Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6917/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/292/26
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
07 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 13 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, що є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Крім того, судом враховано характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а саме у вчиненні злочинів, що пов'язані із застосуванням насильства та заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а також те, що обвинувачений ніде не працює, не має постійного джерела доходу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Наголошує, що суд прийняв рішення щодо неіснуючого письмового клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Стверджує, що у клопотанні прокурора не наведено жодних нових риків.
Звертає увагу апеляційного суду, що ОСОБА_6 хоча раніше і судимий, однак жодного разу не втікав з під варти, повністю відбував покарання, що свідчить про добросовісне виконання рішень суду.
Вказує, що обвинувачення є необґрунтованим, що підтверджується показаннями ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , як вбачається з її змісту, просить скасувати ухвалу суду, оскільки вважає її незаконною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Твердження захисника, що прокурор у клопотанні про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор не вказав нових риків є хибним, оскільки продовжують існувати попередні ризики.
Колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Судом першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, відповідно до обвинувального акту, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, які пов'язані із застосуванням насильства, умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за які передбачено призначення покарання лише у виді позбавленням волі на значні терміни свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого та обґрунтовано свідчать про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні перебував у розшуку на стадії досудового розслідування.
Твердження сторони захисту, що ОСОБА_6 хоча раніше і судимий, однак жодного разу не втікав з під варти, повністю відбував покарання, що свідчить про добросовісне виконання рішень суду є непереконливими, оскільки це свідчить, що навіть після відбування покарань він для себе належних висновків не зробив та продовжує злочинну діяльність.
Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 заперечує вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_11 є передчасними, оскільки він має статус обвинуваченого і стосовно нього здійснюється розгляд кримінального провадження по суті пред'явлено йому обвинувачення, а тому лише суд першої інстанції провівши дослідження усіх доказів вправі надавати їм оцінку та вирішувати чи доведена вина особи у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньому та неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення застави у даному кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 із застосуванням насильства, що давало суду підстави не визначати розмір застави.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянтів щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Аргументи сторони захисту, що суд розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, яке сторона захисту письмово не заявляла не впливають на правильність рішення суду щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , а порядок виправлення описок врегульовано ст. 379 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: