08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/15843/24 пров. № А/857/3763/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Качмара В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
суддя у І інстанції Хома О.П.
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 16 грудня 2024року,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які полягають у призові ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період протиправними;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.03.2024 № 168 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військову службу в Збройні Сили України у військову частину НОМЕР_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №380/15843/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач 11.03.2024 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації за відсутності будь-яких доказів наявності у відповідача інформації про те, що позивач не підлягав призову на військову службу, наявності в облікових документах ОСОБА_1 документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із бронюванням.
На підтвердження таких доводів відповідачем долучено до матеріалів справи повідомлення про бронювання позивача ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» згідно з наказом Міністерства економіки України № 5912 від 04.03.2024, датоване 20.03.2024 та цього ж числа зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_5 за вх.№5603, тобто через 10 днів після мобілізації ОСОБА_1 .
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б конкретну дату видачі позивачеві витягу з наказу Міністерства економіки України від 04.03.2024 № 5912 про його бронювання.
Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки на час призову позивача у відповідача були відсутні дані про бронювання позивача, дії щодо призову на військову службу є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 13.03.2024 відповідно до наказу від 11.03.2024 № 168 призвав його на військову службу під час мобілізації на особливий період у військову частину НОМЕР_1 . Згідно з наказом Міністерства економіки України від 04.03.2024 № 5912 позивача заброньовано за ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» на період мобілізації та на воєнний час і надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 04.09.2024.
На думку скаржника, відповідач був зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, враховуючи що позивачем було повідомлено про факт його бронювання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до частини 9 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» має статус військовозобов'язаного, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (номер військово-облікової спеціальності: 600, найменування спеціальності: рядовий, військове звання: рядовий запасу), про що вказано у позовній заяві.
ОСОБА_1 є працівником ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», обіймає посаду оператора верстатів з програмним керуванням, що підтверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.09.2019.
Розпорядженням Львівської обласної військової адміністрації від 16.02.2024 №117/0/5/-24ВА підприємство ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» визначено таким, що відповідає критеріям, зазначеним у пункті 2 Порядку критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, як видно із листа ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» вих. № 229 від 22.03.2024, адресованого військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з наказом Міністерства економіки України від 04.03.2024 № 5912 “Про бронювання військовозобов'язаних за ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» відповідно до пункту 10 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», листа Генерального штабу Збройних Сил України від 16.02.2024 № 300/1/С/8686 та з метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період, заброньовано за ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 300/1/C/8686 вiд 16.02.2024).
Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, виданого ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» ОСОБА_1 , 1986 року народження, номер військово-облікової спеціальності 600543, військове звання рядовий запасу, що працює у ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», код ЄДРПОУ 31358171, на посаді оператора верстатів з програмним керуванням, відповідно до наказу Мінекономіки № 5912 від 04.03.2024, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 04.09.2024.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.03.2024 №168 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», ОСОБА_1 призвано на військову службу в Збройні Сили України у військову частину НОМЕР_1 .
Згідно з додатком № 1 до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.03.2024 №168 у списку військовозобов'язаних, резервістів, призваних та включених для призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 13.03.2024 перебуває солдат ОСОБА_1 , номер ВОС - 600, 1986 року народження, військова частина НОМЕР_1 .
ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» 20.03.2024 подало до ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення про бронювання позивача згідно з наказом Міністерства економіки України від 04.03.2024 № 5912.
Не погоджуючись із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка на даний час триває.
Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 21 Закону № 3543-ХІІ підприємства, установи і організації зобов'язані вести військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку;
За пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до статті 24 Закону № 3543-ХІІ бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Частиною 1 статті 25 Закону №3543-ХІІ передбачено, що бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону №3543-ХІІ порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (далі - Порядок № 76) (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку № 76 встановлено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:
строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;
шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Пунктом 3 Порядку № 76 встановлено, що керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Пунктом 8 Порядку № 76 визначено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.
Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов'язаних за формою згідно з додатком 2.
В обґрунтуванні зазначається:
дата прийняття і номер акта Кабінету Міністрів України, рішення центрального або місцевого органу виконавчої влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування про встановлення (доведення) мобілізаційного завдання (замовлення) підприємству, установі і організації, дата і номер укладеного договору (контракту) на виконання підприємством, установою і організацією мобілізаційного завдання (замовлення);
інформація про відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Орган державної влади, інший державний орган, який встановив (довів) мобілізаційне завдання (замовлення), проводить перевірку повноти заповнення списку, наявності наданого до нього обґрунтування, а також дотримання вимог щодо кількості військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню, та у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня отримання списку подає його на погодження Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Як передбачено пунктом 9 Порядку № 76, з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-8 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня їх отримання.
Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) подає погоджені відповідно до абзацу першого цього пункту списки до Мінекономіки.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 76 за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 76 з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до витягу з наказу Міністерства економіки України від 04.03.2024 № 5912 позивача заброньовано за ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» на період мобілізації та на воєнний час і надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 04.09.2024.
11.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача призвано на військову службу під час мобілізації за відсутності будь-яких доказів наявності у відповідача інформації про те, що позивач не підлягав призову на військову наявність в облікових документах ОСОБА_1 документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із бронюванням.
На підтвердження таких доводів відповідачем долучено до матеріалів справи повідомлення про бронювання позивача ТзОВ “Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» згідно з наказом Міністерства економіки України № 5912 від 04.03.2024, датоване 20.03.2024 та цього ж числа зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_5 за вх.№5603, тобто через 10 днів після мобілізації ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був перевірити наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 1 Положення “Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:
- взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
- здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Пунктом 11 Положення № 154 встановлено, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.
Як передбачено частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
При цьому, частиною 11 статті 38 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічний зміст має пункт 8 Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, який передбачає, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що праву позивача на відстрочку від військової служби під час мобілізації кореспондується його обов'язок з дотримання правил військового обліку, який у даному випадку полягає в особистому повідомлені ІНФОРМАЦІЯ_2 про наявність підстав для відстрочки, подавши відповідні документи для оформлення відповідного рішення.
При цьому суд першої інстанції доречно послався на правові висновки Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 200/4189/22 , від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23, суть яких полягає у тому, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів вчасного повідомлення позивачем ІНФОРМАЦІЯ_2 факту свого бронювання, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №380/15843/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді В. Я. Качмар
Н. М. Судова-Хомюк