Справа № 128/1685/25
08.01.2026 м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли із Відділу поліції №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №312884 від 27.04.2025, водій ОСОБА_1 26.04.2025 приблизно о 23-45 год. в с. Гуменне Вінницького району Вінницької області по вул. Л.Українки, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц С180», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху ліворуч не увімкнув лівий покажчик повороту, чим порушив ч. 2 ст. 122 КУпАП. Під час перевірки документів у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка мова. Однак, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інспектором ВП №5 ВРУП у Вінницькій області Василевським Р.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №312884 від 27.04.2025 відносно ОСОБА_1 ..
В судове засідання особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Зелінський Я.В. не з'явилися. Однак, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке обгрунтоване наступним.
Так, ввечері 26.04.2025 він перебував біля магазину в с. Гуменне та сидів в альтанці і спілкувався зі своїм знайомим. В проміжок часу з 23-00 до 23-20 год. до них підійшли невідомі особи у форменному одязі працівників поліції та почали запитувати хто є власником транспортних засобів не конкретизуючи, яких саме. На тому місці знаходилося кілька автомобілів. Під час спілкування із вказаними особами він неодноразово наголошував, що жодним транспортним засобом він не керував. Факт того, що він керував транспортним засобом відсутній на долучених до протоколу відеоматеріалах. Разом із тим, працівниками поліції було складено відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, з долученого до матеріалів справи рапорту працівника поліції Василевського Р.О. вбачається, що не було зафіксовано факт керування громадянином транспортним засобом, оскільки не встигли. Також матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль марки «Мерседес-Бенц С180», д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у русі. Також зазначає, що оскільки він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в силу того, що не був водієм, то у нього і не виник обов'язок щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, по яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Відповідно до зазначеної норми Закону присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою. А тому, суд вважає можливим розглянути адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП без його участі, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, обсяг яких суд вважає достатніми для прийняття рішення у справі.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, клопотання ОСОБА_1 про закриття провадженні у справі, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, визначальними для кваліфікації діяння за статтею 130 КпАП України є встановлення спеціального суб'єкта такого адміністративного правопорушення, оскільки суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А тому обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КпАП України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 Постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справа про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із того моменту, коли він почав рухатись.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому орган (посадова особа) за змістом статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Таки чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
До матеріалів справи долучено диск із відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.
Оглядом даних відеозаписів встановлено, що один із них, який здійснено на відеореєстратор з номером797061, розпочинається 26.04.2025 о 23:05:41 год. та закінчується о 23:34:21 год.. Спочатку відеореєстратор спрямований на панель приладів автомобіля працівників поліції, який перебуває у русі. Надалі, о 23:09:07 год. працівники поліції під'їхали до освітлюваної місцевості, вийшли із автомобіля та йдуть повз припарковані автомобілі в бік альтанок. Підійшовши до однієї із них, вбачається, що в середині перебуває двоє чоловіків, у яких запитують про власника автомобіля, проте, якого саме неможливо зрозуміти через погану якість звуку. Надалі, працівник поліції на форменному одязі якого закріплений відеореєстратор, відходить в іншу сторону та вбачається, що він працює із службовим планшетом, підходить до службового автомобіля та повертається назад до альтанки, де перебувають двоє чоловіків. Підійшовши до них, працівник поліції запитує чи телефонувати йому та викликати евакуатор. Намагається з'ясувати особу водія для перевірки документів. На запитання одного із тих, хто перебуває у альтанці, працівник поліції пояснив, що дані особи перебувають в громадському місці в стані сп'яніння. Надалі йде спілкування з приводу з'ясування працівниками поліції особи, яка перебувала за кермом. На що один із присутніх зазначив, що їхав його знайомий, який пішов додому, але якщо необхідно то він прийде. В цей час працівник поліції намагається за допомогою службового планшета встановити особу власника транспортного засобу, в результаті якого встановив, що власником автомобіля «Мерседес» є ОСОБА_1 , який є одним із присутніх в даній альтанці. Надалі працівник поліції зазначає, що ОСОБА_1 , як водій автомобіля «Мерседес» допустив порушення ПДР. На прохання ОСОБА_1 надати докази, працівник поліції вказав, що все є зафіксовано на відео та на місці відмовився надавати такі докази, оскільки немає підстав. Після цього працівник поліції запитує ОСОБА_1 чи буде той проходити огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 запитує про підстави необхідності проходження такого огляду, адже він не керував автомобілем. Надалі працівник поліції відходить в бік та, спілкуючись по телефону, зазначає, що у нього немає зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та, що ОСОБА_1 категорично відмовляється від проходження огляду, особу ОСОБА_1 встановлено через державну реєстрацію транспортного засобу та у соціальних мережах, де є фото ОСОБА_1 із цим автомобілем.
Оглядом відеозапису із відеореєстратора з номером 797013 встановлено, що його зміст є аналогічним першому.
Отже, з огляду вказаних відеозаписів не вбачається факту керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом 26.04.2025 о 23-45 год., як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №312884 від 27.04.2025. Крім того, обидва відеозаписи завершуються 26.04.2025 о 23:34:21 год. та о 23:38:47 год., в той час, як в даному протоколі зазначено, що водій ОСОБА_1 26.04.2025 приблизно о 23-45 год. в с. Гуменне Вінницького району Вінницької області по вул. Л.Українки, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц С180», д.н.з. НОМЕР_1 .
З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги в якості доказу вини ОСОБА_1 відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, оскільки даними доказами не доводиться факт керування ним транспортним засобом. Тобто, що ОСОБА_1 , керував 26.04.2025 о 23-45 год. в с. Гуменне Вінницького району Вінницької області по вул. Л.України керував автомобілем «Мерседес Бенц С180», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження в установленому законом порядку огляду відмовився. Адже за диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за існування одночасно двох обставин: керування особою транспортним засобом та відмова такої особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід також зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім джерелом доказу вини особи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказування, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Інших належних доказів, які підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було.
Згідно з статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію прозахист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та спростовують презумпцію його невинуватості, а усі сумніви щодо керування ОСОБА_1 26.04.2025 о 23-45 год. транспортним засобом, суд тлумачить на користь останнього відповідно до положень ст. 62 Конституції України.
Окрім того, відповідно до наданої захисником ОСОБА_1 - адвокатом Зелінським Я.В. копії рішення Васильківського районного суду Київської області від 29.09.2025 у справі №362/3782/25, скасовано постанову серії ЕНА №4591977 від 24.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрито. Дане рішення суду 10.10.2025 набуло законної сили.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, суд приходить до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 256, 276, 278, 283, 284, 287, 289, 294 КпАП України, суд -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Суддя Л.П. Шевчук