Житомирський апеляційний суд
Справа №276/1000/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/258/26
Категорія ч.2 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2
07 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
потерпілого: ОСОБА_8
законного представника
потерпілого: ОСОБА_9
прокурора: ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №1202306540000047 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Буча Ірпінського району Київської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирався.
Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заявлений потерпілим ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.
Як встановив суд, 05.05.2023 близько 17 год. 30 хв. неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухався по вулиці Інтернаціональній в с-щі Хорошів Житомирської області на зустріч до своїх друзів. В цей час до нього власним автомобілем під'їхав місцевий мешканець ОСОБА_6 , який маючі неприязні відносини до ОСОБА_8 через конфлікт потерпілого із сином обвинуваченого, відчинив вікно автомобіля та почав ображати ОСОБА_8 , проте останній обійшовши автомобіль пішов далі. Після чого ОСОБА_6 наздогнав ОСОБА_8 своїм автомобілем, вийшов з авто та почав бігти за ним, однак потерпілому вдалося втекти та заховатися за кущами неподалік будинку за АДРЕСА_3 . В цей час до нього під'їхав на велосипеді син ОСОБА_6 - неповнолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який по телефону повідомив свого батька, що він знайшов ОСОБА_8 . Почувши це, ОСОБА_8 знову намагався втекти, однак його наздогнав ОСОБА_11 , після чого за допомогою сили рук повалив потерпілого на землю. Саме в цей час, коли ОСОБА_11 повалив на землю ОСОБА_8 та вони лежали на землі, до них підійшов батько ОСОБА_11 - ОСОБА_6 , який взяв свого сина ОСОБА_11 за одяг та відтягнув його вбік. Після чого у ОСОБА_6 на ґрунті неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на заподіяння неповнолітньому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_8 , 05.05.2023 близько 17 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_6, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_6 наблизився до ОСОБА_8 , який лежав на землі, нахилився біля нього справа та умисно наніс йому два удари кулаком правої руки в область чола, один удар кулаком лівої руки в область правого ока та один удар кулаком правої руки в область лівого вуха. В результаті нанесених ударів ОСОБА_6 . ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців на чолі справа та зліва, на повіках правого ока, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погоджуючись з вироком суду, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 виправдати, а в задоволенні цивільного позову відмовити повністю.
Вказує, що обвинувачений пояснив, що він їхав за своїм сином ОСОБА_13 , який наздоганяв потерпілого, щоб не допустити конфлікту між хлопцями.
Зазначає, що вказані пояснення обвинуваченого повністю підтвердив його син.
Стверджує, що пояснення потерпілого є надуманими та заявлені з метою помсти сину обвинуваченого.
Крім того, свідки фактично не були очевидцями події, а повідомили обставини лише зі слів потерпілого.
На переконання сторони захисту, суд залишив поза увагою пояснення свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які вказали, що на потерпілому слідів крові не було, а тому слід критично оцінювати пояснення потерпілого та свідків сторони обвинувачення.
Наголошує, що протоколи слідчих експериментів з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілим є неналежними доказами, оскільки ці слідчі дії не є слідчими експериментами, а є повторним допитом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора, потерпілого та його законного представника на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у заподіянні потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_6 у суді своєї вини не визнав, та пояснив, що між потерпілим та його сином ОСОБА_18 мав місце тривалий конфлікт. На початку 2023 року син ОСОБА_11 повідомив обвинуваченому, що ОСОБА_19 зі своїми друзями перестріли його та погрожували йому. Через тиждень у травні 2023 року близько 17 години він на власному автомобілі їхав до дому та поряд зі своїм будинком по АДРЕСА_7 побачив потерпілого, зупинився, хотів з ним поговорити щодо дій відносно його сина, проте ОСОБА_19 почав висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою та побіг в іншу сторону. В цей час зі школи повертався син обвинуваченого ОСОБА_11 , який на велосипеді почав наздоганяти потерпілого, він вирішив поїхати за ними «щоб нічого не трапилося». Проїхавши декілька вулиць побачив велосипеда, хлопців, які перебували в канаві, потерпілий лежав у канаві на спині, а його син перебував зверху на ньому та наносив удари в область голови потерпілого. Він відразу відтягнув сина, однак син наніс ще удар ногою по голові потерпілого, конфлікт тривав до 2 хвилин. Після цього, потерпілий втік. Він потерпілому ударів не наносив, не піднімав його з землі, після завершення конфлікту на потерпілому тілесних ушкоджень та почервонінь обличчя він не бачив, а у його сина ОСОБА_13 була лише подряпина, свідків також не бачив.
Свідок ОСОБА_11 (син обвинуваченого) пояснив, що раніше мав конфлікті ситуації з потерпілим ОСОБА_20 . Наприкінці весни 2023 року він повертався зі школи і побачив як його батько на автомобілі розвертався, а неподалік по вулиці Шкільній біг ОСОБА_19 . Наздогнавши потерпілого, який в цей час розмовляв по телефону, він схватив потерпілого, вони впали у канаву, далі почали боротися, він сів на потерпілого та став наносити удари рукою по обличчю, потерпілий намагався затулитися руками від ударів, скільки ударів наніс вже не пам'ятає, також вдарив ногою по ребрах. Пізніше на автомобілі під'їхав батько, він ще вдарив по голові ногою, але батько його відтягнув і потерпілий втік. Батько ударів потерпілому не наносив, на потерпілому свідок тілесних ушкоджень не бачив. Будь-яких інших осіб, він не бачив.
Незважаючи на такі пояснення обвинуваченого та його сина, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку спростував вказані показання та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Так, допитаний неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 5 травня 2023 року він йшов до свого друга. В цей час до нього на автомобілі під'їхав раніше знайомий йому ОСОБА_21 , який через вікно почав його ображати: «що фраєр можеш тільки толпою інших бити», він відповів йому нецензурно і пішов далі та передзвонив матері і повідомив про це.
Згодом обвинувачений перегородив автомобілем йому дорогу, вийшов з автомобіля та почав його наздоганяти. Він сховався за кущами біля будинку свого знайомого, однак його виявив син обвинуваченого , який наніс йому не сильний удар кулаком по щоці зліва, після цього вони впали на землю біля канави та почали боротися.
Обвинувачений підійшов до них, відтягнув сина, та почав наносити кулаками обох рук удари по його голові, нанісши до 10 ударів.
Після цього удари почав наносити ОСОБА_11 , який бив ногою по животі, зокрема по ребрам.
В цей час обвинувачений сказав своєму сину: « куди ти б'єш? Бий як я вчив, бий по голові» та ОСОБА_13 почав наносити удари ногою по його голові. Коли його перестали бити, він піднявся та втік. Підбігши до незнайомих людей, повідомив матері, що його побили ОСОБА_11, а незнайомий чоловік викликав швидку допомогу.
Також показання потерпілого підтвердила його законний представник ОСОБА_9 , яка пояснила, що вона добре знайома з обвинуваченим, але на протязі останніх 3 років має з ним неприязні відносини. 5 травня 2023 року близько 17 години їй подзвонив син та сказав, що ОСОБА_21 перестрів його, обзиває та погрожує йому, через невеликий проміжок часу її син сказав, що ОСОБА_21 вже біжить за ним, а тому вона сказала сину десь сховатися, після чого син поклав слухавку. Свідок пізніше намагалася додзвонитися сину, але він не брав слухавку. Десь через 10 хвилин вона все таки додзвонилася до сина, який плакав та сказав, що його побили ОСОБА_11, свідок відразу поїхала на місце події та побачила сина у якого були гематоми на обличчі і на потилиці, червоні вуха, набрякла брова, пізніше її син розповів, що спочатку вони «зчепилися» з ОСОБА_18 , а потім під'їхав його батько ОСОБА_21 , який почав бити його руками по голові, а потім сказав своєму сину ОСОБА_13 бити ОСОБА_22 по голові, що той і зробив.
Допитаний свідок ОСОБА_23 , пояснила, що побачила як на відстані близько 20 метрів біг хлопчик, а за ним на велосипеді їхав інший хлопчик. Також побачила автомобіль чорного кольору, з якого чоловік, яким є обвинувачений, крикнув «тримай його, я зараз об'їду» та поїхав по іншій вулиці. Хлопець на велосипеді догнав потерпілого, повалив на узбіччя вулиці, хлопці боролися, а також більший хлопець наносив удари потерпілому рукою, оскільки було видно замах руки, але куди саме приходились удари не бачила, так як була значна відстань і скільки точно ударів було не пам'ятає. Через невеликий проміжок часу до вказаного місця, підбіг обвинувачений, який також наносив потерпілому удари руками та ногами, оскільки було видно замахи руки та ноги, але куди саме приходились удари потерпілому не бачила, так як була значна відстань і скільки точно ударів було вже не пам'ятає. Коли обвинувачений наносив удари руками то нахилявся над потерпілим, який продовжував лежати не землі, а коли бив ногами, то обвинувачений перебував у положенні «стоячи». Побиття потерпілого тривало недовго, так як невістка свідка та її син почали кричати обвинуваченому щоб він припинив. Коли потерпілий підбіг до них, то вона бачила, що у нього на обличчі були синці, з рота йшла кров, він сказав, що його побив « ОСОБА_24 », після цього потерпілому було викликано швидку допомогу.
Проведеним на виконання ухвали суду слідчим експериментом за участю свідка ОСОБА_23 від 30.05.2025 р., свідок показала місце біля будинку АДРЕСА_4 , де вона вперше помітила конфлікт між потерпілим та обвинуваченим і його сином, показала місце за кладкою, до якого вона змістилася йдучи у напрямку учасників конфлікту, а також показала місце поряд з будинком АДРЕСА_5 , де в канаві біля паркану відбувався конфлікт між обвинуваченим і потерпілим, свідок під час слідчого експерименту зазначила що статиста видно, але погано, оскільки її зір погіршився. Слідчим експериментом встановлено, що відстань від місця, де спочатку перебувала свідок до місця конфлікту складає 125 метрів, присутні поняті підтвердили можливість візуального спостереження з місця, де перебував свідок ОСОБА_23 , статиста на місці, де відбувався конфлікт, зазначивши що статист за тілобудовою менший ніж обвинувачений.
Дані вказаного слідчого експерименту щодо місця знаходження свідка та місця, де потерпілому наносилися тілесні ушкодження відповідають відомостям, відображеним свідком ОСОБА_23 на витягу з карти місцевості, зазначені нею під час допиту в суді 30.10.2023 р., що свідчить про послідовність та достовірність її показів.
Аналогічні показання надала свідок ОСОБА_25 , яка відтворила події під час слідчого експерименту 30.05.2025 р.
Допитаний свідок ОСОБА_26 частково підтвердив показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , вказав, що побачив, як пробіг хлопчик, якого наздоганяв інший на велосипеді. В кінці вулиці Вересневої хлопці почали шарпатися біля канави, через пару хвилин на місце події на машині під'їхав ОСОБА_21 , який підбіг до цих дітей, що там робилося він не бачив. Потім жінки почали кричати і вони всі пішли в ту сторону, де були діти і обвинувачений, але обвинуваченого і його сина там вже не було. Коли потерпілий підбіг, то на обличчі дитини були синяки.
Свідок ОСОБА_27 пояснила, що весною 2023 року близько 16 години, прогулюючись із своєю собакою почула як жінка кричить: «Навіщо ти його б'єш по голові, ти ж його уб'єш!». Свідок пішла в сторону тієї жінки, яка стояла на містку через рівчак, самого побиття свідок не бачила, лише бачила як дитина бігла в їх сторону. На місце пізніше підійшли ще один чоловік та жінка. Коли хлопчик підбіг до них, то сказав, що у нього сильно болить голова та попросив викликати швидку, що вона і зробила. Щодо стану потерпілого свідок зазначила, що обличчя дитини мало почервоніння, з однієї сторони на обличчі був пісок.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність зазначених показань свідків, їх упередженість не встановлено.
Деякі розбіжності в показаннях свідків викликані особистим сприйняттям кожних з них обставин, які вони спостерігали кожен з місця де він перебував, в певний проміжок часу, однак в цілому вони узгоджуються між собою та показаннями потерпілого.
Показання потерпілого, законного представника потерпілого та свідків висловлені ними у судовому засіданні, є послідовними, переконливими, оскільки вони повністю узгоджуються між собою щодо часу, місця, способу, обставин отриманих ушкоджень, а також узгоджуються і з іншими доказами у справі.
Так, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.05.2023 року від законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_28 , яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, про те, що 05.05.2023 року близько 17 години 30 хвилин її сину ОСОБА_8 , 2009 р.н. наніс удари по голові ОСОБА_21 та його син ОСОБА_13 .
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 19.05.2023 з фототаблицею до нього в частині відтворення потерпілим механізму спричинення йому 05.05.2023 тілесних ушкоджень обвинуваченим, а саме нанесення обвинуваченим ударів кулаками лівої та правої руки в область обличчя з різних сторін, нанесення обвинуваченим удару ногою по тулубу з правої сторони, а також нанесення сином обвинуваченого ОСОБА_11 одного удару ногою в область шиї позаду, що зафіксовані на фото таблиці.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №815 від 22.05.2023 року відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ; струсу головного мозку; синців на чолі справа та зліва, на повіках правого ока, на боковій поверхні грудної стінки справа та в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, взута нога, тощо, могли виникнути 05.05.2023, при обставинах, вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту за його участю 19.05.2023 та відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Приймаючи до уваги характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень не виключено, що потерпілому було нанесено не менш як 3-и удари в обличчя, 1 - в грудну клітку та 1 в ділянку правого променево-зап'ясткового суглобу.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №872 від 30.05.2023 року, у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ; струсу головного мозку; синців на чолі справа та зліва, на повіках правого ока, на передній поверхні правої мушлі, на боковій поверхні грудної стінки справа та в ділянці правого променевозап'ясткового суглобу, садна на задній поверхні шиї. Більш вірогідно, що тілесні ушкодження у ОСОБА_8 виникли від нанесених ударів гр. ОСОБА_6 , тобто при обставинах, на які вказує потерпілий під час проведення слідчого експерименту від 19.05.2023 р.
Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №570 від 09.04.2025 року, призначеної судом з метою усунення розбіжностей щодо кількості та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого, викладених у попередніх висновках судово-медичної експертизи, а також розмежування механізму їх спричинення відповідно до показів потерпілого та протоколу слідчого експерименту, проведеного з ним, згідно якого експерт прийшов до наступних висновків:
1) у потерпілого ОСОБА_8 , 2009 р.н., були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, синців на чолі справа, на передній поверхні правої мушлі, на чолі зліва, а також: садна на задній поверхні шиї справа, синців на боковій поверхні грудної стінки справа та на тильній поверхні в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу;
2) не виключено, що синці на чолі, на повіках правого ока, на правій мушлі виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів якими могли бути кулак.
Приймаючи до уваги характер, розмір та локалізацію садна на задній поверхні шиї справа більш вірогідно, що воно виникло від дії тупо-загостреного предмету, яким могли бути нігтьові пластини пальців рук сторонньої особи та могли утворитись під час боротьби та падіння потерпілого на землю.
Синці на боковій поверхні грудної стінки справа та в ділянці правого променево- зап'ястковому суглобі могли утворитись від нанесення ударів твердим тупим з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, взута нога, тощо.
Вище описані тілесні ушкодження у потерпілого гр. ОСОБА_8 , відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я;
3) приймаючи до уваги характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , не виключено, що потерпілому було нанесено не менш як 5-6 ударів травмуючим предметом, при цьому потерпілий міг знаходитись у будь-якому положенні (стоячи, лежачи), а місця локалізації виявлених видимих тілесних ушкоджень були доступні для дії травмуючих факторів;
4) приймаючи до уваги фототаблиці до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 19.05.2023р. більш вірогідно, що виявлені тілесні ушкодження могли виникнути від нанесення ударів ОСОБА_6 , як показує потерпілий на фото 1-3, в ділянці обличчя та правої мушлі, але нанесення удару ногою в голову, маловірогідно.
Таким чином тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку та синців на чолі справа, зліва, на повіках правого ока та правій мушлі виникли від нанесення не менше як 5-6 ударів травмуючим предметом, яким міг бути кулак, та відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я.
Тілесні ушкодження у вигляді: синців на боковій поверхні грудної стінки справа та тильній поверхні в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу могли виникнути від нанесення 2-х ударів травмуючим предметом, яким могла бути взута нога, тощо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
5) тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_8 на боковій поверхні стінки справа та в ділянці правого променево-зап'ястковому суглобі, могли виникнути від нанесення 2-х ударів ногою, на які вказує потерпілий під час проведення слідчого експерименту за його участю від 29.05.2023 (потерпілий на вказаному слідчому експериментів показав, як наносив йому удари син обвинуваченого - ОСОБА_11 ). Садно на задній поверхні шиї справа могло виникнути при обставинах на які вказує потерпілий, а гр. ОСОБА_11 , утримував його за шию коли вони перебували на землі (том 2, а.сп. 121-123).
На переконання колегії суддів, вказані докази в своїй сукупності підтверджують правильність висновків суду та спростовують доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду, що висновки судово-медичної експертизи №570 від 09.04.2025 р. повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідків, очевидців події зазначивши, що саме обвинувачений наносив удари руками по голові в скроневу ділянку, в ділянки лоба та вух, саме в місцях їх нанесення виникли тілесні ушкодження на голові потерпілого, оскільки удари обвинуваченого ОСОБА_6 були набагато сильніші за удари його сина ОСОБА_13 та від них потерпілий відчував сильний біль.
При цьому потерпілий зазначив, що обвинувачений удари ногами по голові йому не наносив, а лише наніс один удар ногою в праву бокову частину тулубу (в район ребер), коли потерпілий перебував лежачі на спині, ніби намагався «відштовхнути його ногою від ОСОБА_13 ».
Вказані показання потерпілого, є послідовними та логічними, зокрема, він чітко та конкретно зазначав, що обвинуваченим удари по голові наносилися лише руками, вказав на ділянки голови (в скроневу ділянку, в ділянки лоба та вух), куди приходилися такі удари, а тому саме обвинувачений ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого.
Апеляційний суд показання обвинуваченого та його сина оцінює критично, вони надані з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим ОСОБА_6 та побудовані з метою перекладання відповідальності на свого неповнолітнього сина, який за віком не підлягає кримінальній відповідальності.
Втім свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 не є зацікавленими у результатах розгляду вказаного кримінального провадження на відміну від свідка ОСОБА_11 , який являться сином обвинуваченого та в силу свого віку не несе відповідальності, передбаченої ст.384 КК України за надання неправдивих показань.
Крім того, сторона захисту зазначає, що показання обвинуваченого повністю підтвердив допитаний в судовому засіданні його малолітній син ОСОБА_11 , однак це не відповідає дійсності, оскільки при з'ясуванні подробиць конфлікту, показання обвинуваченого ОСОБА_6 не повністю узгоджуються з показанням його сина ОСОБА_11 щодо розташування учасників конфлікту, послідовності нанесення ударів потерпілому, дій самого обвинуваченого щодо потерпілого, що додатково вказує про побудову певної версії захисту.
Доводи захисника, що обвинувачений поїхав за своїм сином, щоб уникнути конфлікту між сином та потерпілим є неспроможними, вони повністю спростовуються поясненнями потерпілого, який вказав, що обвинувачений говорив сину бити потерпілого по голові, а свідки вказували, що обвинувачений кричав сину «тримай його я зараз об'їду».
Крім того, свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , які були очевидцями події вказали, що бачили, як обвинувачений махав руками і ногами до потерпілого.
З показань потерпілого та вказаних свідків слідує, що обвинувачений навпаки загострив конфлікт між хлопцями, який продовжувався вже тривалий час, не намагався їх примирити, діяти в законний спосіб, залучивши педагогів чи батьків, а навпаки його загострював, давав настанови сину як бити і сам повів себе не як дорослий, досвідчений чоловік, а став ображати та принижувати неповнолітнього потерпілого та спричинив його тілесні ушкодження образившись на потерпілого за його відповідь.
Що стосується доводів апелянта про недопустимість слідчих експериментів проведених за участі свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_23 від 19.05.2023 р., так як вони є допитом, а не відтворенням обстановки подій, то слід зазначити, що суд ці докази в обґрунтування своїх висновків не покладав, а визнав їх неналежними, оскільки викладені в них відомості про нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченим, а зокрема механізму ударів свідки не підтвердили при їх допиті і ці обставини не підтвердилися об'єктивною обстановкою на місці де перебували свідки-вони з вказаного місця такі обставини не могли спостерігати враховуючи відстань.
Разом з тим, суд обґрунтував свої висновки на слідчих експериментах проведених за дорученням суду з вказаними свідками 30.05.2025 року, в яких свідки, вказали місце де була бійка, де перебували вони і те, що з цих місць видно учасників конфлікту підтвердили поняті.
За приписами ст. 240 КПК України з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу.
Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Проведення за участю свідків слідчих експериментів з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Отримання від свідків відомостей під час проведення слідчого експерименту є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.
Як слідує з вказаних слідчих експериментів та фотознімків до них від 30.05.2025 р., вони проведені за участі свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_23 , з участю понятих та повність відповідають вимогам ст. 240 КПК України.
Крім того, здійснювалась фото фіксація слідчих експериментів.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та правильно кваліфікував його дії, враховуючи, що його вина підтверджується сукупністю доказів, які узгоджуються між собою та підтверджують показання потерпілого.
Що стосуються доводів захисту, що потерпілий надає непослідовні, суперечливі показання, які постійно змінює, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Потерпілий з самого початку дає послідовні, переконливі показання, щодо обставин конфлікту з обвинуваченим, не приховує, що образив його нецензурно відповівши на його образу, втікав, ховався, телефонував матері, яка це підтвердила, вказував, що його бив син обвинуваченого, а потім і сам обвинувачений. Зазначав, куди кожен з них наносив удари, як втікав, звертався до допомогу до людей і ті в свою чергу підтвердили повідомлені ним обставини. Певна невідповідність, в кількості ударів, яка йому була завдана неповнолітнім свідком і обвинуваченим на думку колегії суддів викликана не наміром перебільшити чи покласти вину на невинну особу, а становищем, в якому він перебував, прикриваючи руками голову від ударів і наміром захистити себе, а не вирахувати кількість завданих йому ударів.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Судом першої інстанції було враховано обставини вчинення кримінального правопорушення та їх наслідки, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, компрометуючих даних на нього немає.
Що стосується доводів сторони захисту про відмову у задоволенні цивільного позову, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки визначений судом першої інстанції у розмірі моральної шкоди у сумі 20 000 грн., на думку колегії суддів, з урахуванням обставин заподіяння тілесних ушкоджень, а також душевних страждань потерпілого, відповідає вимогам розумності та справедливості у даному конкретному випадку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: