08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/20894/24 пров. № А/857/4424/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Онишкевича Т.В .,
суддів - Качмара В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Гулик А.Г.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 31 грудня 2024 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ) щодо відмови у перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» та нездійснення зарахування до загального страхового та до пільгового (підземного ) стажу за Списком №1 з повним робочим днем під землею ОСОБА_1 період роботи з 01.04.2021 по 30.09.2022 на ВП “Шахта “Великомостівська» ДП “Львіввугілля» та з 11.10.2022 по 21.06.2024 на “Шахта “Червоноградська» ДП “Львіввугілля»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до загального страхового та до пільгового (підземного ) стажу за Списком №1 з повним робочим днем під землею ОСОБА_1 період роботи з 01.04.2021 по 30.09.2022 на ВП “Шахта “Великомостівська» ДП “Львіввугілля» та з 11.10.2022 по 21.06.2024 на “Шахта “Червоноградська» ДП “Львіввугілля» та здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з врахуванням раніше виплаченої пенсії та з врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.04.2021 по 30.09.2022 на ВП “Шахта “Великомостівська» ДП “Львіввугілля» та з 11.10.2022 по 21.06.2024 на “Шахта “Червоноградська» ДП “Львіввугілля», для перерахунку пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі № 380/20894/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди з 01.04.2021 по 30.09.2022 та з 11.10.2022 по 21.06.2024 не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування періодів роботи до страхового стажу, до стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, а відтак і призначення пенсії в належному розмірі.
На думку суду, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2021 по 30.09.2022 та з 11.10.2022 по 21.06.2024 в ВП “Шахта “Великомостівська» та ВП “Шахта “Червоноградська» ДП “Львіввугілля».
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків, відповідно спірний період роботи не може бути врахований до страхового стажу позивача. Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працював у вугільній промисловості на підприємствах ДП “Львіввугілля», а саме на посадах:
ВП “Шахта “Великомостівська» за професією гірник підземний, роздавальник вибухових матеріалів, майстер-підривник.
ВП “Шахта “Червоноградська» ДП “Львіввугілля» за професією майстер-підривник.
Згадані роботи з повним робочим днем під землею належать до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 6 від 16.01.2003, № 461 від 24.06.2016, що дає право на пільгову пенсію по віку.
З 12.08.2024 позивачу призначено пенсію за інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання. Рішенням пенсійного органу від 27.09.2024 розрахунок пенсії проведено відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345) з 12.08.2024.
Період роботи з 01.04.2021 по 30.09.2022 на ВП “Шахта “Великомостівська» ДП “Львіввугілля» та з 11.10.2022 по 21.06.2024 на “Шахта “Червоноградська» ДП “Львіввугілля» не зараховано до страхового та до підземного стажу за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та за такий період не врахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п'ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).
Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача та зобов'язання такий зарахувати.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі № 380/20894/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді В. Я. Качмар
Н. М. Судова-Хомюк