09.01.26 Справа № 469/543/25
1-кп/469/182/26
08 січня 2026 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисник ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв"язку)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025152150000034 від 09.02.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, працює за наймом, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, утриманців не має, місце проживання АДРЕСА_1 , не судимого,
та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, не працює, не одруженого, утриманців не має, місце проживання АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
встановив :
Прокурор надав клопотання про продовження строку застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тривалістю на 60 діб.
Прокурор посилається на те, що щодо обвинуваченого ОСОБА_5 існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду у зв"язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, та наявністю можливості зміни місця проживання, у тому числі виїзду за кордон у зв"язку з наявністю громадянства іншої країни, або виїзду на тимчасово непідконтрольну територію України; незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки, знаючи місце роботи та адреси свідків, шляхом погроз фізичною розправою, знищення чи пошкодження майна може схилити їх до зміни показань чи відмови від них; вчинення іншого кримінального правопорушення у зв"язку з тим, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має законних джерел прибутку та міцних соціальних зв"язків; на даний час ризики, які були враховані слідчими суддями при обранні та продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не відпали, так як ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених, у тому числі, проти життя і здоров"я, за вчинення яких передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому продовжує існувати ризик переховування від суду; ОСОБА_5 не визнав своєї вини у пред"явленій підозрі, не співпрацював зі слідством, свідки ще не допитані під час судового розгляду безпосередньо судом, а тому продовжує ризик впливати на них у вказаному кримінальному провадженні; через характеристики ОСОБА_5 та обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, продовжує існувати ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Прокурор вважає недоцільним застосування до обвинуваченого менш обтяжливих запобіжних заходів, зокрема, домашнього арешту, так як обвинувачений офіційно не працює, не має заробітку, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, та вказаний запобіжний захід не може перешкодити спілкуванню зі свідками, потерпілими та ризику незаконного впливу на них; з цих же підстав неможливе застосування запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та особистого зобов"язання, яке також не перешкодить реалізації зазначених прокурором ризиків, а тому лише тримання під вартою забезпечить належну поведінку обвинуваченого та здатне запобігти вказаним ризикам під час подальшого судового розгляду кримінального провадження. Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор посилався на наявність таких же обставин, що свідчать, на його думку, про існування аналогічних ризиків.
Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотань прокурора, зазначив, що суд вже допитав потерпілих, свідків, а тому ризики є нікчемними; обвинувачені утримуються під вартою тривалий час; просив застосувати до обвинувачених запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, який вважав достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, які є несудимими та мають постійне місце проживання.
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали позицію захисника.
Частинами 1-3 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати чи обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно зі ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються кожен у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров"я особи (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому в умовах воєнного стану, та ч.1 ст.263 КК України, - придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; вказане кримінальне правопорушення є корисливим та відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років та відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Під час обрання та продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, зазначених прокурором, передбачених ч.ч.1, 3, 5 ст.177 КПК України, тобто можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, виходячи із тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у випадку доведення вини, незаконного впливу на потерпілих та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв"язків і не працює.
Слідчим суддею враховано також тяжкість кримінальних правопорушень та вчинення їх в умовах воєнного стану, що підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, та неможливість уникнути встановлених ризиків у разі застосування менш тяжких запобіжних заходів; слідчий суддя також вважав за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Такі ж ризики з аналогічних підстав були встановлені слідчим суддею під час досудового розслідування і щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Під час здійснення підготовчого провадження у суді та судового розгляду запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжено послідовно до 04 вересня 2025 року, до 11 жовтня 2025 року, до 05 грудня 2025 року, до 11 січня 2026 року.
Продовжуючи строк тримання обвинувачених під вартою, суд підтвердив висновки слідчих суддів про наявність ризиків ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи з тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, характеру обвинувачення щодо вчинення обома обвинуваченими тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину корисливого характеру, пов"язаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров"я особи, відсутності у обох обвинувачених офіційного джерела доходів, сталих соціальних зв"язків, у тому числі постійного місця роботи, усталених сімейних стосунків, наявність у обох обвинувачених громадянства іншої держави.
На час розгляду судом клопотань прокурора ризики, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зникли та не зменшились, що вбачається зі змісту обвинувального акта, характеру обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 декількох тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі проти життя і здоров"я, за вчинення яких передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, наявності у обох обвинувачених громадянства іншої держави, що може призвести до безперешкодного залишення ними території України та, відповідно, значно ускладнить судовий розгляд кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на потерпілих втратив своє значення у зв"язку з допитом потерпілих у суді; разом з тим, у зв"язку з тим, що на даний час більшість свідків не є допитаними, суд, виходячи з характеру обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину проти життя і здоров"я, вважає ризик незаконного впливу на свідків таким, що зберігає свою істотність.
Наявність встановлених ризиків, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та вчинення їх в умовах воєнного стану, що підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, свідчить про неможливість уникнути встановлених ризиків у разі застосування менш тяжких запобіжних заходів.
П.4 ч.2 ст.183 КПК України передбачає можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Тому відсутність у обвинувачених судимості не є визначальним фактором при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою.
Враховуючи наявність встановлених ризиків, на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд вважає за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, щодо обох обвинувачених.
Стан здоров'я та сімейний стан обвинувачених не перешкоджає утриманню під вартою.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 177, 183, 196, 197, 199, 331, 369, 372 КПК України, суд
постановив :
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08 березня 2026 року.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08 березня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Строк дії ухвали до 08 березня 2026 року включно.
Дата проголошення повного тексту ухвали 09 січня 2026 року об 11.50 год.
Суддя