початком повномасштабної агресії РФ - в державній установі «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (правонаступник державної установи «Софіївська виправна колонія (№45)» з 21.04.2022 по 31.07.2025 та звільнений зі служби на пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ.
У період служби в ДУ «Табір «Центр 5» розмір його посадового окладу та окладу за спеціальним званням обраховувався із застосування фіксованої суми 1762 грн відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів - Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» , наказу Мінюсту від 24.10.2024 № 1807/к « Про затвердження структури та штату державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5».
Вважає, що позовні вимоги про зобов»язання відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.04.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.07.2025 з урахуванням актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 не підлягають задоволенню з огляду на те, що після прийняття Постанови №704 , жодних інших постанов Уряду про зміни порядку визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, не приймалось.
Стосовно вимог щодо перерахунку виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби зазначає, що нарахування та виплата у серпні 2025 року ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, здійснено у спосіб, визначений законом.
Нарахована сума грошової компенсації 10977,35 грн ОСОБА_1 за належні до отримання предметів речового майна особистого користування на даний час не виплачена в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування на вказані цілі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом установлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 проходив службу в ДКВС України на посадах начальницького складу з 23.02.1999 по 31.07.2025, в тому числі по квітень 2022 року в установах виконання кримінальних покарань Донецької області, а з початком повномасштабної агресії РФ - в державній установі «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (правонаступник державної установи «Софіївська виправна колонія (№45)» з 21.04.2022 по 31.07.2025 та звільнений зі служби на пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ, що не є спірним між сторонами.
Відповідач, листом від 17.10.2025 №2313/5/18-25 повідомив представника позивача, що при здійсненні розрахунків посадового окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 у період його проходження служби в державній установі «Софіївська виправна колонія (№45)» з 21.04.2022 по 3 0.10.2024 застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 грн, встановлений законом на 01.01.2018 відповідно до Схеми тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу установ виконання покарань та державних підприємств, слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Мінюсту 13.03.2018 № 685/5.
У період проходження служби ОСОБА_1 в державній установі «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» на посаді начальника відділу нагляду з 31.10.2024 по 31.07.2025 розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням обраховувались з урахуванням фіксованої суми 1762 грн., відповідно Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» та наказу Мінюсту від 24.10.2024 № 1807/к « Про затвердження структури та штату державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5».
При розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 застосовано фіксований розмір 1762,00 грн відповідно до приписів п.2 чинної Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2023 №481.
ОСОБА_1 05.08.2025 звернувся з письмовою заявою про виплату грошової компенсації за належні до видачі речове майно особистого користування відповідно до постанови Кабміну від 14.08.2013№578. Згідно довідки №8 від 17.10.2025 розмір грошової компенсації складає 10935,77 грн., яка наданий час не виплачена.
Згідно із відомостями зазначеними в довідці №8 від 17.10.2025 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 до виплати належить 10935,77 грн.
Відповідно до довідки відділу інтендантського та господарського забезпечення «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» від 20.11.2025 №2653/5/9-25 нарахування виплати грошової компенсації за належні до видачі речового майна для ОСОБА_1 1978 року народження починається з 21.04.2022, відповідно до витягу з наказу про призначення від 20.04.2022, №84/ОС і становить 10935,77 грн. Нарахована сума грошової компенсації на даний час не виплачена в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування на вказані цілі.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704 не вносилися.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з тим, суд вважає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 не містить.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, вказавши, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Однак, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням (постанова Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21).
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Відтак посилання позивача та відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 не є основним (ключовим) при розгляді цієї справи.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічні за змістом висновки також містить і постанова Верховного Суду від 12 вересня 2022 року по справі №500/1813/21.
Зокрема Верховний Суд в межах розгляду справи №500/1813/21 зробив наступні висновки:
«…. пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили».
Таким чином, відповідні висновки фактично зводяться до того, що починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови №704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Законам України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «;Про державний бюджет України на 2021 рік» та із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача за період 2020-2023 років має розраховуватись із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Разом з цим, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Суд вказує, що коментована Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023. При цьому, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, зокрема й у період з 29.01.2020, дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Водночас, Кабінетом Міністрів України в Постанові № 481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Постанови № 481).
Отже, зважаючи на відсутність в Постанові № 481 приписів про її застосування з іншої дати, ніж дати набрання чинності, в суду, станом на час вирішення цього спору, нема підстав для висновку, відмінного від вищевикладеного, згідно усталеної практики Верховного Суду.
Щодо позовних вимог в частині періоду з 18.06.2025 по 31.07.2025, суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481. Також визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025, відтак саме з цієї дати знову виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Отже позовні вимоги в цій частині суд задовольняє.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Відповідачем не заперечується, що при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 застосовано фіксований розмір 1762,00 грн.
Таким чином, підлягають перерахунку також виплачені позивачу суми одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки при їх обрахунку відповідачем використано посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Щодо позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в сумі 10977,35 грн., суд зазначає наступне.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно (пункт 3 Порядку №578).
Згідно із пунктом 8 Порядку №578 право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади.
Пунктом 27 Порядку №578 визначено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Відповідно до пункту 23 Порядку №578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.
Згідно із пунктом 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З системного аналізу наведених норм слідує, що Порядок №578 визначає два альтернативні способи забезпечення працівника кримінально-виконавчої служби, належним йому речовим майном у разі звільнення:
1) особа має право отримати речове майно особистого користування, яке не видано йому на день звільнення, або
2) особа вправі отримати грошову компенсацію за таке майно.
При цьому, реалізація як одного, так й іншого способу забезпечення працівника належним йому речовим майном у разі звільнення, здійснюється шляхом волевиявлення, тобто, через подання заяви або рапорту за місцем проходження служби.
Судом встановлено, що Державною установою «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» формлено довідку №8 від 17.10.2025 у якій визначено розмір грошової компенсації за належне позивачу речове майно в сумі 10935,77 грн. Дана сума не є спірною.
Крім того, відповідно до довідки відділу інтендантського та господарського забезпечення «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» від 20.11.2025 №2653/5/9-25 нарахування виплати грошової компенсації за належні до видачі речового майна для ОСОБА_1 1978 року народження починається з 21.04.2022, відповідно до витягу з наказу про призначення від 20.04.2022, №84/ОС і становить 10935,77 грн. Нарахована сума грошової компенсації на даний час не виплачена в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування на вказані цілі.
Отже, на час звільнення зі служби у позивача виникло право на грошову компенсацію за неотримане ним речове майно особистого користування, яке не було ним отримано на день звільнення.
Таким чином, відповідач визнає право позивача на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а також факт її невиплати.
Посилання відповідача у відзиві на відсутність коштів на виплату компенсації за неотримане речове майно як на підставу невиплати позивачу вказаної компенсації, суд оцінює критично, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань. Відсутність фінансування не може бути підставою для порушення прав громадян, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6- рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Оскільки позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025) при обчисленні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в період з 21.04.2022 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.07.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.
Зобов'язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) перерахунок з 21.04.2022 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.07.2025 сум грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 (за період з 21.04.2022 по 31.12.2022), Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2023 (за період з 18.06.2025 по 31.07.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби, обчисливши її із розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 18.06.2025) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 у сумі 3028,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови, а також виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в сумі 10977,35 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 35 копійок.
Стягнути з Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» (вул. Центральна, с. Макорти, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53121) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування в сумі 10977,35 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 35 копійок.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 січня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова