Справа №760/33676/25 6/760/95/26
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
09 січня 2026 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю секретаря Губар Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву бо ржника ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 ,-
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява боржника про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви зазначає, що вважає судовий наказ в частині стягнення з боржника судового збору таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржник мав статус учасника бойових дій.
У судове засідання сторони не з'явились, були повідомлені належним чином.
Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви (ч.3 ст.432 ЦПК України).
Суд, дослідивши подану заяву та матеріали справи, зазначає наступне.
Судом встановлено, судовим наказом Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп.
Відповідно до ч.1 ст.173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Так, згідно з ч.1 ст.432 ЦПК України суд,який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
За змістом ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, вказана норма визначає матеріально-правові та процесуально-правові підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належать обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі.
Законодавство не містить чіткого визначення поняття «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, згідно ч.2 ст. 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Закон не передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом, і є належним виконавчим документом.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження №14-730цс19) зазначено, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, боржник не звільняється від сплати судового збору, оскільки судовий наказ про стягнення аліментів - не відносяться до таких, які пов'язані з порушенням прав боржника, як учасника бойових дій.
Враховуючи викладене, а також те, що судовий наказ видано у відповідності до вимог закону, заява боржника про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.258-259, 432 ЦПК України,-
У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Вікторія КИЦЮК