Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
08 січня 2026 року Справа № 320/26762/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного виконавця Курочки Валерія Івановича про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 , державного виконавця Курочки Валерія Івановича, в якому позивач просить суд зобов'язати виконавця Курочку Валерія Івановича зняти арешт з усіх рахунків позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути її недоліки шляхом подання до суду:
- надати докази реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- позовної заяви, що відповідає вимогам статтям 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненням складу відповідачів у справі, з урахуванням викладених висновків суду, та уточненням чітких і зрозумілих позовних вимог відповідно до такого складу, а також зазначенням яку саме дією, бездіяльністю чи рішення суб'єкта владних повноважень суду слід визнати протиправними;
- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору за звернення з даним позовом до суду в розмірі , що відповідає нормам частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням кількості заявлених позовних вимог.
На виконання вимог ухвали від 30.07.2025 позивачем засобами підсистеми «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків.
Як вбачається із позовної заяви, позовні вимоги звернені до державного виконавця Курочки В.І. Індустріального відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 12/14).
У якості другого відповідача було визначено Вероніку Гордійчук - в.о. начальника Індустріального відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 12/14).
Проте, на виконання ухвали КОАС від 30.07.2025, в поданій заяві про усунення недоліків, позивач виключив ОСОБА_3 зі складу відповідачів та заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи та буде мати єдиний дохід - 1416, 60 грн., котре не було заявлено під час первинного подання позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у заяві про усунення недоліків від 12.08.2025 р., позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено про неможливість сплати судового збору у зв'язку з тим, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи, а його сплата є непомірним тягарем.
Дослідивши вказане клопотання позивача про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються лише особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Інваліди ІІІ групи не мають пільг зі сплати судового збору.
На підставі частин 3, 4 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Отже, належним доказом встановлення відповідної групи інвалідності є посвідчення або довідка, видана підрозділом соціального захисту. Водночас копій зазначених документів позивачем не надано.
Крім того, суд відзначає, що у розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Суд зазначає, що згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір", відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Однак, до позову позов не надано доказів на підтвердження того, що позивач належить до певної категорії осіб, визначених ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", а також не надано належних та допустимих, достовірних та достатніх, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України доказів скрутного фінансового становища, відсутності доходів та перевищення витрат над доходами, а також відсутності доходів у інших членів сім'ї, суми річного доходу та підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу позивача.
Крім того, судом враховано практику Європейського Суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 року Справа "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява N 28249/95), де суд дійшов висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Аналіз вказаних норм КАС України та Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, якщо майновий стан особи є таким, що ускладнює виконання цього обов'язку у повному обсязі.
При цьому особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача за останній календарний рік; відсутність доходів у інших членів сім'ї, документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).
При дослідженні матеріалів адміністративного позову та доданих документів по справі, суд не має можливості достеменно переконатися в існуючому складному матеріальному становищі позивача, оскільки останнім не наведені обставини та не надано доказів на підтвердження цього.
З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028,00 грн.
Отже, в силу приписів пп.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 1211, 20 грн.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 968, 96 грн.
До позовної заяви позивачем документа про сплату судового збору не надано, як і документ про пільги щодо сплати судового збору.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, що саме у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно полягає порушення її прав, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки це визначатиме предмет доказування у справі.
Тобто, вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Натомість позивачем як у позовній заяві, так і у заяві про усунення недоліків від 12.08.2025 р. сформульована позовна вимога зобов'язального характеру, проте не визначено, які саме дії /бездіяльність/ або рішення відповідача порушили права позивача, що і призвело звернення позивача за судовим захистом.
Окрім цього, суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України найменування відповідача у позовній заяві має бути викладено чітко, із зазначенням конкретного органу державної влади або органу місцевого самоврядування (їх посадової особи), наділеного адміністративною правосуб'єктністю, рішення, дії або бездіяльності якого оспорюється позивачем.
Натомість, позивачем у якості відповідача - 1 зазначено «Курочка», що не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а у заяві про усунення недоліків - « ОСОБА_4 » і не містить визначення посади відповідача.
У якості відповідача - 2 у позовній заяві визначено ОСОБА_3 , водночас позовна заява не містить позовних вимог до вказаного суб'єкта, як і фактичного та нормативно - правового обґрунтування, яким саме чином були порушені права позивача вказаним суб'єктом.
Отже, позивачу слід надати до суду уточнену позовну заяву у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, у якій уточнити склад відповідачів у справі, з урахуванням викладених висновків суду та уточнити позовні вимоги, сформулювавши такі чітко і зрозуміло, відповідно до складу відповідачів та із зазначенням якою саме дією, бездіяльністю чи рішенням були порушені права позивача кожним з них.
Крім того, частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до приписів частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частин 7, 8, 9 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі “Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми позовної заяви обов'язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:
- оригінал документу про сплату судового збору, у розмірі 968, 96 грн., сплачений за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам статтям 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненням складу відповідачів у справі, з урахуванням викладених висновків суду, та уточненням чітких і зрозумілих позовних вимог відповідно до такого складу, а також зазначенням яку саме дією, бездіяльністю чи рішення суб'єкта владних повноважень суду слід визнати протиправними;
- доказу надсилання уточненої позовної заяви та копій доданих документів іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
На підставі викладеного керуючись ст.ст.160, 161, 169, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного виконавця Курочки Валерія Івановича про зобов'язання вчинити певні дії з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.08.2025 р.- залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - три дні з моменту отримання копії ухвали.
Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків адміністративної позовної заяви у триденний строк з моменту отримання копії ухвали та роз'яснити, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Бадюков Ю.В.