Іменем України
09 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2149/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку після того, як він був виключений з військового обліку 05.07.2023;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести інформацію про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідність до стану, який існував до моменту вчинення відповідачем дій, визнаних судом протиправними, а саме - поновити інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката в сумі 20 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновком ВЛК позивач був визнаним непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
05 липня 2023 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - про це свідчить відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
Коли запрацював додаток «Резерв+», позивач сформував еВОД і виявив, що дані в реєстрі відповідають дійсності - згідно інформації в реєстрі він виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі визнання його непридатним до військової служби.
Тобто станом на 21.06.2024 відповідачем були належним чином виконані вимоги Закону, і в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесена інформація про визнання позивача непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.
Однак, у вересні 2025 року позивач повторно оновив додаток «Резерв+» і виявив, що за даними реєстру він вже перебуває на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому в графі «Висновок ВЛК» залишилась інформація про визнання його непридатним до військової служби.
Позивачем було подано заяву до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10 вересня 2025 р. з проханням: перевірити його персональні дані у військовому обліку; внести виправлення до реєстру відповідно до рішення ВЛК 2023 року; надати йому письмове підтвердження виключення з військового обліку.
Також, позивачем було подано заяву від 10 вересня 2025 р. до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням: надати йому завірену копію рішення, на підставі якого його було поновлено на військовий облік; повідомити, чи направлявся він повторно на ВЛК, та надати копію відповідного медичного висновку; у разі відсутності законних підстав - скасувати поновлення його на військовому обліку. Вище зазначені заяви були зареєстровані 11 вересня 2025 р.
Крім того, була подана заява позивачем від 24 вересня 2025 року до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована 25 вересня 2025 р. з проханням надати ОСОБА_1 копію рішення прийнятого ІНФОРМАЦІЯ_7 про встановлення його на військовий облік.
01 жовтня 2025 р. позивачем було подано звернення до відповідача з проханням внести інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі військового квитка № 4/1657 від 05.07.2023 року, та рішення ВЛК від 05.07.2023 року № 2319 від 05.07.2023.
Позивачу від відповідача надійшов лист від 23.10.2025 у якому зазначено, що в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024 ТУ ДБР у м.Києві під час обшуку було вилучено відповідні документи військовозобов'язаних осіб виключених з військового обліку за станом здоров'я. У листі також, зазначено, що у зв'язку з вилученням Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань Журналів реєстрації тимчасових посвідчень, виданих військовозобов'язаним ІНФОРМАЦІЯ_1 , Книг протоколів ВЛК та його документів, станом на момент надання відповіді вищезазначені документи фігурують в рамках кримінального провадження, на даний час внесення відомостей до Єдиного реєстру призовників. Відповіді на інші поставлені у зверненні питання не надані. Зокрема, не надано інформацію рішення, на підставі якого його було поновлено на військовий облік.
Оскільки позивачу не вдалося вирішити зазначене питання у досудовому порядку, він змушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката.
17.10.2025 адвокатом Тарасенко Д.Ю. було подано електронною поштою, а також засобами поштового зв'язку адвокатський запит № 17/10/25 з проханням повідомити правові підстави та надати належним чином засвідчені копії відповідних документів, на підставі яких у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 відмітка «виключений з обліку» була змінена на «перебуває на обліку».
Оскільки відповіді на запит не було надано, 24 жовтня 2025 року адвокатом Тарасенко Д.Ю. було подано електронною поштою до ІНФОРМАЦІЯ_8 скаргу з проханням зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати відповідь на адвокатський запит №16/10/25 від 16.10.2025.
Відповідь ані на запит, ані на скаргу досі не надані адвокатові.
Дії відповідача з внесення в реєстр інформації про перебування на військовому обліку позивача вважають протиправними, так як позивач був поставлений, а потім - виключений відповідачем з військового обліку на підставі визнання його непридатним до військової служби, повторна постановка на військовий облік чи скасування в реєстрі запису про виключення з обліку є неправомірною.
Просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Адвокатом в інтересах позивача через підсистему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення, в яких вказав, що ОСОБА_1 було отримано від ІНФОРМАЦІЯ_6 лист № 12 без дати, в якому повідомлено, що представниками Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, в рамках досудового розслідування кримінального провадження за № 62024100130000414 від 07.03.2024 під час проведення слідчих (розшукових) дій у ІНФОРМАЦІЯ_9 було вилучено облікові картки, відомість видачі тимчасових посвідчень, картки обстеження та медичного огляду, постанови та книги протоколів ВЛК військовозобов'язаних громадян з 2022 по 2024 рік. Станом на даний час медичні документи, що підтверджують проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, та за якими він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, до органу військового управління повернуто не було. За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 позбавлений правової підстави та можливості внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того, адвокатом Тарасенко Д.Ю. також було отримано лист від ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.11.2025, в якому також зазначено, що в рамках кримінального провадження № 62024100130000414 в ході досудового розслідування було вчинено відповідні дії стосовно осіб, виключених з обліку. Внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація є конфіденційною. У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 необхідно з'явитись для уточнення своїх облікових даних та врегулювання питань, викладених у скарзі, особисто з документами, що підтверджують його особу та відповідний статус до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Адвокат вказав, що особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку після визнання його непридатним до військової служби та виключення з обліку є протиправними та створюють для позивача додаткові обов'язки, які не передбачені законодавством, як от нове проходження ВЛК, а також ризик бути мобілізованим, що є недопустимим.
Відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач не надав до матеріалів підтвердження проживання/перебування/реєстрації в Голосіївському районі міста Києва. Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», облік ведеться за місцем проживання. Порядок № 1487 вимагає наявності конкретних підстав (реєстрація, заява) для постановки на облік у певному ТЦК. Такі підстави в справі відсутні.
Позивач не звертався особисто до ІНФОРМАЦІЯ_10 з заявою про внесення змін до відомостей реєстру та не надав необхідних документів, що свідчить про невиконання ним встановленої законом процедури.
Підставою для внесення відповідних відомостей щодо непридатності до військової служби, що слугує в подальшому підставою для виключення з військового обліку є довідка військово-лікарської комісії (додаток 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 № 402) та заява військовозобов'язаного.
Таким чином, виключення позивача з військового обліку можливе лише після отримання та перевірки висновку ВЛК, який є єдиним належним та допустимим доказом непридатності до військової служби. Оскільки оригінали таких документів вилучені у рамках кримінального провадження і перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, відповідач позбавлений законної можливості виконати вимоги позивача.
У даному випадку позивач не надав свідоцтва про хворобу, затвердженого штатною ВЛК, що робить неможливим завершення процедури виключення з військового обліку.
Також необхідно підтвердити направлення даної особи на військово-лікарську комісію відповідним ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Проте, в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024 ТУ ДБР у м. Києві під час обшуку було вилучено відповідні документи військовозобов'язаних осіб виключених з військового обліку за станом здоров'я.
У зв'язку з вилученням Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань Журналів реєстрації тимчасових посвідчень, виданих військовозобов'язаним ІНФОРМАЦІЯ_1 , Книг протоколів ВЛК та документів громадянина ОСОБА_1 , що підтверджують непридатність та є підставою для виключення його з військового обліку та станом на даний час вищезазначені документи фігурують в рамках кримінального провадження на даний час виконати позовні вимоги не є можливим.
В подальшому Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024 було направлено лист до ІНФОРМАЦІЯ_11 з вичерпним переліком осіб виключених з військового обліку за станом здоров'я з метою вжиття заходів реагування та проведення службової перевірки з питань дотримання вимог законодавства під час внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині, підстав виключення військовозобов'язаних з військового обліку за станом здоров'я щодо військовозобов'язаних територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Вищезазначений лист було скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_12 начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 з вимогою здійснити перевірку щодо підстав виключення військовозобов'язаних з військового обліку за станом здоров'я щодо військовозобов'язаних згідно переліку наведеному в додатку; перевірку здійснювати шляхом виклику вказаних військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_12 . Це позбавляє відповідача можливості виконати позовні вимоги, оскільки відповідні відомості не можуть бути внесені без належного документального підтвердження.
Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Адвокатом в інтересах позивача через підсистему "Електронний суд" надіслано відповідь на відзив, в якому вказала, що позовними вимогами є не зобов'язання виключити з військового обліку, а зобов'язання відповідача привести інформацію про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідність до стану, який існував до моменту вчинення відповідачем дій, визнаних судом протиправними, а саме - поновити інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Просив задовольнити позовні вимоги.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації зазначеної у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 у п.7 вказано «Придатність до проходження військової служби за станом здоров'я: 05.07.2023р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_14 визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 4-А, 39-В, 61-Б, 64-В гр.ІІ наказу МО України №402-2008p.». В п.13 зазначено відмітки про військовий облік, а саме «05.07.2023 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 » та «05.07.2023 знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка військово-лікарської комісії від 05.07.2023 №2319 ІНФОРМАЦІЯ_12 у місті Києві, відповідно до якої проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що позивач непридатний до в/с з виключення з військового обліку на підставі ст. 4-А, 39-В, 61-Б, 64-В графи ІІ Розладу хвороб.
Згідно відомостей з Резерв+ станом на 21.06.2024 10:35, ОСОБА_1 - нe військовозобов'язаний; перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; непридатний з виключенням з військового обліку з 05.07.2023; дата уточнення даних 18.05.2024.
Згідно відомостей з Резерв+ станом на 14.09.2025 11:05, ОСОБА_1 - військовозобов'язаний; перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; непридатний з виключенням з військового обліку з 05.07.2023; дата уточнення даних 02.09.2025.
Позивач та його представник неодноразово звертались до відповідача з заявами щодо поновлення позивача на військовому обліку з проханням надати інформацію та рішення, на підставі якого його було поновлено на військовому обліку та повідомити, чи направлявся ОСОБА_1 повторно на ВЛК, а також надати копію відповідного медичного висновку. У разі відсутності законних підстав - скасувати поновлення на військовому обліку.
Відповідачем були надані однотипні відповіді, які зводились до того, що в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024 ТУ ДБР у м. Києві під час обшуку було вилучено відповідні документи військовозобов'язаних осіб виключених з військового обліку за станом здоров'я. У зв'язку з вилученням Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань Журналів реєстрації тимчасових посвідчень, виданих військовозобов'язаним ІНФОРМАЦІЯ_1 , Книг протоколів ВЛК та документів позивача, станом на момент надання відповіді вищезазначені документи фігурують в рамках кримінального провадження, на даний час внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не є можливим.
Жодної інформації або рішення, на підставі якого позивача поновлено на військовому обліку, відповідач не надав ані позивачу, ані його представнику, ані суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, серед яких: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
24 лютого 2022 року з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ №69/2022).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно відомостей з Резерв+ станом на 21.06.2024 10:35, ОСОБА_1 - нe військовозобов'язаний; перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; непридатний з виключенням з військового обліку з 05.07.2023; дата уточнення даних 18.05.2024.
В подальшому, згідно відомостей з Резерв+ станом на 14.09.2025 11:05, позивач є військовозобов'язаний; перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; непридатний з виключенням з військового обліку з 05.07.2023; дата уточнення даних 02.09.2025.
Водночас, в матеріалах справи наявне тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , відповідно до якого у п.7 вказано «Придатність до проходження військової служби за станом здоров'я: 05.07.2023р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_14 визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 4-А, 39-В, 61-Б, 64-В гр.ІІ наказу МО України №402-2008p.». Також, в п.13 наявні відмітки про військовий облік, а саме «05.07.2023 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 » та «05.07.2023 знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка військово-лікарської комісії від 05.07.2023 №2319 ІНФОРМАЦІЯ_12 у місті Києві, відповідно до якої проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що позивач непридатний до в/с з виключення з військового обліку на підставі ст. 4-А, 39-В, 61-Б, 64-В графи ІІ Розладу хвороб.
Зазначене свідчить про те, що позивача 05.07.2023 було визнано непридатним до військової служби із виключення з військового обліку.
Судом враховується, що станом на час зазначення відповідного запису про виключенням з військового обліку діяли норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення), затверджені наказом Міноборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України17 листопада 2008 р. за № 1109/15800.
Розділ II Положення регулює медичний огляд.
Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлює РОЗКЛАД хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Графа II визначає контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб, зокрема, громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани).
Стаття 4 - Включено: усі форми гострих та хронічних вірусних гепатитів В15-В19. Ст.4а- а) тяжкі форми вірусних гепатитів, які важко піддаються лікуванню та значно порушують функції органів і систем - Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку.
Стаття 39 - Включено: хвороби, що характеризуються підвищеним кров'яним тиском I10- I15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія). Ст.39В- в) гіпертонічна хвороба I стадії- непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час; придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
Стаття 61 - Включено: артрози та інші ураження суглобів М15-М19, М22-М25 (поліартроз, коксартроз, гонартроз, інші артрози, ураження надколінка, внутрішньосуглобові ураження коліна та інших суглобів); хвороби м'яких тканин М60-М79 (хвороби та ураження м'язів, синовіальної оболонки та сухожилків, бурсопатії, ентезопатії, ураження плеча; остеопатії і хондропатії М80-М94 (остеопороз кісток з патологічним або без патологічного перелому, остеомаляція у дорослих, уповільнене зрощення перелому, стресові переломи, фіброзна дисплазія кісток, остеомієліт, остеонекроз, хвороба Педжета, юнацькі остеохондрози кісток (крім хребта), інші остеохондропатії та ураження хряща). Виключено: фібробластичні порушення М72 (включено до статті 62). Ст.61Б - б) з помірними порушеннями функцій - непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час; непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
Стаття 64 - Включено: хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії). Виключено: анкілозуючий спондилоартрит М45 (включено до статті 60).Ст.64В - з незначними порушеннями функцій - Непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час; Придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
Таким чином, станом на час проходження позивачем військово-лікарської комісії 05.07.2023 було прийнято рішення про те, що позивач за наявними хворобами станом на час проходження ВЛК підлягає визнанню непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.
Відповідно до статті 37 Закону №2232-XII в редакції чинній станом на 05.07.2023 передбачено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення.
Зокрема, частиною шостою статті 37 зазначеного Закону було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що військово-лікарською комісією від 05.07.2023 №2319 ІНФОРМАЦІЯ_12 у місті Києві проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що останній непридатний до військової служби з виключення з військового обліку на підставі ст. 4-А, 39-В, 61-Б, 64-В графи ІІ Розладу хвороб.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зауважив: «з аналізу положень Закону 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних».
Крім того, за правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає під дію статей Розладу хвороб, що визначають ступінь придатності особи до військової служби з посиланням на п.3.13 Глави 3 Розділу ІІ Положення.
З урахування вказаних положень діючого законодавства та з урахування наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивача в 2023 році за наслідками проведеної військово-лікарської комісії було визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, а тому останній набув статусу невійськовозобов'язаного в розумінні Закону №2232-XII. Позивач 05.07.2023 був виключений відповідачем з військового обліку. Натомість, в подальшому, відповідач знов встановив позивачу статус військовозобов'язаного, жодного рішення, з якого можна було б встановити підстави та правове обґрунтування цьому, відповідач не надав.
З огляду на викладене, суд зазначає, що такий запис у Реєстрі не відповідає фактичним та документально підтвердженим обставинам, суперечить вимогам статті 37 Закону №2232-XII і створює правову невизначеність щодо статусу позивача як військовозобов'язаного.
Суд зазначає, що при внесенні відомостей до Реєстру, в даному випадку, орган ведення обліку має керуватися саме такими документами, як тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , у якому міститься запис про виключення позивача з військового обліку.
Суд наголошує, що відповідальність за достовірність відомостей у Реєстрі покладається на органи ведення військового обліку. У цій справі наявність суперечливих або недостовірних даних у Реєстрі свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку із забезпечення точності облікових записів, що прямо суперечить приписам чинного законодавства.
Отже, за відсутності будь-яких достовірних та належних доказів правомірності внесення змін до Реєстру, а також з огляду на наявність незаперечних доказів визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з обліку, відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів є недостовірними та підлягають виправленню у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Як вже зазначав суд раніше, позивач та адвокат звертались з заявами та адвокатськими запитами до відповідача щодо правових підстав та відповідних документів, на підставі яких у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 відмітка «виключений з обліку» була змінена на «перебуває на обліку».
Відповідачем у відповідях, а також у відзиві на позовну заяву було вказано лише про те, що в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024 ТУ ДБР у м. Києві під час обшуку було вилучено відповідні документи військовозобов'язаних осіб виключених з військового обліку за станом здоров'я. У зв'язку з вилученням Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань Журналів реєстрації тимчасових посвідчень, виданих військовозобов'язаним ІНФОРМАЦІЯ_1 , Книг протоколів ВЛК та документів позивача, станом на момент надання відповіді вищезазначені документи фігурують в рамках кримінального провадження, на даний час внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не є можливим.
Також, відповідач у відзиві вказав, що у зв'язку із вилученням вищевказаних документів на даний час виконати позовні вимоги не є можливим.
Щодо твердження відповідача про неможливість внесення зазначених відомостей, оскільки документи було вилучено в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024 ТУ ДБР у м. Києві, суд зазначає, що відповідачем на підтвердження зазначених обставин не надано жодних доказів (протоколу огляду, вилучення документів, зокрема щодо позивача), та не вказано на якій стадії перебуває кримінальне провадження (досудове розслідування), чи воно завершено.
На переконання суду позивач не повинен відповідати за дії посадових осіб, які вилучили належну йому медичну документацію.
Так, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів та не довів правомірності рішення, дій чи бездіяльності щодо внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Натомість позивачем доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
При цьому, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що наявність інформації про перебування на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача порушує права останнього, оскільки з 05.07.2023 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 4-А, 39-В, 61-Б, 64-В графи ІІ Наказу МОУ №402/2008, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та довідкою військово-лікарської комісії від 05.07.2023 №2319.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною п'ятою статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини восьма, дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Враховуючи вищевикладене, з метою захисту порушених прав позивача, суд згідно частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позивних вимог шляхом визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку після його виключення з військового обліку 05.07.2023 та зобов'язати відповідача внести відомості про виключення з військового обліку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що вирішення спору у такий спосіб є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з обранням належного способу захисту порушених прав.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2025 між адвокатом Тарасенко Д.Ю. (далі Адвокат) та ОСОБА_1 (далі Клієнт), з іншої сторони, які в подальшому спільно іменуються «Сторонами», а кожний окремо «Сторона», уклали даний договір про надання правової допомоги адвокатом № 16/10/25.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги Клієнту (особі, в інтересах якої укладений цей Договір) з наступних питань та у таких обсягах: Представництво та захист прав та законних інтересів Клієнта включно, але не виключно під час провадження та розгляду будь-яких справ, що стосуються прав та законних інтересів Клієнта, в органах виконавчої та судової влади. органах місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності, зокрема Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, в органах внутрішніх справ, Державної міграційної служби України, органах охорони державного кордону України, органах Прокуратури, Служби Безпеки України, органах Державної реєстраційної служби, соціальних службах, тощо, а також судах загальної юрисдикції і адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у Верховному Суді України при перегляді рішень в адміністративних, кримінальних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення, а також у Конституційному суді України, в якості представника та/або захисника,
Відповідно до п.2.1 договору Сторони домовилися, що правова допомога на виконання цього Договору надається за ціною, визначеною у Додатках до цього Договору. Допустимим є погодження розміру гонорару в усній формі в такому випадку розмір гонорару зазначається в рахунку на оплату, а клієнт оплатою цього рахунку свідчить про свою згоду із таким розміром гонорару.
Відповідно до опису послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю. складання позовної заяви, в тому числі: аналіз наявних у позивача документів - 1 год; аналіз законодавства з відповідних питань - 1 год; аналіз судової практики з відповідних питань - 1,5 год; написання безпосередньо тексту позовної заяви - 3 год.
Відповідно до рахунку-фактури №17/10/25 від 17.10.2025: компенсація витрат адвоката (судовий збір) 968,96 грн; оплата послуг адвоката згідно Договору № 16/10/25 про надання правової допомоги від 16.10.2025 та Додатку 1 до Договору - 20000,00 грн. Загалом до сплати: 20968,96 грн без ПДВ.
З платіжної інструкції №266423751 від 17.10.2025 вбачається, що позивачем сплачено оплату послуг адвоката згідно Договору 16/10/25 про надання правової допомоги від 16.10.2025 та Додатку 1 до договору - 10000,00 грн.
Також, з платіжної інструкції № 268547080 від 03.11.2025 вбачається, що оплата послуг адвоката згідно Договору 16/10/25 про надання правової допомоги від 16.10.2025 та Додатку 1 до договору (друга частина) - 10000,00 грн.
При цьому, згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, є непропорційним до предмету спору, виходячи з того, що дії, як складання і подання до суду позовної заяви по даній категорії справ, не потребує від фахівця в області права значного інтелектуального навантаження.
Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, як наслідок, сума витрат є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів. При цьому сам адвокат участі у судових засіданнях не приймав, надсилання до суду здійснювалось у електронному вигляді без витрат часу на явку до суду особисто.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10000,00 грн.
Щодо сплаченого судового збору, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №F53K-S3BE-UYFE від 05.11.2025.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у загальному розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку після його виключення з військового обліку 05.07.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова