Справа № 148/38/26
Провадження №1-кс/148/28/26
08 січня 2026 року м. Тульчин
Слідча суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина клопотання слідчої Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 62025240040005381, відомості про яке внесено до ЄРДР 10.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Зарічне Тульчинського району Вінницької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 , -
встановив:
Слідча Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області поліції ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним вище клопотанням, яке погоджено з начальником Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південого регіону ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 10.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040005381 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи засудженим 28.10.2021 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років і 6 місяців, у подальшому на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 27.05.2024 про умовно - дострокове звільнення від відбування основного покарання, яка набрала законної сили 04.06.2024 був умовно-достроково звільнений як особа, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом та 04.06.2024 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 71/нст від 09.03.2025 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кухара господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стані із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені його завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів ( начальників), у разі потреби відлучатись питати дозволу у командирів відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України кухар господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
В період з 12.08.2025 по 28.08.2025 солдат ОСОБА_5 перебував у лікувальному закладі КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» м. Луцьк на стаціонарному лікуванні від наслідків мінно-вибухової травми, отриманої ним 09.06.2025, під час виконання обов'язків військової служби, в результаті мінометного обстрілу з боку збройних сил російської федерації.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3335 КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» м. Луцьк військовослужбовець ОСОБА_5 28.08.2025 був виписаний із лікувального закладу й у цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел незаконно ухилитися від проходження військової служби.
Так, 28.08.2025 солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, умисно, протиправно, не повернувся з лікувального закладу «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни», що за адресою: вул. Стефаника, 3а, м. Луцьк Волинської області до військового містечка № НОМЕР_2 (польові умови) місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, чим ухилився від проходження військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не заявляв, а також про учинене ним самовільному залишення місця служби без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд, чим ухилився від проходження військової служби по теперішній час.
06.01.2026 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
За результатами досудового розслідування 07.01.2025 слідчим за погодженням із прокурором, встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні злочину, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим слідством установлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме:
- тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину та співрозмірність можливо призначеного останньому покарання, у випадку доведеності його вини, може вказати про можливе залишення останнім свого місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності.
- підозрюваний ОСОБА_8 з метою зміни показів може незаконно впливати на свідків, що може зашкодити проведенню досудового розслідування;
- враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_8 його вік, матеріальний стан, відсутність стійких соціальних зв'язків, є обґрунтовані підозри вважати, що останній може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення;
Вказані ризики, на переконання слідчої, свідчать про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, на думку слідчої, не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи репутацію та особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого уому злочину та міру можливого покарання;
- особиста порука, оскільки у ОСОБА_8 на даний час відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього в суд на першу вимогу;
- застава, оскільки у ОСОБА_8 , відсутнє постійне місце роботи та необхідні кошти для цього;
- домашній арешт, враховуючи тяжкість покарання, схильність до вчинення злочинів.
А тому слідча просить обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб.
У судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали в повному обсязі за обставин, викладених вище. Вважають, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому може переховуватись від суду та слідства. Може впливати на свідків та вчинити інший злочин. Також зазначили, що відповідно до 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_8 заперечив щодо клопотання слідчої, посилаючись на те, що він кримінальнолго правопорушення не вчиняв, від проходження військової служби не ухилявся. Пояснив, що з 12.08.2025 по 28.08.2025 він перебував у лікувальному закладі КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» м. Луцьк на стаціонарному лікуванні від наслідків мінно-вибухової травми, отриманої ним 09.06.2025 під час виконання обов'язків військової служби. 28.08.2025 його оглянула ВЛК, виписано з лікарні для проходження лікування за місцем проживання. Йому слід завершити лікування, оскільки він такого потребує у звязку з виявленим у нього гепатитом. також зазначив. що за місцем проживання з 28.08.2025 року лікування він не проходив, так як для цього йому необхідне було направлення від сімейного лікаря. А сімейного лікаря у нього за місцем проживання в с. Лучинчик Могилів-Подільського району, де він проживає з сімєю, у нього немає. В с. нестерварка проживають його батьки, куди він приїхав на зимові свята. не запеерчив того факту, що є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 та з 28.08.2025 року не повернувся до ВЧ. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання слідчої, посилаючись на те, що його позиція погоджена з підзахисним, а підозра є необгрунтованою.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку учасників щодо нього, дослідивши додані до клопотання докази, суд доходить наступного.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» № 14 від 19.12.2014 зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Крім того, з аналізу ч.2 ст. 177 КПК України вбачається, що, крім наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК, слід враховувати, що підставою застосування запобіжного заходу має бути наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» у пункті 175 зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, згідно рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На час розгляду даного клопотання органом досудового слідства ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З досліджених в судовому засіданні доказів слідча суддя дійшла переконання, що слідчим, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтуваність даної підозри підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: копією акту службового розслідування від 25.09.2025 (а.п. 18-23), копією бланку отримання пояснень від 08.09.2025 (а.с. 24-25, 26-27), копією витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.03.2025 (а.п. 28), копією витягу з наказу ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.08.2025 (а.п. 29), копією медичної характеристики на ОСОБА_8 від 10.09.2025 (а.с. 31-32), копією виписки із медичної карти хворого ОСОБА_8 (а.с. 33), копією протоколу затримання особи від 06.01.2026 (а.с. 34-37).
Також прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Також ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, з якими проходив військову службу, з метою зміни ними показів. Крім того, існує ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так як він ніде не працює, офіційних доходів не має.
Вказане свідчить про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу з метою запобігання вказаним ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання про те, чи підлягає застосуванню до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, чи більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя керується вимогами ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.
Так, за змістом ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Крім того, за змістом ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З огляду на вказане, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 кримінального правопорушення, існуючих ризиків, особи підозрюваного, слідча суддя не вбачає ґрунтовних підстав та можливості застосування щодо ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, як такого, що достатній для запобіганню наявним ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, належними доказами не підтверджено. Адже з копій акту службового розслідування від 25.09.2025 (а.п. 18-23), бланку отримання пояснень від 08.09.2025 (а.с. 24-25) та виписки із медичної карти хворого ОСОБА_8 (а.с. 33) встановлено, що на підставі рішення ВЛК від 28.08.2025 ОСОБА_8 потребував відпустки для лікування від отриманого поранення на 30 днів. У зв'язку з тим, що солдат ОСОБА_8 є умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби в ЗСУ за контрактом, його відпустка для лікування повинна була проходити за місцем перебування в закладі охорони здоров'я або за місцем проходження військової служби. Проте, до місця постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 28.08.2025 ОСОБА_8 не з'явився.
На підставі викладеного слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає, що воно підлягає задоволенню.
Строк запобіжного заходу слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 17:00 год 06.01.2026, що слідує із протоколу затримання ОСОБА_8 від 06.01.2026 (а.п. 34-37).
Водночас, слідча суддя при обранні підозрюваному запобіжного заходу враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тому слідча суддя вважає необхідним визначити підозрюваному ОСОБА_8 як альтернативу - заставу в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 64180 грн. з покладенням на нього обов'язків, передбачених пп. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначаючи підозрюваному розмір застави, слідча суддя виходить із того, що такий її розмір під загрозою її втрати утримуватиме підозрюваного від намірів та спроб порушувати покладені на нього обов'язки, при цьому не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилось би на безальтернативне.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 350 КПК України, слідча суддя,-
постановила:
Клопотання задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, до 06.03.2026.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави, здатний забезпечити виконання ним покладених на нього обов'язків, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 64180 грн., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
З дня внесення застави строком на два місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
невиконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору, а також направити для виконання начальнику СІЗО ДУ "Вінницька установа виконання покарань № 1".
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 09.01.2026.
Слідча суддя ОСОБА_1