Справа № 536/3320/24 Номер провадження 22-ц/814/456/26Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
06 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Панченко О.О., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу в за апеляційною скаргою представника Романенка Михайла Едуардовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 101766621 від 08.04.2021 у розмірі 24200 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 08.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101766621. Кредит оформлено онлайн шляхом використанням одноразового пароля, який прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Відповідачу електронним повідомленням (SMS) було направлено одноразовий ідентифікатор, при введенні якого останній підтвердив прийняття умов кредитного договору № 101766621 від 08.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства, та йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. 29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, за умовами якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 101766621від 08.04.2021 у розмірі 24200 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; та 19200 грн. заборгованість за відсотками. Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Діджи Фінанс».
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2025 року У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився Романенко М.Е., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 30.06.2025у справі № 536/3320/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Діджи Фінанс» задовольнити в повному обсязі.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 30.06.2025року у справі № 536/3320/24 є незаконним, не обґрунтованим, оскільки ухвалене без з'ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та таким що підлягає скасуванню.
Крім того, зазначає, що будь яких доказів, які б спростували створення Відповідачем, особистого кабінету на сайті ТОВ «МІЛОАН», належність засобів зв'язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять, тобто, якщо Відповідач заперечує проти позову, то згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Акцентує увагу, що наявна в матеріалах справи електронне платіжне доручення № 26585368 від 08.04.2021 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 08.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101766621, за умовами якого ОСОБА_1 надавався кредит у розмірі 5000 грн. (п.1.2 договору), строком на 28 днів (п. 1.3. договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 06.05.2021 (п.1.4 договору), проценти за користування кредитом становлять 4200 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору), стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021 у загальній сумі 24200 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 19200 грн. заборгованість за відсотками. Згідно п. 6.2.3 цього договору права вимоги переходять до нового кредитора в момент підписання сторонами цього договору. Суду також надано докази оплати за договором. Договір позичальником підписано одноразовим ідентифікатором v29558.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» надало до позовної заяви наступні документи: анкету-заяву на кредит № 10766621 від 08.04.2021; договір про споживчий кредит № 10766621 від 08.04.2021; графік платежів; паспорт споживчого кредиту № 10766621 від 08.04.2021; платіжне доручення № с26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн.; договір відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.07.2021 до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; копію вимоги про усунення порушень умов кредитного договору.
На підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу за договором № 101766621 ТОВ «Діджи Фінанс» надало суду лише платіжне доручення № 26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн., де зазначені платник - ТОВ «Мілоан», отримувач - ОСОБА_1 , кредитний рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу кошти згідно договору 101766621, відмітки про його виконання банком відсутні. Суд зазначає, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить письмове розпорядження платника банку перерахувати певну суму грошей з його рахунку на рахунок іншого отримувача. Платіжне доручення не є первинним документом та не підтверджує факту перерахування коштів
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що надана суду копія платіжного доручення без відмітки про його виконання банком не є належним та допустимим доказом здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за договором № 101766621. Вказаний документ не є первинним бухгалтерським документом, не містять даних щодо повного номеру картки, власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє суд можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Мілоан» коштів в сумі 5000 грн. на картковий рахунок відповідача чи картковий рахунок, вказаний відповідачем у договорі. Таким чином суд не може переконатися, що кредитодавцем перераховано суму позики, вказану у договорі, на рахунок, вказаний позичальником у договорі, або на рахунок, що належить позичальнику.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Згідно статті третьої цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно статей 12,13,81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» надало до позовної заяви наступні документи: анкету-заяву на кредит № 10766621 від 08.04.2021; договір про споживчий кредит № 10766621 від 08.04.2021; графік платежів; паспорт споживчого кредиту № 10766621 від 08.04.2021; платіжне доручення № с26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн.; договір відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.07.2021 до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; копію вимоги про усунення порушень умов кредитного договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки ні в анкеті-заяві, ні в договорі про споживчий кредит не зазначено номера банківського рахунку, на який мали бути перераховані кошти позичальнику. Матеріали справи не містять належних доказів надання ТОВ «Мілоан» грошових коштів відповідачу на підставі договору про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021 шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. На підтвердження виконання переказу кредитних коштів за вказаним договором ТОВ «Діджи Фінанс» подало до суду виключно копію платіжного доручення № 26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн, у якому зазначено платника - ТОВ «Мілоан», отримувача - ОСОБА_1 , кредитний рахунок № 444111хххххх028 та призначення платежу «кошти згідно договору № 101766621», однак відомості про виконання цього платіжного документа банківською установою відсутні. На виконання ухвали суду від 27.02.2025 про витребування доказів представником АТ «Універсал Банк» 11.06.2025 надано лист, підписаний кваліфікованим електронним підписом, у якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено відсутність у ОСОБА_1 банківських рахунків в АТ «Універсал Банк», у тому числі через мобільний додаток «Монобанк», як станом на зазначену дату, так і раніше. Крім того, банк повідомив про неможливість ідентифікації власника банківської картки за наданими неповними реквізитами, оскільки для цього необхідний повний номер картки.
В даному випадку суд першої інстанції вірно зазначив, що копія платіжного доручення без відмітки про його виконання не може вважатися належним і допустимим доказом фактичного здійснення фінансової операції. Зазначений документ не є первинним бухгалтерським документом та не містить відомостей про повний номер банківської картки і її власника, що унеможливлює встановлення факту перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі 5000 грн на рахунок, який належить відповідачу.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Романенка Михайла Едуардовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 січня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ О.І. Обідіна _________________ О.О. Панченко