Справа № 500/6244/25
05 січня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови задовольнити рапорт про звільнення з військової служби Позивача - ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Відповідача - Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби Позивача - ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 станом на момент звернення в суд із цією позовною заявою проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за званням старшого солдата.
Варто виділити, що Позивач - ОСОБА_1 до моменту вступу до лав Збройних Сил України проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
За згаданою адресою, разом із Позивачем проживає (проживала) його мати - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується згідно витягу з реєстру територіальної громади.
Окрім того, як вбачається із довідки про склад сім'ї за №09/4-40 від 14.01.2025 року, за вищевказаною адресою проживає сім'я ОСОБА_3 , в складі: матері - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_1 .
Слід зауважити, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ за №734323. Причиною інвалідності зазначено «загальне захворювання».
За цих обставин варто виділити, що як вбачається із «висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» від 10.01.2025 року, ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Потреба в догляді підтверджується також висновком ЛКК №6 від 10.01.2025 року, яким зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі, як невиліковно хвора особа, яка не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись.
Як вбачається із акту обстеження соціально-побутових питань від 20.01.2025 року, підтверджено факт здійснення постійного догляду Позивачем за своєю матір'ю - ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладені обставини, Позивач - ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення із військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту Позивача.
У зв'язку з чим, представник Позивача - адвокат Сабатюк Наталія Петрівна звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із відповідним адвокатським запитом щодо причин відмови у звільненні з військової служби Позивача - ОСОБА_4 на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зі змісту отриманої відповіді за №3242 від 01.08.2025 року, вбачається те, що ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби з причини того, що у ОСОБА_2 наявний інший член сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, а саме: дочка ОСОБА_5 .
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення його з військової служби протиправними.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем не підтверджено підставу для звільнення з військової служби. Старший солдат ОСОБА_6 подав рапорти про звільнення із військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
від 01.04.2025, який зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 за вх. № 3547/а від 01.04.2025;
від 30.06.2025, який зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 за вх. № 6919/а від 02.07.2025.
За результатами розгляду рапортів старшого солдата ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у їх задоволенні, про що військовослужбовця було повідомлено належним чином.
Рішення про відмову у задоволенні рапортів старшого солдата ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що серед доданих до нього документів наявні документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_7 інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, а саме доньки, ОСОБА_5 .
Відповідне рішення про відмову у задоволенні рапорту старшого солдата ОСОБА_1 є абсолютно обґрунтованим, в той час як доводи представника позивача про протилежне є такими, що абсолютно не відповідають нормам матеріального права.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивачем викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача 01.12.2025 надіслав через систему "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Варто виділити, що Позивач - ОСОБА_1 до моменту вступу до лав Збройних Сил України проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
За згаданою адресою, разом із Позивачем проживає (проживала) його мати - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується згідно витягу з реєстру територіальної громади.
Окрім того, як вбачається із довідки про склад сім'ї за №09/4-40 від 14.01.2025 року, за вищевказаною адресою проживає сім'я ОСОБА_3 , в складі: матері - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_1 .
Слід зауважити, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ за №734323. Причиною інвалідності зазначено «загальне захворювання».
За цих обставин варто виділити, що як вбачається із «висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» від 10.01.2025 року, ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Потреба в догляді підтверджується також висновком ЛКК №6 від 10.01.2025 року, яким зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі, як невиліковно хвора особа, яка не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись.
Як вбачається із акту обстеження соціально-побутових питань від 20.01.2025 року, підтверджено факт здійснення постійного догляду Позивачем за своєю матір'ю - ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладені обставини, Позивач - ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення із військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Таким чином, у даних спірних правовідносинах, норми підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 та абзац 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ фактично є взаємопов'язаними.
Так, згідно з абзацом 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.263 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
За таких обставин вбачається, що Позивач - ОСОБА_1 приходиться своїй матері - ОСОБА_2 членом сім'ї першого ступеня споріднення.
В той же час, що інші особи, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , першого чи другого ступеня споріднення - відсутні.
Єдиним членом сім'ї ОСОБА_2 першого ступеня споріднення, який спроможній та виявляє бажання здійснювати постійний догляд є син ОСОБА_1 (Позивач).
Батько Позивача - ОСОБА_8 , який приходився чоловіком для ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 .
Сестра Позивача - ОСОБА_9 , яка приходиться для ОСОБА_2 дочкою, також не може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю.
Перш за все слід наголосити, що ОСОБА_5 проживає за іншою адресою, зокрема: АДРЕСА_2 .
За вказаною адресою із нею проживають її чоловік - ОСОБА_10 та донька - ОСОБА_11 .
Варто зазначити, що ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), є дитиною з інвалідністю, яка потребує постійного домашнього догляду, що підтверджується довідкою №25 від 12 березня 2025 року. Догляд за вказаною дитиною з інвалідністю здійснює її мати - ОСОБА_5 , яка відповідно до вимог чинного законодавства, а також виходячи з морально-етичних засад, зобов'язана піклуватися про життя, здоров'я, розвиток і добробут своєї дитини.
Окрім того, як вбачається із заяви №1445 від 21.05.2025 року, ОСОБА_5 нотаріально підтверджує, що не має можливості доглядати за своєю матір'ю, так як доглядає за своєю малолітньою дочкою, яка часто хворіє і потребує постійного догляду.
Інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 - не має.
В такий спосіб, єдиним членом сім'ї першого та/або другого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , є лише Позивач - ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначені обставини, звернення щодо звільнення Позивача із військової служби, відповідало межам визначених чинним законодавством.
Як вбачається із акта обстеження сімейно-майнового стану старшого солдата ОСОБА_1 від березня 2025 року, зазначено, що у ОСОБА_2 наявний інший член сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, а саме: дочка ОСОБА_5 . В той же час, цим же актом підтверджується те, що ОСОБА_5 перебуває в декретній відпустці та здійснює постійний догляд за своєю малолітньою дочкою.
Однак, командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту Позивача.
У зв'язку з чим, представник Позивача - адвокат Сабатюк Наталія Петрівна звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із відповідним адвокатським запитом щодо причин відмови у звільненні з військової служби Позивача - ОСОБА_4 на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зі змісту отриманої відповіді за №3242 від 01.08.2025 року, вбачається те, що ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби з причини того, що у ОСОБА_2 наявний інший член сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, а саме: дочка ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій (бездіяльності) відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Приписами п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на таких підставах:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 13);
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 14);
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами (абзац 15).
Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).
Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
За правилами п.1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, згідно з п.1 якого у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №531 обумовлено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
За приписами п.1 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.
Відповідно до п.9, 10 розділу IV Порядку №531 безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.
Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.
Згідно з п.16, 17 розділу IV Порядку №531 розгляд рапорту командиром (начальником), який має право приймати рішення по суті рапорту, в електронній формі здійснюється шляхом оформлення електронної резолюції про погодження або непогодження рапорту в СЕДО з накладанням кваліфікованого електронного підпису.
У разі відсутності в командира (начальника) кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, рапорт, який був поданий військовослужбовцем в електронній формі, може бути відтворений (роздрукований) службою діловодства і поданий на підпис командиру (начальнику) за правилами, визначеними для рапортів у паперовій формі. Для виготовлення паперового примірника електронного рапорту даний рапорт друкується з нанесенням даних про накладені кваліфіковані електронні підписи та/або удосконалений електронний підпис та/або печатку адміністратора Державного вебпорталу разом з резолюціями (додаток 1) і завіряється підписом відповідальної посадової особи служби діловодства.
Розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів (п.19 розділу IV Порядку №531).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
При цьому, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановлено судом, позивач звернувся із рапортом командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Слід відзначити, що предметом оскарження у цій справі є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.
Як видно з матеріалів справи, зі змісту наведеної норми абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, в даному випадку матері Позивача - ОСОБА_2 , достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, знаходження закордоном, постійний догляд за дитиною-інвалідом тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Як вже зазначалось вище, Позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за званням старшого солдата.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення із військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, Позивачу фактично відмовлено у такому звільненні.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та знову ж таки беручи до уваги необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю Позивача - ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечити та погодились здійснювати відповідний догляд, суд дійшов висновку, що фактична відмова у звільненні з військової служби Позивача на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, що взаємопов'язана із абзацом 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ є протиправною.
Варто зауважити, що в контексті Закону №2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби, знаходження закордоном, постійний догляд за дитиною-інвалідом тощо).
Сестра Позивача - ОСОБА_5 , не може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, оскільки, постійно доглядає за своєю малолітньою дитиною-іванілдом - ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Більше того, ОСОБА_5 проживає за іншою адресою, аніж ОСОБА_2 .
Поряд з цим, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема спільне проживання.
З огляду на це слід виділити, що хоча формально існує інший член сім'ї першого ступеня споріднення для матері Позивача - ОСОБА_2 , а саме: сестра Позивача - ОСОБА_5 , однак, її неможливість здійснювати догляд за своєю матір'ю через постійний догляд за своєю малолітньою дитиною-іванілдом, є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Таким чином, суд вважає, що лише юридична наявність члена сім'ї першого та/або другого ступеня споріднення ( ОСОБА_5 ) не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні іншого військовослужбовця, оскільки такий член сім'ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд.
Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених ч.2 ст.2 КАС України. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст.9 КАС України та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, та прийняти за наслідками його розгляду мотивоване рішення, з врахуванням висновків суду в даній справі.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 31.10.2025
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови задовольнити рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та прийняти за наслідками його розгляду мотивоване рішення, з врахуванням висновків суду в даному судовому рішенні.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 484 грн (чотириста вісімдесят чотири) 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.