Справа № 521/200/26
Номер провадження:1-кс/521/256/26
07 січня 2026 року м. Одеса
Хажибейський районний суду м. Одеси у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хажибейського районного суду м. Одеси клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000040 від 05.01.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, неодружений, працевлаштований у ТОВ «Нова пошта», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КК України, слідчий суддя
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КК України.
З клопотання вбачається, що 05.01.2026 року приблизно о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , де він тривалий час спільно проживав з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вів з нею спільне господарство та перебував у фактичних сімейних відносинах, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи характер своїх дій, факт перебування з ОСОБА_8 у сімейних відносинах, передбачаючи та бажаючи вчинити дії сексуального характеру всупереч волі потерпілої з використанням фізичного насильства для подолання її опору, на ґрунті виниклих ревнощів через отримання потерпілою смс-повідомлення у месенджері "Телеграм", застосував до ОСОБА_8 систематичне фізичне насильство, завдаючи їй удари руками по обличчю, внаслідок чого у потерпілої виникла кровотеча з носа, насильно роздягнув її, обливав холодною водою у ванній кімнаті, примусив вийти роздягнутою на балкон квартири, систематично завдавав удари руками по голові, обличчю, тулубу та кінцівкам, заподіюючи фізичний біль та тілесні ушкодження, після чого, використовуючи те, що потерпіла внаслідок систематичного застосування до неї фізичного насильства була позбавлена можливості чинити опір, вводив пластиковий ковпачок до піхви ОСОБА_8 , здійснивши таким чином вагінальне проникнення в тіло потерпілої з використанням предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинивши зазначені дії щодо особи, з якою він перебував у сімейних відносинах.
Прокурор у судовому засідання підтримав клопотання, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання, просила застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання з доданими матеріалами, а також вислухавши думку учасників, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1, ч.2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так слідчим суддею встановлено, СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за №12026162470000040 від 05.01.2026 року, а Хаджибейською окружною прокуратурою м. Одеси здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст.152 КК України.
05.01.2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06.01.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.152 КК України, в межах кримінального провадження
№12026162470000040 від 05.01.2026 року.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколами слідчих дій, зокрема освідування потерпілої, огляд місця події.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до 10 років позбавленням волі
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в клопотанні, на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування та вважає, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Аналіз наданих доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з вказаними правопорушеннями на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення.
Наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у віці 36 років, з неповною середньою освітою, зі слів неофіційно працює в ТОВ «Нова пошта» різноробочим, є ВПО, зі слів має двох неповнолітніх дітей, зі слів перебуває у цивільному шлюбі, раніш не судимий.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою виходячи із наступного:
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України)
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Усвідомлення підозрюваним тяжкості інкримінованого йому діяння та можливого суворого покарання створює реальний ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Після скоєння злочину підозрюваний перебував біля під'їзду будинку, де поводився зухвало та агресивно щодо працівників поліції, які прибули на виклик, що свідчить про відсутність у нього усвідомлення протиправності своїх дій та можливість повторення протиправної поведінки.
Підозрюваний офіційно не працевлаштований, зареєстрованого місця проживання на території Одеси та Одеської області немає, що свідчить про відсутність у нього постійних соціальних зв'язків, які б утримували його від переховування.
Ризик незаконного впливу на потерпілу або свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Підозрюваний ОСОБА_5 тривалий час спільно проживав з потерпілою ОСОБА_8 , йому достовірно відомо місце її проживання, місце роботи, особисті дані та контактні дані її родичів.
Обставини скоєння злочину свідчать про зухвалий та неприродний характер насильства, яке підозрюваний застосовував до потерпілої, про його агресивну поведінку та схильність до застосування фізичної сили.
З показань потерпілої та свідка ОСОБА_10 вбачається, що підозрюваний позбавляв потерпілу можливості звернутися по допомогу, погрожував їй, що свідчить про його намір здійснювати тиск на потерпілу та можливих свідків.
У квітні 2025 року потерпіла вже повідомляла про застосування ОСОБА_5 жорстоких дій щодо тварини, про те, що він перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, поводився агресивно, застосовував до неї фізичну силу, намагався її задушити та відібрати мобільний телефон, після чого потерпіла до ранку боялася звертатися по допомогу. Це свідчить про системний характер насильницької поведінки підозрюваного та наявність у нього реальної можливості здійснювати незаконний вплив на потерпілу.
Звільнення підозрюваного з-під варти створить реальну загрозу безпеці потерпілій, а також створить умови для здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків з метою схилення їх до зміни показань або відмови від них.
Ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5
ч. 1 ст. 177 КПК України)
Обставини скоєного злочину свідчать про високий рівень агресивності підозрюваного, його схильність до застосування насильства, у тому числі сексуального характеру.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про можливість скоєння ним інших кримінальних правопорушень у такому стані.
Як встановлено показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_10 , підозрюваний раніше вже застосовував насильство до потерпілої у квітні 2025 року, що свідчить про системний характер його насильницької поведінки.
Характер і тяжкість вчиненого злочину, особливості особистості підозрюваного, його агресивна поведінка та схильність до вживання алкогольних напоїв створюють реальний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення у разі звільнення з-під варти.
Слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку є виправданим застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладене дає підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідним є застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи у судовому засіданні захисника та підозрюваного не спростовують висновків суду щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обмежень щодо застосування найбільш сурового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачених ч.2 ст.183 КПК України слідчим суддею під час судового розгляду не встановлено.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного
ОСОБА_5 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного, враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного
ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він на даний час офіційно не працевлаштований, відсутність у нього міцних соціальних зав'язків, дозволяють йому залишити територію міста Одеси та безперешкодно переїхати до іншого населеного пункту з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» №26772/95 від 06.04.2000 року Суд також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sinequanon (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав Суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Зокрема, в справі «Білуха проти України» №33949/02 від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка підозрюваного та відповідних органів влади та ін. Також Суд зазначає, що тільки ті затримки, які сталися з вини держави (правоохоронних органів), можуть виправдати висновок стосовно недотримання вимоги «розумного строку» (п.п.61, 64).
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин, вважаю за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строків досудового розслідування.
Відповідно до положень ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає не визначати підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, адже кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується, вчинено із застосуванням насильства та направлене на заподіяння тілесних ушкоджень людині.
Керуючись ст.ст. 132,176,177,178,183,186,193,194,196,197,208, КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000040 від 05.01.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 60 /шістдесят/ днів в межах строку досудового розслідування та обчислюється з моменту затримання, тобто з 05.01.2026 року.
Ухвала судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 04.03.2026 року.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави.
Копію ухвали направити для виконання співробітникам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та іншим учасникам процесу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1