Рішення від 05.01.2026 по справі 127/30378/25

Справа № 127/30378/25

Провадження № 2-др/127/172/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2025 року в цивільній справі №127/30378/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено та розірвано зареєстрований між сторонами шлюб, також було вирішено питання про розподіл судових витрат у виді судового збору.

При ухвалені цього рішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу не вирішувалося

11 грудня 2025 року представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу. Обґрунтовуючи заяву представник вказує, що у позові було зазначено суму судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, та при зверненні до суду надав докази щодо цього, зокрема: договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2025 року разом з додатком №1 до цього договору, акт виконаних робіт від 24 вересня 2025 року на загальну суму 12000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги та платіжну інструкцію №@2PL615728 АТ КБ «Приватбанк» з переказом коштів в сумі 12000 грн на рахунок адвоката Шидловської Т. А. Разом з тим, питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу не було вирішено під час ухвалення рішення по суті спору, тому просить його розглянути додатково.

Заперечень відповідача з приводу витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи порядок ухвалення рішення, характер вирішуваного питання і сукупність наявних в матеріалах справі доказів, суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

За положеннями п. 4. ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27, ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обгрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу у цій справі, суд враховує, що позивач скористалась допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2025 року з додатком №1 до цього договору.

Зі змісту пунктом 1 вказаного договору слідує, що адвокат зобов'язується надати клієнту послуги з надання консультацій з правових питань, складання процесуальних документів та представництва інтересів клієнта під час підготовки до судового розгляду та під час судового розгляду справ в суді про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділу майна подружжя. За роботу, виконану адвокатом, клієнт здійснює оплату згідно умов, викладених у додатку №1 до цього договору, але це не позбавляє клієнта права здійснити оплату шляхом внесення авансових платежів в розмірі, узгодженому сторонами (п.п. 4.1 умов договору).

Зі змісту додатку №1 до договору про надання правової допомоги слідує, що сторони підтверджують повну сплату клієнтом адвокату гонорару в розмірі 12 000 грн за надання послуг, викладених в п. 1 цього договору.

Загальна вартість послуг згідно наданого до договору акту виконаних робіт від 24 вересня 2025 року, в частині справи про розірвання шлюбу, визначена в сумі 12000 грн, яка включає: 1) усну консультацію щодо розірвання шлюбу, копіювання документів та узгодження правової позиції - 3000 грн; 2) підготовка та подання позову про розірвання шлюбу до суду - 8000 грн; 3) участь у судових засіданнях - 1000 грн.

З огляду на надані докази та ухвалене судом рішення суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Разом з тим, перевіривши дані витрати, пов'язані з розглядом справи, вважає їх розмір дещо необґрунтованим та неспівмірним наданим послугам. Так дані витрати включають витрати за участь у судових засідання, однак справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та відповідно судові засідання не проводилися за участі адвоката. Щодо вартості послуг за підготовку та подання позову про розірвання шлюбу, то вказана позовна заява є незначною за об'ємом, не навантажена правовим обґрунтуванням, не потребує значних зусиль та тривалого часу для її складення, особливо для фахівця у галузі права та й не потребує значних професійних навичок для її оформлення. Що ж до доказів, то містить лише інформацію про особисті дані позивача, свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про шлюб. При цьому, загальний розмір витрат на правничу допомогу в півтори рази перевищує визначену Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» місячну мінімальну заробітну плату, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірним.

З огляду на викладене, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність та розумність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного та керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №127/30378/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя:

Попередній документ
133190283
Наступний документ
133190285
Інформація про рішення:
№ рішення: 133190284
№ справи: 127/30378/25
Дата рішення: 05.01.2026
Дата публікації: 13.01.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (05.01.2026)
Дата надходження: 11.12.2025
Учасники справи:
головуючий суддя:
ІЩУК ТЕТЯНА ПАВЛІВНА
суддя-доповідач:
ІЩУК ТЕТЯНА ПАВЛІВНА
відповідач:
Місецький Денис Володимирович
позивач:
Місецька Анна Олександрівна
представник позивача:
Шидловська Тетяна Анатоліївна