Справа № 521/226/26
Провадження № 2-о/521/133/26
09 січня 2026 року
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., дослідивши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України в особі військової частини № НОМЕР_1 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення (оголошення фізичної особи померлою) у порядку статті 46 ЦК України, -
08.01.2026 року до суду звернулася заявниця із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (оголошення фізичної особи померлою) у порядку статті 46 ЦК України, у якій просила суд: оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ), громадянина України, місце народження Україна, Одеська область, місто Одеса, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; датою смерті вважати - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місцем смерті вважати - село Роботине, Пологівського району, Запорізької області; причиною смерті вважати - загибель під час виконання службових (бойових) завдань із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку зі збройною агресією російської федерації проти України, при виконанні обов?язків військової служби за захисту Батьківщини.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь- якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац перший частини першої статті 317 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23) вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.
Статтею 317 ЦПК України, передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов?язки командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 від 08 липня 2024 р. №90/23416, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер обслуги 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний за мобілізацією на військову службу 25.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання 05 липня 2024 р. орієнтовно о 05 год 37 хв, в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
Відповідно до витягу із журналу ведення бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 інв. №79/141/64 від 11.06.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05 год. 37 хв. отримано доповідь про ворожий скид з дрону по позиції, де перебував сержант ОСОБА_2 . Внаслідок скиду, за попередньою інформацією, сержант ОСОБА_2 загинув. У зв?язку з неможливістю евакуації тіла через високу інтенсивність бойових дій сержант ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти.
Метою звернення заявниці до суду з заявою про оголошення померлим її брата, є бажання увіковічити пам'ять свого брата, оформити спадкові права, а також реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав:
1) відсутність особи в місці її постійного проживання;
2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців;
3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Під час вирішення питання пр. відкриття провадження у цій справі суд взяв до уваги правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) від 11 грудня 2024 року, які є обов'язковими для суду, щодо застосування норми права.
Суд для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Суд зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України).
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
Актуальний Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376.
Як вбачається з наданих доказів сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 05 липня 2024 р. під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (зі змінами від 19.09.2025 року), село Роботине, Токмацької міської територіальної громади, Пологівського району, Запорізької області було тимчасово окуповано російською федерацією 03.03.2022 р. та станом на дату подачі є досі окупованим.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що бойові дії в районі ймовірної загибелі ОСОБА_2 , а саме в селі Роботине, Токмацької міської територіальної громади, Пологівського району Запорізької області, тривають до теперішнього часу, тіло ОСОБА_2 не знайдено.
Отже, оцінивши наведені в заяві доводи та долучені документи, суд приходить до висновку, що звернення із заявою про оголошення ОСОБА_2 , померлим є передчасним, оскільки таке оголошення до спливу законодавчо встановленого строку, суперечить вимогам ч. 2 ст. 46 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що на даний час у суду відсутні підстави відкриття провадження у справі, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, які є обов'язковими при застосуванні норм права визначених ст.46 ЦК України.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 46, 47 ЦК України, ст. ст. 186, 293, 294, 305 - 309, 354 ЦПК України, суд-
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України в особі військової частини № НОМЕР_1 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення (оголошення фізичної особи померлою) у порядку статті 46 ЦК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ: БОБУЙОК І.А.