Справа № 216/6481/25
провадження №2/216/2989/25
(повний текст)
10 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого, судді Чирського Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням,-
Позивач Військова частина НОМЕР_1 , в інтересах якої діє представник за довіреністю Шпилькін І.В., через систему «Електронний суд» звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із зазначеним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 , зі складом сім'ї дві особи, такими що втратив право користування жилою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_2 , зі складом сім'ї дві особи, із квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що Військовослужбовець ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та потребувала поліпшення житлових умов шляхом надання службового житла. У зв'язку із тими обставинами, що ОСОБА_1 в межах населеного пункту де розташована військова частина НОМЕР_1 не була забезпечена житлом, а також те, що зареєстрована в межах міста Кривий Ріг (розташування військової частини НОМЕР_1 ), то були всі наявні підстави надати їй на умовах передбачених законодавством квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цю квартиру відповідач зайняв складом сім'ї дві особи. При отриманні вищезгаданого житла між командуванням військової частини НОМЕР_1 і військовослужбовцем було укладено договір про користування службовою квартирою. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 року № 298 молодшого сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, начальника радіостанції ремонтно - відновлювального батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 жовтня 2024 року №113-РС з військової служби у запас з урахуванням пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «і» (через сімейні обставини військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісті або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень, здійснений на підстав частини першої статті 125 Сімейного кодексу України (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), з 18 жовтня 2024 року виключити зі списків частини для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При виключенні зі списків особового складу частини, а також станом на момент підготовки даного позову ОСОБА_1 службове житло не здала, чим порушила вимоги чинного законодавства.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
25.08.2025 року через «Електронний суд» від позивача надійшла заява на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 04.09.2025 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у свою відсутність, підтримавши вимоги позову.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення про виклик на вебпорталі судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, правом на подання відзиву не скористалася.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280, 282 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
У відповідності до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 93 від 21.09.2017 військовослужбовця ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20 вересня 2017 року № 180-РС на посаду радіотелефоніста відділення управління взводу управління реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 21 вересня 2017 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Призначити на посаду механіка-радіотелефоніста відділення управління штабу дивізіону взводу управління реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи і вважати таким, що 21 вересня 2017 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання обов'язків за посадою з посадовим окладом 565,00 гривень на місяць, шпк " солдат" ВОС - НОМЕР_4.
На підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 9 від 18 квітня 2023 року у відповідності до Статті 118 Глави 3 Житлового Кодексу України, до пункту 1 розділ IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року, до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від З серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», до пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», надано право старшому солдату ОСОБА_1 на зміну статусу «штатно посадове житло» однокімнатної штатно - посадової квартири за адресою: АДРЕСА_1 на «службове житло» та забезпечення його нею для проживання на період військової служби в Криворізькому гарнізоні військовій частині НОМЕР_1 складом сім'ї 2 (дві) особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3. На підставі Ордера від 28 червня 2023 року №1477, виданого виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради, молодший сержант ОСОБА_1 отримала службове житлове приміщення (службове житло) за адресою: АДРЕСА_1 (однокімнатна квартира, загальна площа 34,0 м2 , житлова площа - 17,9 м2) на склад сім'ї 2 (дві) особи.
При отриманні вищезгаданого житла між командуванням військової частини НОМЕР_1 і військовослужбовцем ОСОБА_1 було укладено договір про користування службовою квартирою.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 року № 298 молодшого сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, начальника радіостанції ремонтно-відновлювального батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 жовтня 2024 року №113-РС з військової служби у запас з урахуванням пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «і» (через сімейні обставини військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісті або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень, здійснений на підстав частини першої статті 125 Сімейного кодексу України (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), з 18 жовтня 2024 року виключено зі списків частини для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою повідомлення громадянки ОСОБА_1 про необхідність виселення військовою частиною було підготовлено лист від 12.05.2025 року № 8619 з вимогою звільнити раніше зайняту нею жилу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, як вбачається з позову, до сьогодні ОСОБА_1 службове житло не здала.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини 9 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до пункту 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 військовослужбовці та члени його сім'ї зобов'язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов'язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачено законодавством.
У відповідності до статті 31 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно статті 34 ЖК України, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно статті 37 ЖК України, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.
Військовослужбовець ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та потребувала поліпшення житлових умов шляхом надання службового житла.
У зв'язку із тими обставинами, що ОСОБА_1 в межах населеного пункту, де розташована військова частина НОМЕР_1 , не була забезпечена житлом, а також те, що зареєстрована в межах міста Кривий Ріг (розташування військової частини НОМЕР_1 ), то були всі наявні підстави надати їй на умовах, передбачених законодавством, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При отриманні вищезгаданого житла між командуванням військової частини НОМЕР_1 і військовослужбовцем ОСОБА_1 було укладено договір про користування службовою квартирою.
Згідно п. 3 ч.2 ст. 40 ЖК України, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках, зокрема, у разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Згідно зі ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Особливість права користування службовим житлом полягає в тому, що це право обмежується часом. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов'язана звільнити надане ним житлове приміщення.
У відповідності до пункту 62 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37 право на отримання службового житла, зокрема мають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та працівники Державної спеціальної служби транспорту.
У відповідності до пункту 23 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380: Військовослужбовці та члени їх сімей зобов'язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення або службову жилу площу у двотижневий строк з дня виключення із списків особового складу військової частини, крім випадків: звільнення з військової служби у запас або відставку із залишенням на обліку для поліпшення житлових умов за рахунок фондів Міноборони; направлення військовослужбовця на лікування (реабілітацію) внаслідок поранень (контузії) або через хворобу; відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі; у разі направлення військовослужбовця у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
При виключенні зі списків особового складу військової частини, а також станом на момент підготовки даного позову ОСОБА_1 службове житло не здала, чим порушила вимоги чинного законодавства.
У відповідності до пункту 23 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 вищезгадані особи повинні бути виселені протягом двох тижнів після виключення зі списків частини.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним встановлення фактичної наявності підстав для виселення відповідача ОСОБА_1 з службового житлового приміщення, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стосовно іншої частини позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У частині першій статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Звертаючись до суду з позовом, військова частина НОМЕР_1 просила визнати ОСОБА_1 зі складом сім'ї дві особи такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, шляхом виселення ОСОБА_1 зі складом сім'ї дві особи із цього житла.
Як вже зазначалося вище, на підставі Ордера від 28 червня 2023 року №1477, виданого виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради, молодший сержант ОСОБА_1 отримала службове житлове приміщення (службове житло) за адресою: АДРЕСА_1 (однокімнатна квартира, загальна площа 34,0 м2 , житлова площа - 17,9 м2) на склад сім'ї 2 (дві) особи, куди входить син відповідачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який до участі у справі позивачем не залучався.
Заяв чи клопотань про залучення неповнолітньої ОСОБА_3 відповідачем позивач не заявляв, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові від 26.11.2025 р. Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/5752/24.
До того ж, згідно з вимогами, установленими частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Отже, усталеним є підхід в застосуванні статті 19 СК України, який полягає у тому, що при розгляді судом спорів щодо виселення дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 359/12709/21.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що судом встановлений неналежний склад учасників справи, куди не залучений в якості співвідповідача неповнолітній ОСОБА_3 , тому суд позбавлений можливості вирішити позов по суті в частині заявлених вимог стосовно неповнолітнього сина відповідачки, який входить до складу сім'ї останньої. Тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при подачі позову не сплачено судовий збір, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141, 263-265,280-282, 259 ч.6 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати громадянку України, ОСОБА_1 , такою що втратила право користування жилою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Виселити громадянку України, ОСОБА_1 , із квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року.
Суддя Г.М. Чирський