08 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 695/1484/25
Провадження № 22-ц/821/24/26
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Івануси А. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Сизько Б. Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ОСОБА_3 , але не менше розміру прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, починаючи з моменту пред'явлення позову і до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох річного віку.
В обґрунтування позову зазначав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.09.2006.
Від вказаного шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.01.2022 у справі № 695/3302/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний.
Медичним висновком № 870/ІV від 15.05.2020 встановлено, що ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом підгрупи «А», діагностовано дитячий церебральний параліч та тетрапарез.
01.09.2024 ОСОБА_2 зарахований студентом 1-го курсу Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та роботехніки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» з денною формою навчання, що підтверджується довідкою № 200 від 14.03.2025.
Вказував, що ОСОБА_2 продовжує навчатися, є інвалідом і потребує матеріальної допомоги та утримання від обох батьків.
Проте на даний час утримує повнолітнього сина лише позивачка ОСОБА_1 , в той час, як відповідач після досягнення сином 18 років, припинив свою участь у наданні матеріальної допомоги на утримання сина.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 19.04.2025 і до закінчення навчання або до досягнення сином 23 років. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Суд вважав встановленим той факт, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
Суд зазначив, що витрати ОСОБА_2 на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів.
Суд першої інстанції врахував, що відповідач має на своєму утриманні іншу сім'ю, в тому числі неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач має захворювання, що підтверджується довідкою КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР» від 12.06.2024 № 624/19-67.
Поряд з цим, суд вважав недоведеними посилання відповідача на те, що на його утриманні також перебуває його матір та двоє неповнолітніх дітей дружини, оскільки ним не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь повнолітнього ОСОБА_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення ним 23 років за умови, що він буде продовжувати навчання. Просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, принципу рівності обох батьків в утриманні повнолітньої дитини, а також принципу розумності, справедливості та співмірності аліментного обов'язку.
Звертає увагу суду на те, що позивачка не зазначила та не довела, що її доходів недостатньо саме для покриття витрат на освіту дитини.
Вказує, що суд не врахував наявності на його утриманні іншої сім'ї, у тому числі неповнолітню дитину 2022 року народження, а також хворої матері. Він має серйозне захворювання, що підтверджується медичними документами.
Зазначає, що не заперечує проти виконання свого обов'язку щодо утримання повнолітнього сина, однак вважає визначений судом розмір аліментів у 1/6 частині доходу завищеним та таким, що не відповідає його реальним можливостям.
Вказує, що окрім малолітнього сина у новому шлюбі, він фактично утримує двох малолітніх падчерок, батько яких помер, а також матір із цукровим діабетом та ураженням сітківки. Хоч обов'язок щодо пасинків/падчерок не тотожний обов'язку щодо рідних дітей, вважає, що ці витрати можуть бути враховані судом як «інші істотні обставини».
04.11.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_3 про долучення до матеріалів апеляційної скарги акту обстеження умов проживання від 29.08.2025, довідки від 01.09.2025 та довідки від 23.10.2025. Просить врахувати дані документи під час розгляду апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу
29.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивачів - адвокат Сизько Б. Б. надіслав відзив на апеляційну скаргу.
Вважає визначений судом розмір аліментів у вигляді 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) таким, що забезпечуватиме інтереси дитини, на користь якої вони будуть стягуватися, та не призведе до погіршення майнового стану відповідача.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23.09.2006 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований у відділі ДРАЦС по м. Золотоноша Золотоніського МРУЮ Черкаської області за актовим записом № 153, який 24.01.2022 розірваний на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 695/3302/21.
Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 88 від 17.04.2007, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 15).
Відповідно до копії витягів з Реєстру територіальної громади № 2024/013032168 та від 29.10.2024 та № 2024/007870403 від 04.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).
У медичному висновку про дитину-інваліда віком до 18 років № 870/IV від 15.05.2020 та корінцю до вказаного медичного висновку встановлено, що ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом підгрупи «А», у нього наявне захворювання - дитячий церебральний параліч та тетрапарез. Висновок дійсний до 25.03.2025. Дата переогляду 25.02.2025 (а.с. 19-21).
Відповідно до довідки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» № 200 від 14.03.2025 ОСОБА_2 є студентом 1-го курсу, групи 104-ТН Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та роботехніки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Форма навчання денна (бюджет). Наказ про зарахування № 807-ф від 09.08.2024. Термін навчання: з 01.09.2024 по 30.06.2028 (а.с. 22).
Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, актовий запис № 32 від 03.02.2023 (а.с. 65).
Від попереднього шлюбу у ОСОБА_7 є дві малолітні доньки: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких є ОСОБА_10 , який відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 66-67, 69-70).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 28 від 03.02.2023 (а.с. 68).
Відповідно до довідки КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплатології та паліативної допомоги ЧОР» № 624/19-67 від 12.06.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку в КНП «КЦОГТПД ЧОР» з 28.06.2019 по теперішній час. Діагноз диспансеру: Са шлунка ст. 3А рТЗрN1М0 кл.гр.3. Стан після комбінованого лікування (операція + ПХТ) в 2019 році. Рекомендовано: контрольний огляд через рік (а.с. 72).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо заяви відповідача про долучення документів
ОСОБА_3 через з засоби поштового зв'язку надіслав на адресу апеляційного суду заяву про долучення до матеріалів апеляційної скарги акту обстеження умов проживання від 29.08.2025, довідки старшого будинку від 01.09.2025 про зареєстрованих та проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_2 та довідки голови квартального комітету № 6 від 23.10.2025.
При цьому, скаржник не вказує в заяві з яких причин вищевказані документи, не могли бути подані до суду першої інстанції у строк, встановлений ЦПК України, також, відсутні об'єктивні причини, які перешкоджали надати зазначені докази до суду першої інстанції під час розгляду справи.
Частиною 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18.
Враховуючи наведене, в зв'язку з тим, що скаржником не наведено в заяві про долучення документів поважних та об'єктивних причин неподання таких доказів в установлені строки до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції такі докази, а саме акт обстеження умов проживання від 29.08.2025, довідки від 01.09.2025 та довідки від 23.10.2025, не приймає.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно з вимогами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 не заперечує щодо необхідності з його сторони сплачувати аліменти на утримання його повнолітнього сина, який продовжує навчання, проте просить зменшити їх розмір до 1/8 частки від його заробітку (доходу).
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на утриманні скаржника, крім його малолітнього сина 2022 року народження, є ще дві малолітні падчерки, батько яких помер, та мати ОСОБА_12 , яка має цукровий діабет та ураження сітківки.
Колегія суддів зауважує, що вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна чи піклувальника та має звужений обсяг прав і обов'язків щодо пасинка, падчерки в силу закону.
У вітчима відсутній правовий обов'язок утримувати дитину дружини, а таке утримання може здійснюватися ним добровільно на підставі власного волевиявлення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів, що на його утриманні перебуває його матір та двоє неповнолітніх дітей дружини, оскільки ним не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.
При цьому, колегія суддів враховує те, що діти померлого годувальника мають право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а матір відповідача - ОСОБА_12 , 1959 року народження, право на відповідне пенсійне забезпечення.
Відомостей про те, що матір ОСОБА_3 потребує стороннього догляду та/або є особою з інвалідністю будь-якої із груп матеріали справи не містять.
У свою чергу суд першої інстанції врахував, що відповідач на своєму утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та захворювання відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили доводи апеляційної скарги про неспроможність відповідача сплачувати аліменти на користь повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу).
Матеріальне становище особи визначається, виходячи з вартості належного їй майна, рівня її доходів, а також величини витрат, які здійснюються нею на утримання себе та членів її сім'ї.
Докази матеріального становища відповідача та наявності в нього рухомого чи нерухомого майна суду надані не були, хоча доведення обставини неможливості надавати допомогу повнолітній дитині, яка навчається, покладається в силу вимог ст. 81 ЦПК України на відповідача.
Разом з тим, судом встановлено, що повнолітній син ОСОБА_2 має захворювання дитячий церебральний параліч та тетрапарез. Наявність у сина захворювання свідчить про те, що крім звичайних потреб, які має здорова людина, йому необхідні додаткові витрати на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 , є повнолітнім, на день звернення до суду не досягнув 23 років, продовжує навчання в Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та роботехніки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи, при цьому Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Враховуючи усі вищевикладені обставини та той факт, що син ОСОБА_3 є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, що ним у спосіб визначений законодавством не спростовано, а також, приймаючи до уваги те, що відповідач має захворювання та на його утриманні перебуває ще малолітній син, колегія суддів вважає, що аліменти, визначенні судом першої інстанції у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, забезпечать йому необхідну матеріальну підтримку на період навчання, відповідатимуть реаліям сьогодення та забезпечать баланс інтересів одержувача та платника аліментів.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 08 січня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Ю. В. Сіренко
Т. Л. Фетісова