Справа № 161/26275/25 Провадження №11-сс/802/5/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
08 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника скаржника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2025 року,
Представник Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) ОСОБА_7 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення від 14.11.2025 №164648/38.4.3/15-25 до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Скарга мотивована тим, що за заявою МЮУ від 14.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення не були внесені відомості до ЄРДР, чим порушено вимоги ст.214 КПК України. Просить зобов'язати уповноважених осіб Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові внести відомості до ЄРДР за заявою МЮУ про вчинення кримінального правопорушення від 14.11.2025, та розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2025 в задоволенні вищевказаної скарги відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник скаржника МЮУ ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та постановити нове, яким задовольнити скаргу МЮУ. Зазначає про те, що слідчий суддя дійшов до висновку, що доводи скаржника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у скарзі обставин, у зв'язку з чим вважав про відсутність в діях уповноважених осіб Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, будь-якої бездіяльності. Проте, такі висновки слідчого судді є повністю помилковими, а оскаржувана ухвала такою, що прийнята з порушенням вимог ст.214 КПК України. Апелянт вважає, що, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям провадження відповідно до ст.214 КПК України. При цьому, зазначає, що нормами КПК України не передбачено іншого процесуального реагування на повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, окрім як внесення відомостей до ЄРДР у строки, визначені у ст.214 КПК України. Зазначає і про те, що оскільки Європейський Суд виносить рішення проти держави, а не конкретних фізичних/юридичних осіб, та встановлює порушення Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, то МЮУ немає можливості встановити внаслідок чиїх саме дій завдано збитків Державного бюджету України та більш конкретні обставини вчинення вказаних дій. Так, МЮУ у поданій заяві були зазначені конкретні обставини про кримінальні правопорушення (відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення), які хоч і є неповними, але достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема для попередньої кваліфікації та внесення відомостей до ЄРДР та належного проведення досудового розслідування. Тому, на думку апелянта, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги МЮУ, є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Представник МЮУ та представник Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, до апеляційного суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та дату апеляційного розгляду. При цьому, від представника МЮУ до суду надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду у відсутності представника МЮУ. Апеляційні доводи підтримуються та просять задовольнити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка проявилась у невнесенні відомостей до ЄРДР після отриманої заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ст.307 КПК).
Апеляційним переглядом встановлено, що у своїй скарзі до слідчого судді представник МЮУ фактично вказувала на бездіяльність службових осіб Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення від 14.11.2025 №164648/38.4.3/15-25 до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, та просила зобов'язати зобов'язати таких осіб внести відповідні відомості до ЄРДР, а також провести досудове розслідування.
Відмовляючи у задоволенні такої скарги слідчий суддя фактично зазначив, що МЮУ звернулося до Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові із заявою від 14.11.2025 про вчинення службовими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст.365, 367 КК України, однак скаржником не наведено короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення таких кримінальних правопорушень, а зміст скарги ґрунтується виключно на припущеннях.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів апеляційного суду погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, 2, 4, 5 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
До ЄРДР вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Відповідно до п.1 глави 2 розділу I Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, яке затверджене наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, до Реєстру, окрім іншого, вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність , що узгоджується з вимогами ч.5 ст.214 КПК України.
З аналізу вищенаведених норм законодавства, ст.214 КПК України містить два ключових положення: 1) строк, протягом якого мають бути внесені відомості - невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення; 2) зміст заяви, повідомлення - вони мають бути про вчинене кримінальне правопорушення.
Згідно із ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. З вказаною нормою кореспондується вимога п.4 ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником.
За такого нормативного закріплення позиція щодо автоматичної реєстрації відомостей по всіх заявах і повідомленнях, які надходять до слідчого, прокурора, дізнавача для порушення кримінального провадження, є помилковою, адже сама норма опосередковано містить вимогу наявності відомостей про кримінальне правопорушення. Отже, навіть у чинній редакції ч.1 ст.214 КПК України проблема щодо внесення відомостей до ЄРДР і оскарження відповідної бездіяльності лежить у площині застосування і вибіркового застосування нормативних формулювань.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації до ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч.4 ст.214 КПК України.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 від 17.06.2020, у п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що: «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Таким чином, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, може мати місце лише у разі:
- надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до суб'єкта, який наділений повноваженнями вносити дані до ЄРДР (відповідно до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Однак, слід додатково наголосити, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в ЄРДР);
- наявності у заяві, повідомленні інформації, яка може свідчити про вчинення кримінального правопорушення (для початку досудового розслідування достатньою є мінімально необхідна кількість таких ознак: суспільна небезпечність і протиправність (ознаки правопорушення) та об'єкт і об'єктивна сторона (ознаки складу правопорушення). Разом з тим, відомостями про кримінальне правопорушення можна вважати інформацію про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, або про діяння, яке виглядає як суспільно-небезпечне і протиправне);
- не внесення відомостей за заявою, повідомленням, які надійшли уповноваженому суб'єкту і містять ознаки кримінального правопорушення, протягом 24 годин.
Проаналізувавши зміст заяви МЮУ від 14.11.2025 №164648/38.4.3/15-25 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.365, 367 КК України, яка адресована ДБР, колегії суддів апеляційного суду вважає, що вона за своїм змістом та суттю не є заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, оскільки не містить конкретних та достатніх даних про можливість вчинення кримінальних правопорушень, про які зазначає заявник в розумінні ст.214 КПК України, що також свідчить про відсутність предмету скарги.
Окрім того, як вбачається з матеріалів скарги, Третім СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, на подану заяву МЮУ від 14.11.2025 надано письмову відповідь від 11.12.2025, з якої вбачається, що на рахунок заявника ОСОБА_9 перераховано 96336,24 грн., що вважається як заподіяння збитків Державному бюджету України, однак така сума є недостатньою для кваліфікації дій або бездіяльності службових осіб за ст.365, 367 КК України, яка має бути станом на 01.01.2025 - 151400,00 грн. У зв'язку з цим, відсутні підстави для реєстрації заяви у ЄРДР.
Таким чином, слідчим суддею належним чином та в повному обсязі перевірені викладені в скарзі підстави, які у ній наведені про бездіяльність уповноважених осіб Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові щодо невнесення відомостей до ЄРДР, досліджено наявні матеріали в їх сукупності та цілком обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги.
При цьому, апеляційні доводи про те, що, якщо особа порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то такі відомості мають обов'язково бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям провадження відповідно до ст.214 КПК України, є цілком безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, реєстрації до ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Тому усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку апеляційного суду фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з наведених апелянтом мотивів.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді, - без змін.
Керуючись ст.405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника скаржника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноважених осіб Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді