08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6939/24 пров. № А/857/6749/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Чепенюк О.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 21 січня 2025 року,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області) №192050004693 від 11.10.2024 щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) призначити та виплатити з 10.09.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 500/6939/24 позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області №192050004693 від 11.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, починаючи з 10.09.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на момент звернення до відповідача щодо призначення пенсії, позивачка досягнула віку 50 років, її пільговий стаж роботи становив 12 років 07 місяців 19 днів та набутий за період з 24.06.1991 по 24.10.2004, тобто до 01.04.2015 (при необхідному 10 років), загальний страховий стаж складав 30 років 10 місяців 7 днів (при необхідному 20 років), що відповідачами не заперечується та є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Таким чином, суд вважав, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а оскаржуване в даній справі рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, оскільки структурним підрозділом органу, що розглядав питання призначення пенсії за заявою позивача від 04.10.2024 було визначено ГУ ПФУ в Чернівецькій області, цей відповідач приймав оскаржуване рішення, то він повинен у подальшому вчинити дії, пов'язані із зарахуванням страхового стажу позивачки. Тому суд зобов'язав ГУ ПФУ в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», починаючи з 10.09.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Окрім того, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зобов'язання територіального органу пенсійного фонду виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, починаючи з 10.09.2024, оскільки права позивача в цій частині не порушені.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Чернівецькій області, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а рішення суду ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи. При цьому зазначає, що обов'язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення позивачкою 55 років. Оскільки позивачка не досягла 55 років, то права на призначення такої пенсії немає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.10.2024 у віці 50 років звернулась до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду заяви та прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області №192050004693 від 11.10.2024 розглянуто заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.10.2024 та відмовлено їй в призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також вказано, що вік заявниці становить 50 років, страховий стаж особи складає 30 років 10 місяців 7 днів, з урахуванням кратності складає 32 роки 10 місяців 7 днів.
Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 10 років 06 місяців 12 днів, за Списком №1 - 2 роки 1 місяць 7 днів; за Списком №2 з врахуванням Списку №1 складає 12 років 7 місяців 19 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, зараховано всі періоди.
За змістом цього рішення заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки заявниця не досягла віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційним судом встановлено, що спір у даній справі стосується наявності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні позивачкою 55 років.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, до внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року (далі - Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що з 23 січня 2020 року правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Як слідує з матеріалів справи, страховий стаж позивачки становить 30 років 10 місяців 7 днів, з урахуванням кратності складає 32 роки 10 місяців 7 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 - 10 років 06 місяців 12 днів, за Списком №1 - 2 роки 1 місяць 7 днів; за Списком №2 з врахуванням Списку №1 складає 12 років 7 місяців 19 днів.
При цьому, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, відповідач покликається на відсутність пенсійного віку, підтвердженого в установленому законом порядку.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у разі, коли є одночасно діючими дві правові норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років. Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт "б" частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, оскільки на момент звернення до пенсійного органу щодо призначення пенсії ОСОБА_1 досягнула 50-річного віку, мала страховий стаж роботи 30 років 10 місяців 7 днів, з урахуванням кратності - 32 роки 10 місяців 7 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 та Списком №1 - 12 років 7 місяців 19 днів, що відповідачем не заперечується, апеляційний суд приходить до переконання, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Отже доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 500/6939/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар