про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
Справа № 500/1228/25
09 січня 2026 р.м.Тернопіль
Тернопільський оружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2023 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2023 року в загальній сумі 257255,9 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Також, представником позивача подана заява про поновлення строку, в якій зазначено зокрема, що на спірні правовідносини строк звернення до суду не застосовується.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення, в яких представник вказує на те, що позов поданий з пропуском строків звернення до суду та просить залишити його без розгляду.
Ухвалою судді від 06.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 06.03.2025 зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.09.2025 поновлено провадження у справі.
Також ухвалою суду від 22.09.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію грошового атестата ОСОБА_1 та інформацію про дату ознайомлення з ним ОСОБА_1 .
На виконання вимог вказаної ухвали до суду від Військової частина НОМЕР_1 надійшла заява, в якій представник вказує, що при виключенні зі списків особового складу, військової частини НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 видано грошовий атестат, який зареєстровано в журналі реєстрації вихідної документації за вих. №3510 від 04.08.2023, та на виконання вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, передано до фінансового органу військової частини, у яку вибув військовослужбовець для подальшого проходження військової служби.
Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлює інші строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частину другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, шляхом внесення до статті 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець з 19.07.2022 запровадив процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2023.
До суду за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення позивач звернувся з даним позовом 06.02.2025 (позов здано на пошту), пропустивши тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог з 19.07.2022.
Суд зауважує, що незгода позивача з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.
Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки (не більше трьох місяців).
Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.
У даному випадку позивача звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 03.08.2023.
Натомість звернення позивача із даним позовом відбулося лише 06.02.2025 (позов здано на пошту), що свідчить про пасивну поведінку позивача щодо відновлення порушених прав.
Представником позивача не вказано жодних обставин, що перешкоджали безпосередньо позивачу своєчасно звернутись до суду в межах строку, встановленого законом.
Жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача у заяві не наведено та суду не надано, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки в частині позовних вимог (з 19.07.2022) позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, не вказав поважних підстав для його поновлення, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 03.08.2023.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 123, 240, 256, 293 КАС, суд
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду наведені у заяві від 04.03.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду, - в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 03.08.2023.
В частині решти позовних вимог (до 19.07.2022) продовжити розгляд справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09 січня 2026 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.