07.01.2026 Справа № 469/938/25
2/469/235/26
07 січня 2026 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді - Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,
учасники справи:
представник позивача Ляр Д.Ю. - не з'явився,
відповідач ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач 30 липня 2025 року через систему “Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі заяви б/н від 30 травня 2014 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому збільшився до 125000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом та зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та відсотками за його використання. Після отримання карти відповідач її активував та почав користуватися нею, отримуючи кредитні кошти; після спливу строку дії першої картки відповідачем додатково отримані ще чотири картки. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних. У зв"язку зі змінами у законодавстві клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 20 травня 2023 року, у якому також є інформація про відсоткові ставки, проти розміру відсоткової ставки не заперечував та частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність з умовами кредитування. Також 24травня 2024 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії 01/28, тип "Універсальна" GOLD, а також погоджено інші суттєві умови користування кредитним рахунком, у тому числі відсоткова ставка 40,8%, при цьому заборгованість відповідача складала 30906,11 грн.. У березні 2022 року банк скасував відсоткову ставку, встановивши її у розмірі 0%, а у подальшому з 01 квітня 2022 року відсоткова ставка повернута до погодженого розміру. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором його заборгованість станом на 15 липня 2025 року склала 140783,22 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредита - 109832,11 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 30906,11 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання декілька разів не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надав.
Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що 30 травня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.41), у якій погодився, що ця анкета-заява разом з Пам"яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір надання банківських послуг, екземпляр якого відповідач погодився отримати шляхом самостійного роздрукування на сайті ПриватБанку www.pb.ua, а також регулярно ознайомлюватися з його змінами.
До Анкети-заяви позивачем надано та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.61-92), розміщений на сайті https://privatbank, як невід'ємні частини кредитного договору.
24 травня 2024 року між АТ КБ “ПриватБанк» та відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.42-55), за змістом якої відповідач підписанням цієї заяви приєднується до розділу Загальні положення, підрозділів Кредитні картки, Поточні рахунки, Використання картки, Віддалені канали обслуговування, Оплата частинами та Митттєва розстрочка, Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанк, що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять договір банківського рахунку, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Заява від 24 травня 2024 року містить у собі наявну інформацію про тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; тип платіжної картки - “Універсальна» та “Універсальна GOLD», строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мету отримання кредиту - споживчі цілі; інформацію щодо процентної ставки, відсотків річних - 42% для карт Універсальна та 40,8% для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки - фіксована; платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору, на місяць - щомісячна комісія за обслуговування миттєвої Золотої картки “Універсальна» в сумі 20 грн.; реальну річну процентну ставку, відсотків річних - за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 0% для карт Універсальна, 1,2% для карт Універсальна Gold, та за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашення кредиту мінімальними щомісячними платежами - 51,09% для карт Універсальна, 51,76% для карт Універсальна Gold; порядок повернення кредиту де зазначено кількість та розмір платежів, періодичність внесення.
Зазначена Заява від 24 травня 2024 року не містить відомостей про те, що вона є складовою укладеного сторонами договору надання банківських послуг від 30 травня 2014 року.
До позовної заяви представник банку додав паспорт споживчого кредиту (а.с.56-60), підписаний відповідачем 20 травня 2023 року, в якому відсутні відомості про те, що він є складовою Договору від 30 травня 2014 року. Крім того, у цьому паспорті зазначено, що умови Договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Інформація, викладена у паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність до 20 травня 2043 року.
Також до позовної заяви позивачем надано Умови та правила надання банківських послуг, які не підписані позичальником (а.с.61-92).
Згідно з довідкою позивача, за кредитним договором б/н, підписаним між банком та відповідачем, були надані кредитні картки:30.05.2014 року - “Універсальна» НОМЕР_2 зі строком дії до 07/16, 06.05.2015 року - “Універсальна» НОМЕР_3 зі строком дії до 02/18, 06.07.2016 року - Універсальна GOLD 4149625804214102 зі строком дії до 05/18, 19.03.2019 року - “Універсальна» GOLD 4149629381157239 зі строком дії до 11/22, 20.05.2023 року - “Універсальна» 5168752009210900 зі строком дії до 04/27, та 24.05.2024 року - Універсальна GOLD 5363542100069096 зі строком дії до 01/28 (а.с.40)
Відповідно до довідки Банку, умови кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я відповідача змінювалися: 30 травня 2014 року кредитний ліміт становив 0,00 грн., 10 червня 2014 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн.; 06 жовтня 2014 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.; 25 серпня 2015 року кредитний ліміт збільшено до 1500,00 грн.; 31 січня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 1900,00 грн.; 14 березня 2023 року кредитний ліміт збільшено до 5000,00 грн.; 29 червня 2023 року кредитний ліміт збільшено до 15000,00 грн.; 08 липня 2023 року кредитний ліміт збільшено до 20000,00 грн.; 30 жовтня 2023 року кредитний ліміт збільшено до 30000,00 грн.; 02 листопада 2023 року кредитний ліміт збільшено до 50000,00 грн.; 23 листопада 2023 року кредитний ліміт збільшено до 125000,00 грн.; 23 листопада 2023 року кредитний ліміт зменшено до 100000,00 грн.; 10 лютого 2023 року кредитний ліміт збільшено до 125000,00 грн.; 06 березня 2025 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.(а.с.39).
З виписки по рахунку за договором за період 30 травня 2014 року - 17 липня 2025 року вбачається, що відповідач користувався виданими йому банком кредитними картами, отримуючи від позивача кредитні кошти та повертаючи їх (а.с.31-38).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором б/н від 30.05.2014 року (а.с.17-30), заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 15.07.2025 року становить 79022,46 грн., (а.с.63 на зв.), тому числі:
- заборгованість за тілом кредиту - 71383,65 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 7638,81 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані до позовної заяви.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено судом, ні розмір процентів, ні порядок їх сплати, договором між сторонами не визначені, вказані у анкеті-заяві Пам"ятка клієнта та Тарифи, які були б підписані відповідачем, суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та сплатою процентів за користування ним у зазначених позивачем розмірах і порядках нарахування, зміною таких розмірів і порядків.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, розмір відсотків за користування кредитом.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за відсотками є безпідставними.
У позовній заяві позивач зазначав як підставу позову укладення між сторонами кредитного договору від 30 травня 2014 року, а саме підписання відповідачем заяви та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, де визначаються розмір процентної ставки, порядок сплати процентів. Саме за цим договором просив стягнути заборгованість.
Суд не бере до уваги як докази посилань позивача заяву позичальника від 24 травня 2024 року про приєднання до Умов та правил надання послуг від 24 травня 2024 року та Паспорт споживчого кредиту від 20 травня 2023 року, які не є складовими договору про надання банківських послуг, підписаного сторонами 30 травня 2014 року, оскільки не містять будь-яких посилань на попередньо укладений сторонами договір.
За своїм змістом Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 24 травня 2024 року є окремим кредитним договором з відповідними умовами, які не можуть застосовуватися, зокрема, й щодо визначення сплати процентів, їх розміру, порядку їх сплати до договору сторін від 30 травня 2014 року,оскільки такі умови на той час відповідачем не погоджувалися.
Крім того, Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24 травня 2024 року не є продовженням правовідносин за кредитним договором від 30 травня 2014 року, з огляду на те, що неодноразово відбувався перевипуск кредитної картки. Факт перевипуску кредитної картки пов'язується зі заміною банком старої або втраченої картки, якщо строк придатності картки закінчився та якщо власник картки змінив ім'я/прізвище/по батькові, а отже не пов'язується зі зміною умов кредитного договору.
Суд також зазначає, що підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту від 20 травня 2023 року не є підтвердженням про ознайомлення з умовами кредитування, оскільки зміст паспорту споживчого кредиту носить ознайомчий характер і не підтверджує погодження конкретних умов кредитування щодо сплати процентів. Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.
Укладений між сторонами кредитний договір б/н від 30 травня 2014 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював їх повернення, але фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повністю не повернуті, що вбачається з розрахунку заборгованості та виписки за договором, за увесь час користування коштами позивача відповідач отримав від позивача 191029,76 грн., погасив заборгованість на суму 156801,03 грн., які частково були зараховані позивачем у рахунок сплати відсотків та штрафів, тобто поверненню позивачеві підлягає різниця між отриманими та повернутими коштами у сумі 34228,73 грн.
Враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, і погасити наявну у нього заборгованість за тілом кредиту, яка складає 34228,73 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. при ціні позову 140738,22 грн., судом задоволено вимоги на суму 34228,73 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 34228,73 грн.* 2422,40 грн. : 140738,22 грн.= 589,15 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк», адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 30 травня 2014 року в сумі 34228,73 грн. та судовий збір в сумі 589,15 грн., всього стягнути 34817 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 88 копійок..
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя