Справа №380/20405/25
з питань самовідводу
09 січня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді Чаплик І.Д. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди перебування у відрядженнях протягом проходження військової служби з 23.02.2023 по 11.07.2025.
Суд ухвалою від 20.10.2025 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідач 28.10.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою від 09.12.2025 суд витребував у військової частини НОМЕР_1 докази, на підставі яких ОСОБА_1 було відряджено до інших військових частин з вибуттям в позиційний район до окремого розпорядження для виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 23.02.2023 по 11.07.2025, періоди та військові частини, в яких позивач перебував у відрядженнях, докази, які завдання виконував позивач в позиційних районах, та на якому напрямку вказані завдання виконувались.
Відповідач 18.12.2025 подав до суду заяву на виконання ухвали суду, у якій зазначив, що на підставі Розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.04.2022 №284/ЗПУ, з метою захисту державної таємниці, недопущення можливого розголошення (витоку) інформації, що містить державну таємницю та може підірвати обороноздатність країни, військовослужбовцям та службовим, посадовим особам Збройних Сил України заборонено повідомляти та розголошувати будь-яку інформацію щодо сил та засобів Збройних Сил України (структуру, місце дислокації, цільове призначення та інше), про хід ведення бойових дій (які засоби та сили були застосовані, у який час та місце, інші відомості, що можуть надати можливість для ідентифікації таких сил та засобів ЗСУ та видати їх місце дислокації). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 “Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях» витяги з журналів “Ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 » №1т від 27.02.2023, №17т від 28.07.2023 та №104т від 30.05.2025 надати неможливо, у зв'язку з тим, що вони мають гриф обмеження доступу.
Також 25.12.2025 представник відповідача подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначив, що згідно зі статтею 1.1.3 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю “Журнали Ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 » мають гриф секретності “Таємно». На підставі вищевикладеного, витяги з журналів ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , які можуть містити відомості про участь солдата ОСОБА_1 в бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії надати неможливо.
Головуюча по справі суддя Чаплик І.Д. заявила про самовідвід у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Статтею 5 КАС України кожному гарантовано право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Вказане положення узгоджується з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що існує дуже тісний взаємозв'язок між гарантіями «незалежного та неупередженого» суду та правом на «суд, встановлений законом». Хоча кожен із них слугує конкретним цілям у ролі окремих гарантій справедливого судового розгляду, Суд вбачає взаємну рису в інституційних вимогах пункту 1 статті 6, оскільки вони керуються метою дотримання основоположних принципів верховенства права та розподілу влади. Суд зазначає, що в основі кожної з цих вимог лежить необхідність підтримувати довіру суспільства до судової системи й гарантувати її незалежність від інших гілок влади (рішення у справі «Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії» (Gudmundur Andri Asdradsson v. Iceland) від 1 грудня 2020 року, заява № 26374/18; рішення у справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) від 9 лютого 2021 року, заява № 15227/19).
Відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Закону України «Про державну таємницю» діяльність, пов'язана з державною таємницею, проводиться лише за наявністю спеціального дозволу.
Разом з тим, головуюча по цій справі суддя Чаплик І.Д. не має допуску до державної таємниці, що виключає можливість дотримання виконання всіх завдань адміністративного судочинства, передбачених ст. 2 КАС України, розгляду справи зазначеним складом суду повно, об'єктивно та за умови дослідження всіх доказів. Дана неповнота може порушити права сторін у справі та викликати сумнів у неупередженості судді.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 3 ст. 242 КАС України закріплено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що для повного, об'єктивного та правильного вирішення даної справи, виконання завдань адміністративного судочинства, суду необхідно дослідити докази, які потребують дотримання режиму таємності, відтак робота з якими вимагає спеціального допуску.
У іншому випадку виникає ризик сумніву в об'єктивній неупередженості судді та як наслідок, порушення права на справедливий суд, регламентований ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Оскільки витребувані судом витяги з журналів бойових дій військової частини НОМЕР_1 з метою повного встановлення усіх обставин справи, мають гриф секретності “Таємно», що приводить суд до висновку про те, що розгляд справи потребуватиме дослідження доказів, які містять інформацію з обмеженим доступом, а також з метою дотримання права на «суд, встановлений законом» як структурний елемент права на справедливий суд, яке передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заява про самовідвід головуючої судді Чаплик І.Д. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 522/31215/13-ц, від 31.08.2021 у справі № 9901/201/21, від 17.01.2022 у справі №9901/436/21.
Відповідно до частини першої ст. 40 КАС України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 36, 39, 41, 248 КАС України, суд, -
заяву про самовідвід головуючої судді Чаплик І.Д. - задовольнити.
Відвести суддю Чаплик І.Д. за її заявою від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Передати адміністративну справу № 380/20405/25 для проведення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи відповідно до статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.