Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 січня 2026 року № 520/20031/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі по текст у- відповідач, ГУ ДКСУ у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, які полягають у постановці постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі № 520/13553/2020 у загальну чергу для виконання судових рішень - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області здійснити позачергове виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі № 520/13553/25 про стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на його користь грошової суми у розмірі 128136,63 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено здійснити позачергове виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі № 520/13553/25 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на його користь грошової суми у розмірі 128136,63 грн.
Стверджує, що право на позачергове виконання судового рішення щодо виплати йому коштів за виконавчим листом передбачене Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в межах повноважень Головне управління внесло відомості до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040) за датою надходження заяви ОСОБА_1 04.07.2025, де на теперішній час обліковується виконавчий лист по справі №520/13553/2020. Станом на 18.07.2025 пред'явлений виконавчий документ перебуває у Першій черзі виконання рішень суду за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) під №5870.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому останній, підтвердив раніше викладену правову позицію та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020р. у справі №520/13553/2020 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) згідно довідки від 25.09.2020 №17/4.1/14-20 щодо розмірів грошового забезпечення, виданої Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, із врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплати за перерахованою пенсією.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 залишено без змін.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 набрало законної сили 22.03.2021р.
Харківським окружним адміністративним судом 06.04.2021 видано виконавчий лист.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 заяву ОСОБА_1 за вх.№01/128265/24 від 25.12.2024 про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №520/13553/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 520/13553/2020 скасовано. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 грошову суму у розмірі 128136,69 (сто двадцять вісім тисяч сто тридцять шість гривень) 69 копійок.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 виправлено описку, допущену в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року по справі № 520/13553/2020, а саме в мотивувальній та резолютивній частинах постанови замість суми перерахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 , пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 у розмірі 128136,69 грн слід читати суму у розмірі 128136,63 грн (сто двадцять вісім тисяч сто тридцять шість гривень шістдесят три копійки).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 визнано поважними причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі №520/13553/2020.
04.07.2025 Харківським окружним адміністративним судом видано дублікат виконавчого листа.
04.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття до виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі № 520/13553/2020 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на його користь грошової суми у розмірі 128136,63 грн. При цьому, у вказаній заяві позивач зазначив, що має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому має право на позачергове виконання постанови суду.
Листом від 18.07.2025 за № 04-22-10/4964 на звернення позивача відповідач повідомив, що станом на 18.07.2025 пред'явлений виконавчий документ перебуває у черзі виконання рішень суду за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) під №5870.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, які полягають у постановці постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі № 520/13553/2020 у загальну чергу для виконання судових рішень, звернувся до суду з позовом.
Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон України №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі по тексту - Закон України №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно п.3 Розділу II «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України №4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі по тексту - Положення №215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.1Положення №215).
Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.п.3 п.4 Положення №215).
Так, спірні відносини у даній справі стосуються права позивача на позачергове виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року по справі № 520/13553/2020 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області невиплаченої пенсії у розмірі 128136,63 грн.
Судом встановлено, що згідно витягу з АС "Є-Казна", наданого відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, ГУ ДКСУ у Харківській області внесено відомості до Реєстру судових рішень АС "Є-Казна" за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040): виконавчий документ від 04.07.2025 за №10-16531 у справі №520/13553/2020 на суму 128136,63 грн., стягувач - ОСОБА_1 , включений до реєстру виконання судових рішень (номер запису 1552617).
Виконавчий лист ОСОБА_1 у справі №520/13553/2020 знаходиться у першій черговості виконання, про що також повідомлено позивача листом від 18.07.2025 за № 04-22-10/4964 та підтверджено відзивом на позовну заяву.
Факт знаходження виконавчого документу позивача у першій черговості виконання відповідає приписам Закону України №4901-VI.
При цьому, слід зауважити, що перерахування коштів за пред'явленими виконавчими документами здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження та в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.07.2018 року у справі №466/3828/17, що є подібною до даної справи, виплата належних особі грошових коштів на підставі виконавчого документа має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
Судом також встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Нормою ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, визначено перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни.
Зокрема, в пункті 26 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено право осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) на такі пільги: позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту.
При цьому, суд зазначає, що позивач помилково ототожнює "позачергове обслуговування підприємствами, установами", передбачене зазначеною нормою Закону із наявністю у нього права щодо "позачергового виконання відповідачем судового рішення (виконавчого документа)".
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не регулюють питання пов'язані з виконанням рішень судів (виконавчих документів) та списання коштів з Державного бюджету України, а тому не можуть вважатися спеціальними, як необґрунтовано вважає позивач, у таких правовідносинах та підлягати застосуванню.
При цьому, суд звертає увагу, що саме норми Закону України №4901-VI встановлюють гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Відтак, суд не погоджується із доводами позивача про те, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є спеціальним у правовідносинах, які стосуються порядку виконання судових рішень про стягнення коштів з держаних органів. Вказані доводи грунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства та спростовуються наведеними судом вище положеннями бюджетного законодавства, яке встановлює механізм, що чітко регламентує порядок виконання рішень про стягнення коштів боржників органами Казначейства.
Окрім того, суд зазначає, що виконання рішення поза чергою фактично призведе до порушення рівності стягувачів перед законом, оскільки будуть порушені права осіб, виконавчі документи яких надійшли до відповідача раніше рішення позивача.
Цей висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.10.2025 по справі №520/11966/25.
Також законодавством України не передбачено виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.07.2018р. по справі №466/3828/17 та від 14.06.2018 по справі №804/3242/17.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуваних дій критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, то їх розподіл не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08 січня 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.