08 січня 2026 рокуСправа №160/5608/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпровської митниці №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпровської митниці №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів Дніпровської митниці №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023р.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митні декларації з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Також, на переконання АТ «Криворізький залізорудний комбінат», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року, відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-а, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023 року. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митних деклараціях митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року позовна заява Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» була залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду завіреної належним чином копії оскаржуваного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023р. у повному обсязі, в тому числі копію графи 33 цього рішення, яка є його невід'ємною частиною, для суду та відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 04.03.2024 року позивачем 07.03.2024 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5608/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
26.04.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву АТ «Криворізький залізорудний комбінат», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виникли сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, які стали підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, а також відповідні картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, у зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовими особами Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
29.04.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім було зазначено, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву за межами процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 08.04.2024 року, при цьому заяву про поновлення пропущеного процесуального строку останнім не було долучено, а отже вказаний документ не може бути врахований судом при розгляді даної справи.
02.05.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останнім зауважено, що згідно з карткою руху документу - ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі №160/5608/24 дата доставки цього документа до Електронного суду - 10.04.2024 о 20:36, а відтак подання ним відзиву на позов 26.04.2024 не є порушенням процесуальних строків, встановлених цією ухвалою.
03.05.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі стосовно дати доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі №160/5608/24 до Електронного суду.
10.06.2025 року до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про передачу справи на розгляд до іншого суду.
12.06.2025 року до суду надійшли заперечення Дніпровської митниці на клопотання Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про передачу справи на розгляд до іншого суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2026р. у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про передачу справи на розгляд до іншого суду у справі №160/5608/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - відмовлено у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307) є юридичною особою зареєстрованою 30.07.2001 року, про що внесено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.10.2004 року та зроблено відповідний запис №1 227 120 0000 000807. Основний вид економічної діяльності: 07.10 Добування залізних руд.
13.01.2023 між Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» та фірмою «CPM Trading SIA» (Латвійська Республіка) укладено контракт № 50 за умовами якого фірма «CPM Trading SIA» зобов'язалась поставити товар в порядку та на умовах, передбачених даним контрактом (п. 1.1.).
Загальна кількість товару, одиниці вимірювання, номенклатура, якісні характеристики товару визначаються сторонами в додатках до цього контракту (поставочних специфікаціях), які є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Контракту).
Постачання товару за цим контрактом здійснюється на умовах, зазначених у додатках (поставочних специфікаціях) до цього контракту (п. 3.1. Контракту).
Ціна товару встановлюється в євро, розуміється на умовах, зазначених у додатках (поставочних специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною. Ціна включає в себе вартість упаковки, маркування і транспортні витрати (п. 4.1., 4.2. Контракту).
Валюта платежу за товар, що поставляється за контрактом євро. Оплата товару, що постачається за цим контрактом, виконується шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця у порядку та строки, передбачені відповідними додатками (поставочними специфікаціями) до цього контракту (п. 5.1., 5.2. Контракту).
20.10.2023 сторони уклали поставочну специфікацію №2 до Контракту, за умовами якої Постачальник зобов'язався поставити, а Позивач прийняти та оплатити наступний товар: шахтну підтримку ТН21/L=12,00м та шахтну підтримку ТН29/L=12,00м. Вартість товару була визначена сторонами на рівні 876,96 євро за тону. Пунктом 2 специфікації визначено, що товар поставляється на умовах СРТ станція Рокувата (Україна), Інкотермс-2010, залізничним транспортом або СРТ склад покупця в м. Кривий Ріг (Україна), автомобільним транспортом. Пунктом 5 сторони погодили порядок оплати товару, який передбачає оплату протягом 3 календарних днів з дати поставки товару.
На виконання поставочної специфікації №2 до Контракту, Постачальник здійснив наступні поставки товару:
- 07.11.2023 - шахтна підтримка ТН21/L=12,00м загальною вагою 132,552 тон та вартістю 116 242,80 євро (накладні №2151327056 та №2151327064);
- 14.11.2023 - шахтна підтримка ТН29/L=12,00м вагою 66,816 тон та вартістю 58 594,96 євро (накладна №2151328039);
- 08.12.2023 - шахтна підтримка ТН29/L=12,00м вагою 66,816 тон та вартістю 58 594,96 євро (накладна №2151332502).
Доставка товару здійснювалась залізничним транспортом зі станції Медика (Польща) до станції Рокувата (Україна).
Після прибуття товару на станцію призначення (Рокувата), з метою митного його оформлення, декларантом Позивача (ТОВ «Імекс КР»») до відділу митного оформлення №2 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці були подані електронні митні декларації № 23UA110080006741U4 від 15.11.2023, №23UA110080006965U4 від 27.11.2023 та №23UA110080007573U5 від 18.12.2023.
Так, митною декларацією від 15.11.2023 № 23UA110080006741U4 до митного оформлення було заявлено товар: «Підпірки/креплення для шахт: MINE SUPPORT TH21/L=12M TH21L-03-A/ шахтна підтримка TH21/L=12M - 132,552т. Партія №:53426К; 53807К; 51405К; 53425К; 45600К, представляє собою стальний профіль, що заявляється заготовкою (без будь-яких отворів, кріплень) для виготовлення металевого арочного кріплення (шахтних підтримок) гірничих виробок для глибоких горизонтів шахт. Стандарт DIN21530-3:2003 не для військового призначення: для власних потреб» (далі - Товар).
За митною декларацією від 27.11.2023 №23UA110080006965U4 до митного оформлення було заявлено товар: «Підпірки/креплення для шахт: MINE SUPPORT TH29/L=12M TH29L-38-A/ шахтна підтримка TH29/L=12M - 66,816т. Партія №:53424К; 56564К; 56561К; 56562К, представляє собою стальний профіль, що заявляється заготовкою (без будь-яких отворів, кріплень) для виготовлення металевого арочного кріплення (шахтних підтримок) гірничих виробок для глибоких горизонтів шахт. Стандарт DIN21530-3:2003 не для військового призначення: для власних потреб» (далі - Товар).
За митною декларацією від 18.12.2023 №23UA110080007573U5, відповідно до митного оформлення було заявлено товар: «Підпірки/креплення для шахт: MINE SUPPORT TH29/L=12M TH29L-38-A/ шахтна підтримка TH29/L=12M - 66,816т. Партія №:56561К; 56562К; представляє собою стальний профіль, що заявляється заготовкою (без будь-яких отворів, кріплень) для виготовлення металевого арочного кріплення (шахтних підтримок) гірничих виробок для глибоких горизонтів шахт. Стандарт DIN21530-3:2003 не для військового призначення: для власних потреб» (далі - Товар).
У графі 42 митних декларацій митна вартість товару була визначена за ціною товару, встановленою в поставочній специфікації №2 до Контракту та інвойсах (фактурних) Постачальника № СРМ 003302 від 02.11.2023, № СРМ 003303 від 02.11.2023, № СРМ 003306 від 13.11.2023, № СРМ 003322 від 07.12.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення Позивачем разом з МД від 15.11.2023 №23UA110080006741U4; від 27.11.2023 №23UA110080006965U4, від 18.12.2023 №23UA110080007573U5, (відповідно) надано наступні документи: (0271) Пакувальні листи №003302 від 02.11.2023; №003303 від 02.11.2023; №003306 від 13.11.2023; №003322 від 07.12.2023; (0380) Рахунок-фактур (інвойс) №СРМ003302 від 02.11.2023; №СРМ003303 від 02.11.2023; №СРМ003306 від 13.11.2023; №СРМ003322 від 07.12.2023; (0722) Накладна УМВС №2151327056 від 07.11.2023; №2151327064 від 07.11.2023; №2151328039 від 14.11.2023; №2151332502 від 08.12.2023; (0787) Навантажувальний документ №nr 01/11/2023 від 02.11.2023; №nr02/11/2023 від 11.11.2023; №nr 02/12/2023 від 06.12.2023; (0954) Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS0582376 від 06.11.2023; №PL/MF/AS 0582378 від 06.11.2023; №PL/MF/AS 0582460 від 14.11.2023; №PL/MF/AS 0582467 від 14.11.2023; (3016) Висновок ДП «Держзовнішінформ» №123/608 від 16.11.2023; (4100) Зовнішньоекономічний договір №50 від 13.01.2023; (4103) Специфікація №2 від 20.10.2023; (9000) Тех.опис товару №760-м-53-15 від 03.11.2023; №806-м-53-15 від 17.11.2023; №925-м-53-15 від 11.12.2023; (9000) Зображення товару від 15.11.2023; (9000) INSPECTION CERTIFICATE 3.1 від 27.10.2023; від 30.10.2023; від 31.10.2023; від 28.11.2023; від 29.11.2023; (9000) Лист від 06.11.2023; від 16.11.2023; (9000) Каталог товару від 30.01.2023; (9610) Копії декларацій країни відправлення №23PL401010E0052178 від 06.11.2023; №23PL401010E0052186 від 06.11.2023; №23PL401010E0064032 від 14.11.2023; №23PL401010E0097394 від 08.12.2023.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) відповідно до п.5.2 Контракту №50 від 13.01.2023 оплата товару, що постачається за цим контрактом, виконується шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця у порядку та строки, передбачені відповідним додатком до цього контракту. Згідно з п.5 Поставочної специфікації №2 від 20.10.2023 порядок оплати товару: протягом 3 календарних днів з дати поставки товару. Відповідно до п.3.3 Контракту датою поставки товару вважається дата на календарному штемпелі залізничної станції прикордонного переходу з Україною. На поданих до МД копіях залізничних накладних №2151327056 та №2151327064 від 07.11.2023 відсутні календарні штемпелі залізничної станції прикордонного переходу. Згідно штампу прикордонної митниці, товар перетнув митний кордон України 09.11.2023. На поданій до ЕМД копії залізничної накладної від 14.11.2023 №2151328039 відсутні календарні штемпелі залізничної станції прикордонного переходу. Згідно штампу прикордонної митниці, товар перетнув митний кордон України 16.11.2023. На поданій до ЕМД копії залізничної накладної від 08.12.2023 №2151332502 відсутні календарні штемпелі залізничної станції прикордонного переходу. Згідно штампу прикордонної митниці, товар перетнув митний кордон України 12.12.2023. Таким чином, на момент декларування відсутнє документальне підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар;
2) пунктом 2.2 зовнішньоекономічної угоди №50 від 13.01.2023 визначено, що якісні характеристики товару підтверджуються сертифікатами якості виробника. Надані сертифікати інспекції компанії «Liberty Ostrava A.S.» INSPECTION CERTIFICATE 3.1 від 27.10.2023; від 30.10.2023; від 31.10.2023; від 28.11.2023; від 29.11.2023 не містять інформації та реквізитів угоди, що не дозволяє ідентифікувати їх з заявленою партією товару;
3) відповідно до поставочної специфікації №2 від 20.10.2023 до Контракту №50 від 13.01.2023 поставка товару здійснюється на умовах CPT станція РОКУВАТА (Україна) правил Інкотермс-2010. Відповідно умовам договору (п .2 Специфікації 1) перехід права власності на товар, ризик втрати, чи пошкодження на кордоні з Україною - до прибуття вантажу у місце призначення. Декларантом у всіх МД в гр..2 відправником товару зазначено компанію SIA CPM Trading Латвія. Проте, відповідно до наданих: декларацій країни відправлення №23PL401010E0052178 від 06.1.2023; №23PL401010E0052186 від 06.11.2023; від 14.11.2023 №23PL401010E0064032; від 08.12.2023 №23PL401010E0097394 (графа 15) та накладних УМВС №2151327056 від 07.11.2023; №2151327064 від 07.11.2023; №2151328039 від 14.11.2023; №2151332502 від 08.12.2023 (графа 2 - станція Медика) фактична країна відправлення вантажу є Польща;
4) відповідно до п.4.2 контракту №50 від 13.01.2023, ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування і транспортні витрати. В накладних УМВС №2151327056 та №2151327064 від 07.11.2023 в графі 24 (Документи, прикладені відправником) вказано наступні документи (протоколи перевантаження): AVISO 02/23/001915, AVISO 02/23/001916, AVISO 02/23/001917, AVISO 02/23/001918, AVISO 02/23/001951, AVISO 02/23/001963, які не надані до митного оформлення разом з МД і можуть містити відомості, що мають вплив на рівень митної вартості товару. До митного оформлення декларантом надавались карта завантаження компанії «PKPCARGO» від 11.11.2023 №02/11/2023, які містять відомості про перевантаження товару з автомобільного транспорту на залізничний. Відомості про вагу брутто/нетто, номер вагону, зазначені у карті завантаження від 11.11.2023 №02/11/2023, співпадають з відомостями накладної від 14.11.2023 №2151328039. До митного оформлення декларантом надавались карта завантаження компанії «PKPCARGO» від 06.12.2023 № nr 02/12/2023, які містять відомості про перевантаження товару з автомобільного транспорту на залізничний. Відомості про вагу брутто/нетто, номер вагону, зазначені у карті завантаження від 06.12.2023 № nr02/12/2023, співпадають з відомостями накладної від 08.12.2023 №2151332502. Таким чином, при переміщенні товару здійснювались додаткові операції навантаження та вивантаження товару. Враховуючи зазначене та положення пункту 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 13.01.2023 №50, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат (послуг перевантаження в процесі транспортування), відповідно до положень частини 10 статті 58 МКУ;
5) до митного оформлення декларантом надавались AVIZO компанії «Liberty Ostrava A.S» від 31.10.2023 №02/23/001973, від 31.10.2023 №02/23/001974, від 31.10.2023 №02/23/001975, від 28.11.2023 №02/23/002173, від 28.11.2023 №02/23/002174, від 29.11.2023 №02/23/002181, які містять відомості про поставку товару компанією- виробником «Liberty Ostrava A.S» покупцю «CPM Trading SIA» на комерційних умовах поставки FCA - Ostrava-Kuncice. За результатом аналізу документів митного оформлення встановлено, що залізничними накладними №2151327056 від 07.11.2023; №2151327064 від 07.11.2023; №2151328039 від 14.11.2023; №2151332502 від 08.12.2023 підтверджено доставку товару залізничним транспортом від ст. Медика (Польща) до ст. Рокувата (Україна). З урахуванням відомостей щодо відвантаження товару виробником у м. Ostrava-Kuncice, в матеріалах митного оформлення відсутні транспортні документи, на підставі яких товар переміщено від м. Ostrava-Kuncice до станції Медика (Польща). Крім того, до митного оформлення не надано скановані копії зворотного боку копії залізничної накладної. Зазначене свідчить про можливе не включення до заявленої митної вартості товару складових митної вартості, передбачених п.10 статті 58 МКУ;
6) згідно листа ДП «Держзовнішінформ» від 16.11.2023 №123/608, експертом використані для перевірки ціни наступні джерела інформації: SteelOrbis, LME (посилання на видання Argus для європейського ринку металопрокату), дані Eurostat/International Trade, прайс-листи українських металотрейдерів, цінова інформації компанії постачальника, інформація мережі Інтернет. При цьому, лист ДП «Держзовнішінформ» від 16.11.2023 №123/608 не містить відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Відповідно до листа ДП «Держзовнішінформ» від 16.11.2023 №123/608 наведено аналіз ціни на фасонний прокат на турецькому ринку. При цьому, заявлена країна походження оцінюваного товару - Європейський Союз. Крім того, інформація ДП «Держзовнішінформ» про прийнятність контрактної ціни надана без врахування фактичного посередницького характеру зовнішньоекономічної операції та без проведення аналізу складових вартості товару, що унеможливлює її використання для підтвердження заявленого декларантом рівня митної вартості товару. З урахуванням вищевикладеного наявні сумніви щодо повноти включення витрат до заявленого рівня митної вартості.
З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару
Листами від 17.11.2023р., від 29.11.2023р. та від 19.12.2023р., відповідно, декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.
В подальшому, митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-а - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Митна вартість товару, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно з положеннями ст.59 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митної вартості товару «ПІДПІРКИ/КРЕПЛЕННЯ ДЛЯ ШАХТ: MINE SUPPORT TH21/L=12M TH21L-03-A / ШАХТНА ПІДТРИМКА TH21/L=12M» за ЕМД від 17.03.2023 №23UA110080001323U6. Розрахована вартість товару складає 1,3636 євро/кг та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023.
Також Дніпровською митницею прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023 року, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
З огляду на необхідність використання товару у виробничій діяльності позивача, товар був випущений відділом митного оформлення №2 митного поста «Кривий Ріг» відповідача у вільний обіг за митними деклараціями № 23UA110080006789U5 від 17.11.2023, № 23UA110080007015U0 від 29.11.2023, № 23UA110080007597U0 від 20.12.2023 під гарантійні зобов'язання позивача сплатити у встановлений строк різниці між сумою митних платежів, обчисленої згідно з митної вартості товарів, визначеної декларантом позивача, та сумою митних платежів, обчисленої згідно з митної вартості товарів, визначеної митним органом.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо посилання відповідача на відсутність на момент декларування документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар.
Як вказано вище, відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 1 Поставочної специфікації №2 сторонами контракту було узгоджено вартість товару (як шахтної підтримки ТН21/L=12,00м, так і шахтної підтримки ТН29/L=12,00м) на рівні 876,96 євро за тону.
Пунктом 5 сторони погодили порядок оплати товару, який передбачає оплату протягом 3 календарних днів з дати поставки товару.
В інвойсах Постачальника № СРМ 003302 від 02.11.2023, № СРМ 003302 від 02.11.2023, № СРМ 003306 від 13.11.2023, № СРМ 003322 від 07.12.2023 ціна товару (як шахтної підтримки ТН21/L=12,00м, так і шахтної підтримки ТН29/L=12,00м) визначена згідно з контрактною.
Платіжними інструкціями №29317 від 22.11.2023, №30088 від 04.12.2023, №31291 від 20.12.2023 позивач сплатив Постачальнику вартість товару, яка була визначена в інвойсах та яка відповідає контрактній. В розділі призначення вказаних платіжних інструкцій чітко визначені інвойси Постачальника, за якими здійснюється оплата.
При цьому слід зазначити, що у розумінні приписів п.4 ч.2 ст.53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, мають бути подані до митного контролю саме у випадку, якщо рахунок було сплачено.
У зв'язку із тим, що на момент митного оформлення оплата товару згідно з виставленими Постачальником інвойсами (рахунками) позивачем ще не була здійснена, вищезазначені платіжні інструкції були надані митному органу в порядку передбаченому ч.8 ст.55 Митного кодексу України, разом із скаргою від 19.01.2024 №91.
Водночас, до митних декларацій №23UA110080006741U4 від 15.11.2023, №23UA110080006965U4 від 27.11.2023 та №23UA110080007573U5 від 18.12.2023 позивачем були додані належні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та передбачені ст.53 Митного кодексу України, про що свідчать графи 44 цих митних декларацій та переліки наданих документів, зазначені в картках відмови у митному оформлені товарів, зокрема, позивачем були надані такі обов'язкові документи, як зовнішньоекономічний контракт із додатком, в якому визначена вартість товару, та рахунки-фактури (інвойси).
Відтак, посилання митниці на відсутність на момент декларування документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, є безпідставними та спростовуються наданими доказами.
Також суд зазначає, що Наказом Мінекономрозвитку №608 від 02.05.2018 Державне підприємство «Держзовнішінформ» уповноважено здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку.
На запит Позивача ДП «Держзовнішінформ» здійснена цінова експертиза контракту №50 від 13.01.2023.
Згідно з висновком ДП «Держзовнішінформ» №123/608 від 16.11.2023 контрактний рівень цін на сталеві шахтні підтримки, що постачаються у відповідності до поставочної специфікації №2 до контракту №50 від 13.01.2023 на умовах поставки СРТ, станція Роковата, Україна (залізничний транспорт) або СРТ склад покупця в м. Кривий Ріг, Україна (автомобільний транспорт) згідно з Інкотермс 2010, відповідають рівню цін компанії постачальника для українського ринку.
Даний висновок ДП «Держзовнішінформ» також надавався відповідачу під час митного оформлення товарів.
Щодо посилання митного органу на відсутність у сертифікатах якості компанії-виробника посилання на комерційні/товаротранспортні документи, які можуть бути ідентифіковані з оцінюваною партією товару, суд зазначає, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано, яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.
Окрім цього, вказані сертифікати видано заводом-виробником товару компанії, з якою у виробника безпосередньо були взаємовідносини з поставки відповідного товару. Постачальник здійснив придбання товару у вказаній компанії для поставки його позивачу. Суд також зазначає про відсутність такої вимоги до сертифікату, як зазначення у ньому даних щодо контракту між позивачем та постачальником.
З огляду на викладене, такі твердження митного органу є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів митниці про невідповідність країни відправлення, зазначеної у митних деклараціях, країні відправлення, зазначеній у митних деклараціях країни відправлення, судом встановлено та визнається позивачем у поданій ним позовній заяві, що декларантом позивача дійсно була допущена вказана помилка у митних деклараціях, а фактична країна відправлення товарів по вказаним поставкам є саме Польща, а не Латвія.
Наведене підтверджується деклараціями країни відправлення №23PL401010E0052178 від 06.1.2023; №23PL401010E0052186 від 06.11.2023; від 14.11.2023 №23PL401010E0064032; від 08.12.2023 №23PL401010E0097394 (графа 15) та накладними УМВС №2151327056 від 07.11.2023; №2151327064 від 07.11.2023; №2151328039 від 14.11.2023; №2151332502 від 08.12.2023 (графа 2 - станція Медика, Польща).
Водночас, вищевказана помилка жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах СРТ станція Роковата (Україна), з огляду на що, витрати на доставку товару вже включені до вартості товару, що встановлено контрактом.
Так, пунктом 3.1 Контракту та пунктом 2 Поставочної специфікації №2 сторони узгодили, що товар поставляється на умовах СРТ станція Роковата (Україна) залізничним транспортом або СРТ склад покупця в м. Кривий Ріг (Україна) автомобільним транспортом (Інкотермс-2010).
В пункті 9 Поставочної специфікації №2 сторони передбачили, що Постачальник забезпечує доставку товару залізничним транспортом до станції Роковата, Придніпровської залізниці.
Відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (Інкотермс) за терміном СРТ продавець зобов'язаний укласти договір перевезення та понести витрати по доставці товару до узгодженого місця призначення.
Термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.
Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Пунктом 4.2 Контракту сторони визначили, що ціна на товар включає в себе вартість упаковки, маркування і транспортні витрати.
Залізничними накладними №2151327056 від 07.11.2023; №2151327064 від 07.11.2023; №2151328039 від 14.11.2023; №2151332502 від 08.12.2023 підтверджено доставку товару залізничним транспортом від ст. Медика (Польща) до ст. Рокувата (Україна).
Таким чином, з огляду на вказані умови Контракту та Поставочної специфікації, згідно з якими умовами поставки є СРТ, витрати на доставку товару по контракту до пункту призначення (станція Роковата, Україна) включені до вартості товару.
Виходячи з цього, будь-які послуги додаткових операцій з перевантаження, навантаження та вивантаження товару, також, несе продавець як складових оплати за перевезення товару, тож доводи митниці стовно відсутності на момент митного оформлення транспортних документів на підтвердження повноти включення до заявленого рівня митної вартості витрат на транспортування щодо послуг перевантаження в процесі транспортування, транспортних документів, на підставі яких товар переміщено від м. Ostrava-Kuncice до станції Медика (Польща)), є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на ненадання до митного оформлення разом із митною декларацією протоколів перевантаження (AVISO) та сертифікатів INSPECTION CERTIFICATE, то вказане твердження спростовується самим же відповідачем у картках відмови у митному оформлені (випуску) товарів, по тексту яких зазначається перелік документів наданих під час митного оформлення.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З аналізу цих норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.
Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК Україниі не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.
Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.
Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митних деклараціях, не відповідаєь дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
З таких обставин, рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем спірних карток відмови у митному оформленні, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023 року зазначено такі ж причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів, як і у прийнятих рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року
Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року через їх протиправність, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023 року, №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023 року та №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023 року також підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 19865,94грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (місцезнаходження: вул. Зимових Походів, 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,50029, код ЄДРПОУ 00191307) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень щодо визначення (коригування) митної вартості і карток відмов у митному оформлені (випуску) товарів - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100023/1 від 17.11.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000261 від 17.11.2023 року, прийняту Дніпровською митницею.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100024/1 від 29.11.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000268 від 29.11.2023 року, прийняту Дніпровською митницею.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110080/2023/100026/1 від 19.12.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2023/000290 від 19.12.2023 року, прийняту Дніпровською митницею.
Стягнути з Дніпровської митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (місцезнаходження: вул. Зимових Походів, 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,50029, код ЄДРПОУ 00191307) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19865,94 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 94 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя: О.М. Турова