Провадження № 11-кп/803/433/25 Справа № 199/3851/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021041630000100 за апеляційними скаргами прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_11 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 , на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, освіта повна середня, незаміжньої, працюючої контролером «АТК натяжні стелі», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 31.05.2021, підтриманої потерпілим ОСОБА_11 ); у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 08.03.2024, підтриманої прокурором ОСОБА_6 ), -
Оскаржене судове рішення.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватою в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 31.05.2021, підтриманої потерпілим ОСОБА_11 ), та виправдано її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_8 визнано невинуватою в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 08.03.2024, підтриманої прокурором ОСОБА_6 ), та виправдано її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
Залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_11 в уточненій редакції до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Щодо зміни обвинувачення у справі.
За наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні 27.05.2021 слідчим було складено, а прокурором затверджено обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України.
В подальшому 31.05.2021 обвинувальний акт було змінено прокурором ОСОБА_12 в частині уточнення процесуального статусу ОСОБА_11 як потерпілого, а не законного представника потерпілого, як це було зазначено раніше, виключено із обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України посилання на те, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий ОСОБА_11 заперечень щодо даної редакції обвинувального акту не мав та на питання суду повідомив, що підтримує останню редакцію обвинувального акта за ч. 1 ст. 115 КК України від 31.05.2021.
08.03.2024 прокурор ОСОБА_6 в порядку ст. 338 КПК України знову змінила обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , виклавши його в новій редакції з кваліфікацією дій ОСОБА_8 за ст. 118 КК України.
Потерпілий ОСОБА_11 не погодився з редакцією зміненого прокурором ОСОБА_6 обвинувального акта від 08.03.2024 та підтримав обвинувачення у попередньому обсязі, яким є змінений обвинувальний акт від 31.05.2021.
Суд першої інстанції на підставі ст. 338 КПК України, з урахуванням позиції потерпілого ОСОБА_11 , який підтримав первинне обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України в редакції обвинувального акта від 31.05.2021, провів судовий розгляд за зміненим обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 за ст. 118 КК України в редакції від 08.03.2024, який підтримав прокурор, та за ч. 1 ст. 115 КК за обвинувальним актом в редакції від 31.05.2021, яку продовжував підтримувати потерпілий.
Обвинувачення, підтримане потерпілим ОСОБА_11 .
У відповідності до зміненого прокурором обвинувального акту в редакції від 31.05.2021, підтриманого потерпілим ОСОБА_11 в порядку ч. 3 ст. 338 КПК України, ОСОБА_8 обвинувачувалася у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 21 години 00 хвилин остання перебувала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у приміщенні вітальної кімнати, де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_13 схопив ОСОБА_8 за капюшон кофти, одягненої на ній та потягнув на себе. В цей час у ОСОБА_8 раптово виник умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме: ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, в той же день та час, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні вітальної кімнати будинку АДРЕСА_1 , стоячи в безпосередній близькості обличчям до обличчя ОСОБА_13 , поблизу столу, який знаходився навпроти дивану у вітальній кімнаті, своєю правою рукою взяла зі столу кухонний ніж з помаранчевою ручкою та, утримуючи в своїй правій руці вказаний ніж, діючи умисно, прагнучи спричинити смерть ОСОБА_13 , шляхом ушкодження життєво важливих органів, нанесла вказаним ножем один тичковий удар спереду-назад по горизонтальній лінії, трохи зліва-направо в область грудної клітини потерпілого зліва, чим спричинила ОСОБА_13 тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта № 613/259-Е, у вигляді: сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням тканин грудей та серця, що спричинене прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії твердого предмета, який володів колюче-ріжучими властивостями, та які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Від отриманого удару ОСОБА_13 не втримав рівновагу та з висоти власного зросту впав спиною на диван, де внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер на місці вчинення кримінального правопорушення, не приходячи до тями.
Дії ОСОБА_8 за даним обвинуваченням кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як умисні дії, які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Обвинувачення, підтримане прокурором.
У відповідності до зміненого прокурором обвинувального акту в редакції від 08.03.2024, підтриманого прокурором ОСОБА_6 в порядку ч. 2 ст. 338 КПК України, ОСОБА_8 обвинувачувалася у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 години 20 хвилин перебувала разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_13 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1 . В цей час ОСОБА_13 вів себе агресивно, висловлював словесні образи і погрози на адресу ОСОБА_8 , провокуючи таким чином з нею конфлікт. Щоб уникнути сварки, обвинувачена ОСОБА_8 вийшла до іншої кімнати, лягла на диван, але до неї одразу ж підійшов ОСОБА_13 та наніс їй своєю долонею руки два удари по нозі, спричинивши їй фізичну біль. Після чого ОСОБА_8 встала з дивана та попрямувала до вітальної кімнати, куди за нею вийшов ОСОБА_13 .
Знаючи характер ОСОБА_13 , з яким вона прожила тривалий час, який в алкогольному сп'янінні вів себе агресивно і неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, погрожував фізичною розправою щодо неї, ОСОБА_8 мала достатні підстави вважати, що її життю та здоров'ю загрожує небезпека.
Далі ОСОБА_8 , продовжуючи перебувати за місцем мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 20:44 з метою припинення протиправних дій ОСОБА_13 , діючи з раптовим умислом, усвідомлюючи, що її дії явно не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, коли останній схопив за капюшон, одягненої на ній кофти та нахиливши, тягнув на себе, ОСОБА_8 взяла зі столу кухонний ніж, випрямилася та, тримаючи ніж в правій руці, виставила його на рівні своїх грудей руків'ям до себе, лезом в напрямку ОСОБА_13 , таким чином намагаючись попередити останнього, щоб він не підходив до неї та залишив свої агресивні дії. Коли останній різко наблизився, ОСОБА_8 продовжуючи тримати в такому ж положенні в правій руці ніж, захищаючись від нього, завдала останньому одного удару ножем у грудну клітину, спричинивши колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням передньої та задньої стінок правого шлуночка серця, м'яких тканин по ходу ранового каналу, що призвело до розвитку тампонади серця кров'ю в серцевій сорочці, що спричинене прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії твердого предмета, який володів колюче-ріжучими властивостями, та яке за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 20:45 годині в дуже короткий термін часу, в межах однієї хвилини, після спричинення колото-різаного поранення грудної клітки зліва.
Своїми умисними діями обвинувачена ОСОБА_8 завдала ОСОБА_13 , який посягав на неї, тяжкої шкоди, що виразилася у скоєнні його умисного вбивства, при цьому завдана нею шкода явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, тому що у зазначеній ситуації не була необхідною та достатньою для негайного припинення посягання, тобто ОСОБА_8 перевищила межі необхідної оборони.
Дії ОСОБА_8 за даним обвинуваченням кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, як умисні дії, які виразилися в умисному вбивстві при перевищені меж необхідної оборони.
Мотиви суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_8 , обгрунтував свої висновки механізмом заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_13 , який був встановлений у межах слідчого експерименту, проведеного за участю членів експертної комісії 19.07.2023 року та за участю обвинуваченої ОСОБА_8 , та прийняв до уваги, що локалізація проникаючого колото-різаного поранення, механізм його виникнення, висота розташування від опорної поверхні, напрямок ранового каналу, напрямок розташування травмуючого предмету - клинка ножа, фіксованого рукояткою до грудної клітки ОСОБА_8 , зріст ОСОБА_13 , висота розташування клинка ножа відносно ОСОБА_13 , не суперечать механізму його спричинення, на який було вказано в протоколі слідчого експерименту від 19.07.2023, проведеного за участю обвинуваченої ОСОБА_8 , що також не суперечить механізму спричинення проникаючого колюче-ріжучого поранення, вказаного підозрюваною ОСОБА_8 у протоколі слідчого експерименту, проведеного 21.05.2021 за її участю, а також відомостям з протоколу допиту ОСОБА_8 під час судових засідань; механізм виникнення встановленого проникаючого колюче-ріжучого поранення, розташування травмуючого предмету, який тримала ОСОБА_8 та рани грудної клітки зліва ОСОБА_13 від опорної поверхні, не суперечить механізму його спричинення, вказаному неповнолітнім свідком ОСОБА_14 під час слідчого експерименту, проведеного за її участю 14.04.2021, а також в протоколі допиту її в судовому засіданні; під час первинного судово-медичного дослідження трупа встановлено, що рановий канал проникаючої рани грудної клітки зліва проходить крізь шкіру, підшкірно-жирову клітковину, м'язи передньої поверхні грудної клітки, м'яз шостого міжребер'я, пристінкову плевру, проникає в плевральну порожнину, передню стінку серцевої сорочки, проникає в порожнину перикарду, ушкоджує наскрізь передню та задню стінки правого шлуночка серця. Встановлені тілесні ушкодження спричинені сплощеним колюче-ріжучим предметом - клинком ножа, що мав гостре лезо та обух і були заподіяні клинком представленим на експертизу. Вищевказане, з урахуванням висоти розташування проникаючого поранення грудної клітки зліва від опорної поверхні, маси тіла ОСОБА_13 , може вказувати на можливість проникнення травмуючого предмету крізь м'які тканини на глибину 12 см під час різкого кроку ОСОБА_13 в бік ОСОБА_8 з урахуванням можливої сили руху ОСОБА_13 , його ваги, з відстані 0,5 м.; локалізація проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва від опорної поверхні, напрямок ранового каналу в тілі ОСОБА_13 , механізм виникнення встановлених ушкоджень не суперечить механізму їх спричинення, вказаному у протоколах слідчих експериментів, проведених 21.05.2021 та 19.07.2023, за участю ОСОБА_8 .
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції визнав, що обвинувачення ОСОБА_8 в завданні ОСОБА_13 одного удару ножем у грудну клітину свого підтвердження поза розумним сумнівом не знайшло, відповідно не доведена й наявність об'єктивної та суб'єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, передбачених як ч. 1 ст. 115, так і ст. 118 КК України.
Крім того вказав, що показання обвинуваченої ОСОБА_8 щодо відсутності з її боку дій, направлених на завдання ОСОБА_13 удару ножем, не тільки не спростовані, але і підтвердженні висновком комісійної судово-медичної експертизи № 313 від 07.08.2023.
При цьому суд першої інстанції вказав, що сам факт взяття ОСОБА_8 в руки кухонного ножа, його демонстрація нападнику без вчинення активних дій з цим ножем по відношенню до ОСОБА_13 , свідчить про відсутність у ОСОБА_8 умислу на заподіяння ОСОБА_13 шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, та не може свідчити про перевищення ОСОБА_8 меж необхідної оборони.
Апеляційні вимоги прокурора та їх мотивування.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржений вирок скасувати з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність; повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які пов?язані з вчиненням ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, допитати свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та дослідити письмові і речові докази; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. Звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного в обвинувальному акті кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, повністю доведено сукупністю досліджених судом належних та допустимих доказів, які взаємно узгоджуються між собою. Дана кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_8 знайшла своє підтвердження під час розгляду кримінального провадження по суті, які підтверджують той факт, що у обвинуваченої ОСОБА_8 були підстави оборонятися та захищатися від дій ОСОБА_13 , що і було підтверджено допитаними у судовому засіданні свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Також судом було встановлено, що підстав оборонятися від дій ОСОБА_13 у обвинуваченої ОСОБА_8 було достатньо. ОСОБА_13 , проживаючи тривалий час однією сім?єю із обвинуваченою ОСОБА_8 , зловживав спиртними напоями, систематично спричиняв останній як фізичну шкоду її здоров?ю, так і шкоду її психічному здоров?ю. За зверненнями обвинуваченої ОСОБА_8 до органів поліції неодноразово ОСОБА_13 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.127, ч. 1 ст. 154, ч. 1, 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 175-1, ч. 1, 3 ст. 178, ст. 185 КУпАП.
Сторона обвинувачення вказує, що суд першої інстанції при винесенні вироку відносно ОСОБА_8 , надаючи оцінку дослідженим доказам, не взяв до уваги той факт, що в руках у ОСОБА_13 нічого не було, ніякі тілесні ушкодження останній ОСОБА_8 не спричинив, в той же час вона взяла ніж і нанесла ним удар ОСОБА_13 . Необхідності брати ніж в руки і захищатися саме таким способом в той день у ОСОБА_8 не було.
Сторона обвинувачення вважає, що судом допущені порушення вимог ст.ст. 370, 374 КПК України, оскільки в судовому рішенні зміст кожного доказу не розкрито, що є неприпустимим, оскільки суд повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити кожний доказ після його аналізу. Крім цього, через безпідставне виправдання ОСОБА_8 останній не було призначено покарання, а відтак судом порушено вимоги ч. 1 ст. 414 КПК України.
Також зазначає, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, дійшов до помилкових висновків, що суперечать фактичним обставинам кримінального провадження, а також допустив істотне порушення вимог процесуального закону, яке перешкоджало суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 412 КПК України), і як наслідок, потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України), що відповідно до ст. 407 КПК України та ст. 409 КПК України, є підставами для скасування судового рішення.
Апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_11 та їх мотивування.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_11 просить оскаржений вирок скасувати, матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції на новий розгляд за нововиявленими обставинами у іншому складі суду у зв'язку із порушенням КПК України та неповним судовим розглядом справи.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що неодноразово були порушені його конституційні права; при ухвалені вироку суд першої інстанції односторонньо оцінював докази, надані тільки стороною захисту; усі його клопотання не були розглянуті судом; адвокат, наданий державою, не діяв в його інтересах.
Зазначає, що обвинувачена на двох слідчих експериментах від 24.05.2021 р. та 19.07.2023 р. надала діаметрально різні покази, які не були оцінені судом; у матеріалах справи відсутні речові докази, такі як взуття обвинуваченої, у зв'язку із чим потерпілий подавав клопотання про виключення із матеріалів терміну "взуття обвинуваченої" та вважає, що слідчий експеримент був проведений з фальсифікацією.
Вказує, що в обвинувальному акті від 24.05.2021 було зазначено, що ОСОБА_8 перебувала у стані алкогольного сп'яніння та розкаялась у скоєному, а в обвинувальному акті від 31.05.2021 - вже відсутня фраза "у стані алкогольного сп'яніння". У зв'язку з юридичною необізнаністю потерпілий підтримав змінений обвинувальний акт, а згодом в кінці 2023 року дізнався, що обвинувачена не перебувала "у стані алкогольного сп'яніння" (відповідно до змінено обвинувального акту) та 11.03.2024 подав клопотання про визнання скоєння злочину обвинуваченою у стані алкогольного сп'яніння, разом з доказами: результатом Alcotest - 0,09% проміле, аналіз сечі - 0,26% проміле.
Потерпілий вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено психіатричні та психологічні висновки відносно ОСОБА_8 . Судом не було згадано про судово-психіатричну експертизу, проведену КП «ДБКЛПД ДОР», згідно висновку якого, - обвинувачена не проявляла признаків тимчасового хворобливого розладу душевної стану, а перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Також ОСОБА_11 зазначає, що йому було відмовлено у клопотанні про проведення комплексної трасологічної експертизи, в якому він просив провести виміри висоти поранення, яке могла спричинити обвинувачена, враховуючи її зріст, що також вважає неповним судовим дослідженням доказів.
Апеляційні вимоги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 та їх мотивування.
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 просить оскаржений вирок скасувати, матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на необґрунтованість та невмотивованість вироку, неповноту дослідження доказів. Зазначає, що в ході судового розгляду не було усунуто розбіжності між показаннями обвинуваченої та свідків; між показаннями обвинуваченої та долученими адміністративними матеріалами; між показаннями обвинуваченої у межах слідчих експериментів, на підставі яких були проведені експертизи.
Зазначає, що показання обвинуваченої, свідків зводяться не до розгляду справи по суті обвинувачення, а до історії відносин обвинуваченої ОСОБА_8 з ОСОБА_13 , надання негативної характеристики потерпілому ОСОБА_13 , що призвело до безпідставного виправдання обвинуваченої ОСОБА_8 .
Також вказує, що судом так і не була допитана свідок - бабуся, яка начебто була присутня при даних обставинах (за показами обвинуваченої), оскільки остання не з'явилась до суду першої інстанції, зі слів обвинуваченої - у зв'язку з поганим самопочуттям, а потім померла, втім підтверджуючі документи надані не були. Разом із тим, на досудовому розслідуванні бабуся ОСОБА_19 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 зранку поїхала до сестри та повернулась лише о 21:00 годині та побачила онуку, яка їй все розповіла. Через неможливість усунення розбіжностей у показаннях та допиту свідка у судовому засіданні судом не було оголошено показання останньої.
Зазначає про розбіжності у показаннях обвинуваченої та неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , які не були усунуті під час судового розгляду кримінального провадження, чим було порушено право потерпілого на справедливий розгляд.
Вказує, що під час проведення слідчих експериментів на досудовому розслідуванні, а також під час проведення слідчого експерименту за клопотанням зокрема потерпілого під час судового розгляду, ОСОБА_11 не був присутній, оскільки під час досудового розслідування його ніхто про це не повідомляв, як і під час судового розгляду, ніхто не надав йому можливості скористатися своїм правом бути присутнім і задавати питання, хоча за наслідками цих слідчих дій у справі складалися висновки експертів.
Потерпілий ОСОБА_11 був позбавлений можливості брати участь у цих слідчих експериментах, поставити питання і, можливо, заперечувати дії учасників. Вказує, що на тілі потерпілого ОСОБА_13 було виявлено ще два тілесних ушкодження, які самі по собі не несли загрози життю і здоров?ю потерпілого, але вони можуть перебувати у наслідковому зв?язку зі смертельним тілесним ушкодженням - наприклад, коли обвинувачена ОСОБА_8 взяла ніж в ніші столу і почала його підіймати вверх, тим самим могла і спричинити ці незначні пошкодження.
Також зазначає, що суд першої інстанції не звернув жодної уваги, що слідчі експерименти, проведені у цій справі, не відповідають змісту такої слідчої дії, оскільки під час проведення слідчих експериментів 14.04.2021 та 21.05.2021 обстановка у кімнаті, в якій будо вчинене вбивство, відрізнялася, а слідчий експеримент, проведений за ухвалою суду 19.07.2023, взагалі проводився у приміщенні СМЕ, без імітації обстановки, яка була в день трагедії, без вимірювань відстані, хоча у своєму клопотанні про проведення слідчого експерименту та комплексної судово-медичної експертизи, потерпілий ОСОБА_11 просив зробити заміри. Слідчий експеримент має відобразити обставини події та обстановку, яка на той час була, що не було дотримане та є порушенням права потерпілого на справедливий судовий розгляд.
Щодо експертиз вказує, що вони були проведені на підставі отриманих у межах слідчих експериментів відомостей, які в повній мірі не відобразили обстановку та обставини події. На протязі судового розгляду не було встановлено зріст обвинуваченої та чи була вона у взутті, або боса. Крім того, під час проведення слідчих експериментів не було відтворено обстановку і обставини події - статист не імітував дії, які, зі слів обвинуваченої, вчиняв ОСОБА_13 - не тягнув за капюшон вниз, не замахувався рукою, не тримав іншою рукою за голову (як показала неповнолітній свідок). Під час слідчих експериментів не було зазначено зріст померлого ОСОБА_13 , зріст статиста був 176 см. Під час слідчих експериментів не було встановлено, що могла бачити неповнолітній свідок ОСОБА_14 , стоячи позаду матері, чи могла вона бачити ніж в руках матері, його розташування тощо. Також під час проведення судово-медичних експертиз не було надано оцінки двом подряпинам на тілі загиблого, оскільки зі слів експертів вони не тягли за собою тяжкі наслідки та не перебувають у причинно-наслідковому зв?язку зі смертю. Але ці подряпини могли бути спричинені ножем, коли ОСОБА_8 взяла його під столом і випрямлялась.
Представник потерпілого зазначає, що висновки експертів різняться: у висновку експерта № 613/259-Е від 11.05.2021 р. зазначено: «Ушкодження по передній поверхні грудної клітини ліворуч у 6 міжребер'ї, по білягрудинній лінії, на 127 см вище від підошовної поверхні стоп, на 42 см вище від сідничних бугрів та на 1 см вліво від умовної серединної лінії тудуба, відповідно лінійному дефекту на футболці, визначається рана (фото № 1), веретеноподібної форми, розміром 1,6?0,2 см, довжинник якої спрямований в косо-горизонтальному напрямку, справа-наліво та декілька зверху-вниз, кінці якої відповідають приблизно 10 і 4 годині умовного циферблату годинника...». Відповідно до висновку експерта № 313 від 07.08.2023 р. «Відповідь: При експертизі трупа виявлено: проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини - колото-різана рана на передній поверхні грудної клітини ліворуч у 6 міжребер'ї, по білягрудинній лінії, на 127 см вище від підошовної поверхні стоп, на 42 см вище від сідничних бугрів та на 1 см вліво від умовної серединної лінії тулуба, від якої відходить раньовий канал, що йде горизонтально спереду-вазад, трохи зліва-направо..." Вказує, що це є фальсифікацією експертизи, у зв'язку з чим існує потреба у проведенні іншої комплексної експертизи для встановлення істини у цій справі.
Щодо часу смерті ОСОБА_13 зазначає, що різняться показання обвинуваченої та неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , дані слідчого експерименту (смерть настала близько 20:30 год. ІНФОРМАЦІЯ_3р.), з показаннями свідка ОСОБА_20 (брата померлого), який пояснив, що розмовляв з загиблим о 20:35 год., у зв'язку з чим у потерпілого виникають сумніви в правдивості наданих показів ОСОБА_8 та неповнолітнього свідка ОСОБА_14 .
Вказує, що вся версія подій побудована на суперечливих показаннях обвинуваченої. Жодна інша версія подій під час досудового розслідування і судового розгляду, незважаючи на клопотання потерпілого ОСОБА_11 , не відпрацьовувалася. Позиції сторін у межах апеляційного провадження.
Під час апеляційного розгляду прокурори підтримали апеляційну скаргу прокурора та просили її задовольнити з викладених у ній підстав, апеляційні скарги потерпілого та представника потерпілого підтримали частково, у тій частині, що вирок не може залишатися в силі.
Потерпілий та його представник підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, апеляційну скаргу прокурора підтримали частково, у тій частині, що вирок не може залишатися в силі.
Обвинувачена ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілого та представника потерпілого, посилаючись на їх безпідставність, законність та обгрунтованість оскарженого вироку суду.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, повторно безпосередньо допитавши свідків, експертів та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, апеляційний суд доходить таких висновків.
Так, згідно із ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, положення вказаної статті Конвенції гарантують право на справедливий розгляд справи саме обвинуваченому, а не стороні обвинувачення, і положення Конвенції не можуть тлумачитись на шкоду обвинуваченому.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, - зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).
Перевіривши висновки та мотиви, викладені у вироку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повній мірі з огляду на наступне.
Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що апелянтами не оспорюються встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи у тій частині, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 години 20 хвилин ОСОБА_8 знаходилась разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_13 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1 , де між ними виник конфлікт. Близько 20:44 годин того ж дня ОСОБА_13 було заподіяне одне поранення ножем, який у той час тримала в правій руці ОСОБА_8 , від якого настала смерть останнього на місці події. Не оспорює ці обставини і сторона захисту.
У зв'язку із цим, а також зважаючи на обмеження, встановлені ст. 404 КПК України, колегія суддів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення фактичних обставин справи у цій частині, оскільки предметом апеляційного оскарження є обставини та механізм нанесення тілесного ушкодження ножем потерпілому ОСОБА_13 , від яких залежить наявність або відсутність у діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, а також його правова кваліфікація.
Як вбачається з матеріалів провадження, змісту вироку та апеляційних скарг, сторонами кримінального провадження було висунуто три різних версії фактичних обставин події, а саме:
(1) Згідно із обвинуваченням за ч. 1 ст. 115 КК України, підтриманим потерпілим ОСОБА_11 , у день, час та у місці, зазначених в обвинуваченні, між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_13 схопив ОСОБА_8 за капюшон кофти, одягненої на ній, та потягнув на себе. В цей час у ОСОБА_8 раптово виник умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме: ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, в той же день та час, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні вітальної кімнати будинку АДРЕСА_1 , стоячи в безпосередній близькості обличчям до обличчя ОСОБА_13 , поблизу столу, який знаходився навпроти дивану у вітальній кімнаті, своєю правою рукою взяла зі столу кухонний ніж з помаранчевою ручкою та, утримуючи в своїй правій руці вказаний ніж, діючи умисно, прагнучи спричинити смерть ОСОБА_13 , шляхом ушкодження життєво важливих органів, нанесла вказаним ножем один тичковий удар спереду-назад по горизонтальній лінії, трохи зліва-направо в область грудної клітини потерпілого зліва, чим спричинила ОСОБА_13 тілесні ушкодження, детально описані у висновку експерта № 613/259-Е, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті останнього. Від отриманого удару ОСОБА_13 не втримав рівновагу та з висоти власного зросту впав спиною на диван, де внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер на місці вчинення кримінального правопорушення, не приходячи до тями.
Дії обвинуваченої ОСОБА_8 за даним обвинуваченням кваліфіковані як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
(2) Згідно із зміненим обвинуваченням за ст. 118 КК, підтриманим прокурором, у день, час та у місці, зазначених в обвинуваченні, ОСОБА_13 вів себе агресивно, висловлював словесні образи і погрози на адресу ОСОБА_8 , провокуючи таким чином з нею конфлікт. Щоб уникнути сварки, обвинувачена ОСОБА_8 вийшла до іншої кімнати, лягла на диван, але до неї одразу ж підійшов ОСОБА_13 та наніс їй своєю долонею руки два удари по нозі, спричинивши їй фізичну біль. Після чого ОСОБА_8 встала з дивана та попрямувала до вітальної кімнати, куди за нею вийшов ОСОБА_13 .
Знаючи характер ОСОБА_13 , з яким вона прожила тривалий час, який в алкогольному сп'янінні вів себе агресивно і неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, погрожував фізичною розправою щодо неї, ОСОБА_8 мала достатні підстави вважати, що її життю та здоров'ю загрожує небезпека.
Далі ОСОБА_8 , продовжуючи перебувати за місцем мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 20:44 з метою припинення протиправних дій ОСОБА_13 , діючи з раптовим умислом, усвідомлюючи, що її дії явно не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, коли останній схопив за капюшон, одягненої на ній кофти та нахиливши, тягнув на себе, взяла зі столу кухонний ніж, випрямилася та, тримаючи ніж в правій руці, виставила його на рівні своїх грудей руків'ям до себе, лезом в напрямку ОСОБА_13 , таким чином намагаючись попередити останнього, щоб він не підходив до неї та залишив свої агресивні дії. Коли останній різко наблизився, ОСОБА_8 продовжуючи тримати в такому ж положенні в правій руці ніж, захищаючись від нього, завдала останньому одного удару ножем у грудну клітину, спричинивши колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням передньої та задньої стінок правого шлуночка серця, м'яких тканин по ходу ранового каналу, що призвело до розвитку тампонади серця кров'ю в серцевій сорочці, що спричинене прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії твердого предмета, який володів колюче-ріжучими властивостями, та які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 20:45 годині в дуже короткий термін часу, в межах однієї хвилини, після спричинення колото-різаного поранення грудної клітки зліва.
Своїми умисними діями обвинувачена ОСОБА_8 завдала ОСОБА_13 , який посягав на неї, тяжкої шкоди, що виразилася у скоєнні його умисного вбивства, при цьому завдана нею шкода явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, тому що у зазначеній ситуації не була необхідною та достатньою для негайного припинення посягання, тобто ОСОБА_8 перевищила межі необхідної оборони.
(3) Згідно із версією, висунутою та підтриманою стороною захисту, якій було надано перевагу судом першої інстанції, ОСОБА_8 у день, час та у місці, зазначених в обвинуваченні, удару ножем ОСОБА_13 не наносила, а лише у той час, коли останній вчиняв щодо неї агресивні дії, маючи достатні підстави вважати, що її життю та здоров'ю загрожує небезпека, взяла зі столу кухонний ніж та тримала його у правій руці на рівні грудей, лезом в напрямку ОСОБА_13 , таким чином намагаючись попередити останнього, щоб він до неї не підходив, але будь-яких активних дій щодо нанесення йому удару ножем не вчиняла.
Натомість сам ОСОБА_13 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив різкий крок в її бік, внаслідок чого і отримав колото-різане поранення грудної клітини зліва, у зв'язку із чим у діях ОСОБА_8 відсутній як склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, так і склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.
Таким чином, версії сторони обвинувачення грунтуються на обставинах умисного нанесення ОСОБА_8 удару ножем потерпілому ОСОБА_13 , в той час як версія захисту виходить із обставин заподіяння потерпілому тілесного ушкодження внаслідок його власних дій та рухів, за відсутності активних дій з боку обвинуваченої.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при оцінці вказаних версій та вирішенні питання про достатність сукупності доказів, наданих стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні та досліджених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою, суд апеляційної інстанції керується вимогами частин 2, 4 ст. 17 КПК, згідно з якими ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з приписами ч. 3 ст. 62 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо необхідності дотримання в кожному кримінальному провадженні стандарту доведення "поза розумним сумнівом", який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Зокрема, про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду від 10 листопада 2020 року (справа №490/5119/15-к, провадження № 51-2523км20).
Аналізуючи правильність висновків суду першої інстанції у цій частині, колегія суддів зазначає, що під час заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_13 були присутні ОСОБА_8 та її неповнолітня донька ОСОБА_14 , інші особи були відсутні, а відтак головними джерелами відомостей про обставини події є показання останніх та протоколи слідчих експериментів, проведених за їх участю; письмові докази, якими зафіксовані наслідки події, які дозволяють судити про її фактичні обставини, зокрема протокол огляду місця події та план-схема та ілюстративна таблиця до нього від 28.03.2021; протокол огляду трупа з планом-схемою та ілюстративна таблиця до нього від 28.03.2021; висновки судових експертиз, проведених на підставі отриманих доказів - зокрема висновок експерта за результатами проведення судової імунологічної експертизи № 264 від 21.04.2021; висновок експерта за результатами проведення судової цитологічної експертизи № 297 від 29.04.2021; висновок експерта № 613 від 05.05.2021; висновок експерта № 613/259-Е від 05.05.2021; висновок експерта № 613/268-Е від 11.05.2021; висновок експерта від 07.08.2023 № 313.
Належить додатково зазначити, що під час судового розгляду в суді першої інстанції за ініціативою прокурора та потерпілого ОСОБА_11 було призначено комісійну судово-медичну експертизу за фактом смерті ОСОБА_13 , під час проведення якої, на підставі клопотання судового експерта - доповідача та клопотань прокурора й потерпілого, з метою з'ясування питань, що мають значення для справи, підтвердження або спростування версії сторони захисту, та усунення будь-якої неповноти досудового розслідування та судового розгляду, було призначено комплексну комісійну судово-медичну та криміналістичну експертизу за фактом смерті ОСОБА_13 , та речового доказу - належної останньому футболки червоного кольору, на вирішення якої поставлено 35 запитань.
В ході проведення даної експертизи за клопотанням експерта судом було доручено слідчому СВ ВП № 1 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області провести слідчий експеримент із обвинуваченою ОСОБА_8 , який було проведено 19.07.2023 за участю членів експертної комісії та у його межах повторно встановлено та уточнено обставини, які мають значення для справи.
За наслідками проведення комплексної комісійної судово-медичної та криміналістичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_13 , та речового доказу - належної останньому футболки червоного кольору, було складено висновок експерта від 07.08.2023 № 313 (т. 5 а.с. 30-110), яким надано детальні відповіді на поставлені запитання, що стосувалися характеру та обсягу тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_13 , часу їх виникнення; характеристик предмету, якими вони були заподіяні; часу настання смерті ОСОБА_13 та її причин; стану його здоров'я та стану сп'яніння; відповідності механізму утворення тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_13 , показанням ОСОБА_8 під час слідчих експериментів із нею 21.05.2021 та 19.07.2023, а також в суді, показанням неповнолітньої ОСОБА_14 під час слідчого експерименту із нею 14.04.2021 та в суді. Щодо наданої на дослідження футболки зазначено, що внаслідок порушення послідовності дослідження речового доказу, що потягло його пошкодження, надати відповідь на поставлені питання неможливо.
У вказаному висновку експерта при наданні відповіді на запитання №№ 21, 22, 25 зазначено, що локалізація проникаючого колото-різаного поранення, механізм його виникнення, висота розташування від опорної поверхні, напрямок ранового каналу, напрямок розташування травмуючого предмету - клинка ножа, фіксованого рукояткою до грудної клітини ОСОБА_8 , зріст ОСОБА_13 , висота розташування клинка ножа відносно ОСОБА_13 , не суперечать механізму його спричинення, вказаному у протоколі слідчого експерименту від 19.07.2023, проведеного із ОСОБА_8 , механізму його спричинення, вказаному у протоколі слідчого експерименту від 21.05.2021, проведеного із ОСОБА_8 , а також її показанням під час судових засідань.
При наданні відповіді на запитання №№ 23, 24 експертами було зазначено, що механізм виникнення встановленого проникаючого колюче-ріжучого поранення, розташування травмуючого предмету, який тримала ОСОБА_8 , та рани грудної клітки зліва ОСОБА_13 , від опорної поверхні, не суперечить механізму його спричинення, вказаному неповнолітнім свідком ОСОБА_14 під час слідчого експерименту за її участю 14.04.2021 та її показанням під час судових засідань.
Належить додатково зазначити, що обвинувачена ОСОБА_8 та неповнолітній свідок ОСОБА_14 як під час допиту у суді, так і у межах проведених із ними слідчих експериментів послідовно надавали узгоджені показання, згідно із якими тілесне ушкодження ОСОБА_13 було заподіяне внаслідок його власного руху, та заперечували нанесення йому ОСОБА_8 удару ножем.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що версія події, висунута стороною захисту, не є неспроможною та не спростовується іншими дослідженими доказами, як кожним із них окремо, так і їх сукупністю. Вона являє собою інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачена є виною у вчиненні цього злочину (Постанова Касаційного кримінального суду від 10 листопада 2020 року у справі №490/5119/15-к, провадження № 51-2523км20).
Зважаючи на конституційний принцип презумпції невинуватості та положення ст. 17 КПК України, згідно із якими ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, належить надати перевагу саме цій версії події, а обвинувачення ОСОБА_8 не може вважатися доведеним за стандартом "поза розумним сумнівом".
Відтак апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_8 складу інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме суб'єктивної та об'єктивної сторони злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 та ст. 118 КК України, у зв'язку із чим її належить виправдати в обох обвинуваченнях.
Мотиви відхилення апеляційних доводів прокурора.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не може із ним погодитись, оскільки вони грунтуються на обставинах умисного нанесення обвинуваченою ОСОБА_8 удару ножем ОСОБА_13 та зводяться до посилання на наявність в неї, з урахуванням відомостей про особу останнього та їх попередні взаємовідносини, підстав припускати, що її життю та здоров'ю загрожує небезпека, втім відсутності необхідності захищатися саме шляхом удару ножем від особи, в руках якої нічого не було та яка їй тілесні ушкодження на той час не спричинила.
Натомість факт умисного нанесення ОСОБА_8 удару ножем ОСОБА_13 не є доведеним поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим апеляційні доводи прокурора належить вважати безпідставними.
У цій частині колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що дії обвинуваченої, які зводилися до взяття в руку кухонного ножа та його демонстрації нападнику з метою припинення дій останнього, без вчинення активних дій, спрямованих на заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, за своїм обсягом та характером не можуть бути кваліфіковані як умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, тобто як перевищення меж необхідної оборони у розумінні ст. 118 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та відповідно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не містять нових істотних для справи відомостей, окрім тих, що були предметом розгляду у суді першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів. Ці доводи не спростовують достатньою мірою висновки суду першої інстанції, які колегія суддів вважає правильними, та не є достатніми для подолання презумпції невинуватості.
Мотиви відхилення апеляційних доводів потерпілого ОСОБА_11 .
Аналізуючи доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_11 , колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони полягають у тенденційній переоцінці доказів та їх сукупності, із наданням їм упередженої оцінки, яка не відповідає їх дійсному змісту та обставинам, які ними підтверджуються, а також оспорюванні окремих доказів з мотивів суб'єктивної незгоди із ними та виходячи із власного тлумачення апелянтом положень кримінального процесуального законодавства.
Так, посилання цього апелянта на показання обвинуваченої та неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , надані під час досудового розслідування, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно із якими суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Апеляційні доводи потерпілого щодо порушення його права на збирання доказів та надання їх суду колегія суддів оцінює критично, оскільки апелянт, формально вказуючи на таке порушення, у той же час не зазначає, які докази він мав намір зібрати, яке значення для справи вони можуть мати, та що саме йому перешкодило у їх отриманні в порядку ст. 95 КПК України.
Посилання потерпілого на необхідність виключення з матеріалів справи посилання на взуття обвинуваченої у зв'язку із тим, що такий речовий доказ у справі відсутній, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на перебування ОСОБА_8 під час інкримінованого їй діяння у взутті остання посилалася під час проведення із нею слідчого експерименту 19.07.2023, про що і зазначено у вироку.
Доводи апелянта про те, що згідно із первісним обвинувальним актом від 27.05.2021 ОСОБА_8 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, в той час як змінений обвинувальний акт від 31.05.2021 такої вказівки не містив, із чим потерпілий незгодний, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за правилами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З огляду на те, що потерпілим було підтримане обвинувачення саме в редакції обвинувального акту від 31.05.2021, його доводи у цій частині виходять за межі судового розгляду.
Апеляційні доводи потерпілого щодо утримання суду від надання оцінки висновкам психологів щодо ОСОБА_8 не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки зводяться до його особистих суб'єктивних висновків щодо вказаних документів, які не спростовують правильності встановлення судом фактичних обставин справи та їх оцінки.
Посилання цього апелянта на неможливість утримання особою зростом 156 см ножа над грудьми, горизонтально, на висоті 128 см або 131 см, а також сумнівність відомостей про зріст обвинуваченої, зводяться до оспорювання із суб'єктивних оціночних міркувань правильності встановлення обставин події у межах слідчого експерименту, проведеного із обвинуваченою 19.07.2023, та експертної оцінки вказаних відомостей.
Суд апеляційної інстанції у цій частині вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що вказаний слідчий експеримент був проведений із дотриманням вимог КПК слідчим, на підставі доручення суду першої інстанції - ухвали від 17.07.2023, постановленої в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України, за участю обвинуваченої, захисника, двох судових експертів, статиста, оператора, прокурора та двох понятих.
Колегія суддів не вбачає грунтовних підстав для сумнівів як у правильності відомостей, отриманих у межах вказаного слідчого експерименту, так і висновків експертів щодо них. Під час апеляційного розгляду був повторно допитаний експерт ОСОБА_21 , який надав детальні пояснення щодо вказаних обставин та висновку експерта від 07.08.2023 № 313, а також надав відповіді на всі запитання, у тому числі поставлені потерпілим та його представником, якими апеляційні доводи у цій частині повністю спростовуються.
Мотиви відхилення апеляційних доводів представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 .
Із посиланнями цього апелянта на те, що фактично суд розглянув не обставини вчинення злочину, а історію відносин обвинуваченої ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , та фактично визнав останнього винуватим у вчиненні домашнього насильства, не з'ясувавши решту обставин, колегія суддів не може погодитись.
Так, судом було досліджено надані стороною обвинувачення докази та встановлено обставини, які мають значення для справи, у тому обсязі, який ними підтверджувався. Не можна вважати, що встановлення не тільки безпосередніх обставин подій ІНФОРМАЦІЯ_3, але й попередніх відносин обвинуваченої ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , є виходом за межі справи, оскільки вказані відомості мають вагоме значення для оцінки мотивів та дій останніх під час вчинення інкримінованого обвинуваченій діяння.
Посилання представника потерпілого на те, що судом не було допитано бабусю обвинуваченої ОСОБА_19 , колегія суддів вважає такими, що не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки апелянт, формально посилаючись на такі обставини, під час апеляційного розгляду не порушила питання ані про допит останньої, ані про з'ясування її долі.
Доводи цього апелянта щодо розбіжностей у показаннях обвинуваченої та неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , які не були усунуті під час судового розгляду кримінального провадження, чим було порушено право потерпілого на справедливий розгляд, колегія суддів оцінює критично.
Так, згідно із висновком експерта від 07.08.2023 № 313 локалізація проникаючого колото-різаного поранення, механізм його виникнення, висота розташування від опорної поверхні, напрямок ранового каналу, напрямок розташування травмуючого предмету - клинка ножа, фіксованого рукояткою до грудної клітини ОСОБА_8 , зріст ОСОБА_13 , висота розташування клинка ножа відносно ОСОБА_13 , не суперечать механізму його спричинення, вказаному у протоколі слідчого експерименту від 19.07.2023, проведеного із ОСОБА_8 , механізму його спричинення, вказаному у протоколі слідчого експерименту від 21.05.2021, проведеного із ОСОБА_8 , а також її показанням під час судових засідань. Механізм виникнення встановленого проникаючого колюче-ріжучого поранення, розташування травмуючого предмету, який тримала ОСОБА_8 , та рани грудної клітки зліва ОСОБА_13 , від опорної поверхні, не суперечать механізму його спричинення, вказаному неповнолітнім свідком ОСОБА_14 під час слідчого експерименту за її участю 14.04.2021 та її показанням під час судових засідань. Відтак показання обвинуваченої та неповнолітнього свідка ОСОБА_14 щодо обставин, які мають значення для справи, узгоджуються між собою та не містять істотних суперечностей.
Колегія суддів не може погодитись із доводами представника потерпілого щодо процесуальних порушень, допущених під час проведення слідчих експериментів у справі. Так, за правилами ст. 240 КПК України участь потерпілого у даній слідчій дії не є обов'язковою, а доводи потерпілого ОСОБА_11 та обставини, на які він вважав за необхідне звернути увагу, були відомі експертам та детально описані у висновку.
Натомість слідчий експеримент із ОСОБА_8 на етапі досудового розслідування був проведений слідчим 21.05.2021 за участю захисника, судово-медичного експерта, статиста, оператора та двох понятих; слідчий експеримент із ОСОБА_8 під час судового провадження був проведений слідчим 19.07.2023 за участю захисника, двох судових експертів, статиста, оператора, прокурора та двох понятих; слідчий експеримент із неповнолітньою ОСОБА_14 був проведений слідчим 14.04.2021 за участю законного представника ОСОБА_8 , судово-медичного експерта, педагога, оператора та двох понятих, - що узгоджується із вимогами КПК України.
Також належить зазначити, що процесуальний закон не містить вимог щодо проведення слідчого експерименту саме на місці скоєння злочину та/або абсолютно точного й повного відтворення при його проведенні обстановки, яка існувала на час його скоєння. Доводи представника потерпілого у цій частині не дають грунтовних підстав для сумнівів у відповідності процедури проведення вказаних слідчих експериментів вимогам КПК, правильності фіксації їх результатів, та в цілому зводяться до незгоди із цими результатами.
Колегія суддів критично оцінює доводи представника потерпілого щодо неповноти та сумнівної точності встановлення фактичних обставин події у межах слідчих експериментів, а відтак і сумнівності висновків судових експертиз, проведених на їх підставі, оскільки ці доводи зводяться до особистих суб'єктивних оцінок. Натомість фактичні обставини справи були встановлені в достатньому обсязі для надання експертами відповідей на поставлені перед ними питання.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на неповноту встановлення судом фактичних обставин справи в частині того, у зв'язку із чим ніж, яким було заподіяно тілесне ушкодження ОСОБА_13 , первісно перебував на столі; чому ОСОБА_8 , згідно із її поясненнями, не відразу побачила кров і не відразу зрозуміла, що сталося, - оскільки вони полягають в акцентуванні уваги на окремих другорядних обставинах, які не мають істотного значення для справи та не спростовують підстав для виправдання ОСОБА_8 .
Щодо апеляційних доводів про неналежну оцінку судом наявності на тілі ОСОБА_13 інших тілесних ушкоджень, - поверхневої ранки на черевній стінці в епігастральній ділянці та садна - "подряпини" на передній поверхні лівої гомілки, - колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із експертними висновками вказані тілесні ушкодження не перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_13 . Крім того, з огляду на перебування останнього у стані сильного алкогольного сп'яніння, вони могли виникнути із низки причин, які не мають відношення до ОСОБА_8 . Посилання апелянта на те, що їх заподіяння могло бути пов'язане із діями обвинуваченої, мають характер припущень, позбавлених об'єктивного підтвердження.
Доводи апелянта про сумнівність встановлення точного часу смерті ОСОБА_13 , оскільки брат останнього вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_3 розмовляв із ним о 20:35, ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_13 отримав поранення о 20:30, а швидку допомогу було викликано о 20:45, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки фактично вони грунтуються на можливій неточності сприйняття та суб'єктивної оцінки обвинуваченою плину часу в умовах сильного емоційного стресу, яка не має істотного характеру і не впливає ані на правильність встановлення фактичних обставин справи, ані на їх оцінку.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись із посиланнями апелянта на відмінність у висновках експертів щодо опису виявленого у ОСОБА_13 поранення, а саме у висновку експерта № 613/259-Е від 11.05.2021 р. зазначено: «Ушкодження по передній поверхні грудної клітини ліворуч у 6 міжребер'ї, по білягрудинній лінії, на 127 см вище від підошовної поверхні стоп, на 42 см вище від сідничних бугрів та на 1 см вліво від умовної серединної лінії тулуба, відповідно лінійному дефекту на футболці, визначається рана (фото № 1), веретеноподібної форми, розміром 1,6?0,2 см, довжинник якої спрямований в косо-горизонтальному напрямку, справа-наліво та декілька зверху-вниз, кінці якої відповідають приблизно 10 і 4 годині умовного циферблату годинника...», в той час як у висновку експерта № 313 від 07.08.2023 р. зазначено: «Відповідь: При експертизі трупа виявлено: проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини - колото-різана рана на передній поверхні грудної клітини ліворуч у 6 міжребер'ї, по білягрудинній лінії, на 127 см вище від підошовної поверхні стоп, на 42 см вище від сідничних бугрів та на 1 см вліво від умовної серединної лінії тулуба, від якої відходить раньовий канал, що йде горизонтально спереду-назад, трохи зліва-направо...", у чому представник потерпілого вбачає фальсифікацію експертного висновку.
Так, у висновку експерта № 613/259-Е від 11.05.2021 відомості щодо спрямування довжинника поранення в косо-горизонтальному напрямку, справа-наліво та декілька зверху-вниз, на які вказує апелянт, були встановлені при зовнішньому дослідженні трупу ОСОБА_13 (т. 7 а.с. 17/зв), тобто фактично при його первинному зовнішньому огляді. Натомість у розділі "Внутрішнє дослідження" при детальному описі виявленого на трупі ОСОБА_13 поранення зазначено: "...Напрямок ранового каналу горизонтальний спереду назад, трохи зліва направо, загальна довжина ранового каналу не менше 12 см" (т. 7 а.с. 18), що повністю узгоджується зі відомостями, викладеними у висновку експерта № 313 від 07.08.2023.
Належить додатково зазначити, що апеляційні доводи в цілому повторюють позиції та доводи сторони обвинувачення, висловлені в суді першої інстанції, які були детально проаналізовані у вироку та грунтовно відкинуті з підстав, із якими колегія суддів погоджується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
За наслідками апеляційного перегляду вироку щодо ОСОБА_8 апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, висновки суду є грунтовними, а прийняте рішення по суті обвинувачення є законним та вмотивованим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілого та представника потерпілого з викладених у них мотивів та вважає за необхідне вирок залишити без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_11 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 31.05.2021, підтриманої потерпілим ОСОБА_11 ); у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 08.03.2024, підтриманої прокурором ОСОБА_6 ), - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3