Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 січня 2026 р. справа № 520/25491/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 11.04.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 11.04.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2025 по 25.06.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2025 по 25.06.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 168% місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 42 повних календарних місяці служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 168% місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 42 повних календарних місяці служби, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами не здійснювалося нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 25.06.2025 із застосуванням місяця підвищення березня 2018 року, а також не було здійснено нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 168 % місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням індексації грошового забезпечення за 42 повних календарних місяці служби.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником Військової частини НОМЕР_4 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки відповідач діяв у межах чинного законодавства. Також відповідач зазначив, що згідно з платіжної інструкції позивачу здійснено доплату одноразової грошової допомоги за 2 календарних місяці у розмірі 1813,92 грн.
Представник Військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
У відзиві на позов відповідач зазначає про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду було предметом дослідження судом на стадії відкриття провадження у справі.
Спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Відповідно до позиції Верховного Суду від 28 вересня 2023 року по справі № 140/2168/23 до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Подібна правова позиція міститься у рішеннях Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 240/5105/23, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 22.01.2024 у справі №990/235/23.
Водночас, ч.2 ст.233 КЗпП України передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Позивач зазначає, що такого повідомлення ним не отримано.
При цьому, відповідачем не надано доказів щодо ознайомлення позивача з документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 22.12.2025 по 02.01.2026.
Відповідно до довідки від 09.01.2026 № 03-17/682/26 встановлено, що 08.01.2026 відбулося аварійне відключення електропостачання в різних районах м. Харкова, у тому числі було припинено електропостачання в орендованому Харківським окружним адміністративним судом приміщенні. Зазначені обставини призвели до тимчасової неможливості належної організації роботи суду, зокрема в частині доступу до технічних засобів, автоматизованих систем документообігу та Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 02.12.2021 року по 11.04.2025 року та у Військовій частині НОМЕР_4 з 13.04.2025 року по 25.06.2025 року, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_6 від 15.12.1996.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25.06.2025 №107 солдат ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 з 25.06.2025 року.
Позивач через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_4 із адвокатським запитами від 15.07.2025 у яких просив надати інформацію про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення помісячно за період проходження військової служби із зазначенням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації (базового місяця) та розміру індексації.
Військовою частиною НОМЕР_2 надано довідку від 08.09.2025 №26/1/6683, згідно з якою індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не нараховувалась, з 01.01.2024 по 31.12.2024 нараховувалась із застосуванням базового місяця - грудень 2023 року, а з 01.01.2025 по 11.04.2025 нараховувалась із застосуванням базового місяця - січень 2025 року.
Військовою частиною НОМЕР_4 надані довідки від 11.08.2025 №838 про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення, одноразові види виплат та компенсації та від 11.08.2025 №837 про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші одноразові виплати, які взагалі не містять інформації про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25.06.2025 №107 позивачу при звільненні вирішено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року у №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Преамбулою Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За змістом статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об'єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком №1078.
Пункт 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Відповідно до абзаців першого, п'ятого, шостого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів, застосовується з 01 грудня 2015 року; далі Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови №1013 дійсно передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Посадові оклади військовослужбовців встановлено Постановою №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та була чинна до 01 березня 2018 року.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі в період перебування позивача на службі з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Після прийняття Постанови №704 (набрала чинності 01 березня 2018 року), базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Суд також зазначає, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-IX Про Держаний бюджет України на 2023 рік установлено зупинити на 2023 рік дію Закону №1282-XII. Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 01 січня 2023 року. Указаний припис Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік є чинним та неконституційним не визнавався, тому були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом 2023 року.
Водночас статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік (Закон №3460-IX) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Отже, з 2024 року право працівників на проведення індексації заробітної плати працівників поновилося.
Відповідно до довідки від 08.09.2025 №26/1/6683 про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у січні - липні 2024 року індексація грошового забезпечення не проводилась, у серпні-листопаді 2024 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі по 130,20 грн щомісячно, а в грудні 2024 року в сумі 254,35 грн, у січні по квітень 2025 року нарахування індексації грошового забезпечення відсутнє.
Як вже, зазначалося, статтею 39 Закону №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01 січня 2024 року, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті Урядовий кур'єр та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень 100,4% (дата опублікування 13 лютого 2024 року); за лютий 100,3% (12 березня 2024 року); за березень 100,5% (11 квітня 2024 року); за квітень 100,2% (14 травня 2024 року); за травень 100,6% (12 червня 2024 року).
У червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12 липня 2024 року).
Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період січня-липня 2024 року.
Враховуючи пункт 1-1 Порядку №1078 та те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12 липня 2024 року, індексація в 2024 році має нараховуватися саме з серпня 2024 року.
Як встановлено судом вище, у серпні-грудні 2024 року позивачу нараховувалася та виплачувалася поточна індексації грошового забезпечення.
Статтею 34 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується, початок обчислення інжексації починається з липня 2025 року.
Отже, з урахуванням наведених норм, позивачу правомірно у січні - квітні 2025 року не нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення.
Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що за період служби у 2023-2025 роках індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця березень 2018 року.
Однак, враховуючи вищенаведене правове регулювання, суд наголошує, що березень 2018 року як базовий місяць не застосовується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2023 року по 11 квітня 2025 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині позовних вимог, а тому у їх задоволенні належить відмовити.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 168% місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 42 повних календарних місяці служби.
Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 (далі по тексту Порядок №260; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 розділу XXXII Порядку №260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 4 розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460.
Відповідно до пп.1-5 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 далі по тексту Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Аналіз наведених приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні призначається військовослужбовцям у залежності від категорії, до якої вони віднесені та виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право на день звільнення.
Відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення, одноразові види виплат та компенсації №838 від 11/08/2025 позивачу розрахована вихідна у сумі 35371,44 грн ( за 39 місяців).
Відповідно до розрахунку вислуги років військовослужбовця станом на 25.06.2025 календарний строк служби позивача у ЗСУ 3 роки 08 місяці 18 днів, що дорівнює 42 місяцям календарної служби.
Відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення, одноразові види виплат та компенсації №838 від 11.08.2025 позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 35 371,44 грн, що відповідає виплаті за 39 повних календарних місяців служби.
Згідно з розрахунком вислуги років військовослужбовця станом на 25.06.2025 календарний строк служби позивача у Збройних Силах України становить 3 роки 8 місяців 18 днів, що у перерахунку дорівнює 42 повним календарним місяцям військової служби.
Таким чином, при звільненні позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги з розрахунку 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто за 42 повних календарних місяці, що складає 168 відсотків місячного грошового забезпечення.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до квитанції від 09.10.2025 №975 позивачу було додатково виплачено одноразову грошову допомогу за 2 місяці служби. Вказана доплата фактично підтверджує наявність помилки при первинному нарахуванні допомоги та не спростовує обставини того, що одноразова грошова допомога була виплачена не за весь період фактичної календарної військової служби позивача.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що відповідачем не було здійснено повної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що є підставою для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги за 42 повних календарних місяці військової служби.
Щодо нарахування одноразової грошової виплати з урахуванням індексації суд зазначає таке.
Під час розгляду справи суд дійшов до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за відповідні періоди, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено.
За таких обставин відсутні правові підстави для врахування сум індексації грошового забезпечення при визначенні розміру місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Представником позивача надано до суду копії договору про надання правової допомоги №б/н від 07.07.2025, акт виконаних робіт №б/н від 23.09.2025, платіжну інструкцію №1.322079489.1 від 23.09.2025 на суму 6000 грн.
Судом встановлено, що адвокатом Андрієм Острицьким підписано позовну заяву.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідач, у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, мотивовані тим, що цей спір є справою незначної складності.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що даний спір підпадає під визначення справ незначної складності та розглядався за правилами ст.ст.257-262 КАС України.
Такий спір також не може вважатися складним як і з огляду на наявність численної судової практики, так і того, що обсяг аналізованих адвокатом документів не був надмірним або складним.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги у справі частково задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була не співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні діїї.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 168% місячного грошового забезпечення, розрахованого за 42 повних календарних місяці служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 168% місячного грошового забезпечення, розрахованого за 42 повних календарних місяці служби, з урахуванням виплачених сум.
Відмовити в задоволенні в іншій частині позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 09 січня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ