Справа №760/165/26 1-кс/760/482/26
09.01.2026 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором, групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110001170 від 11.10.2025 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України,
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором, групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110001170 від 11.10.2025 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України
Клопотання мотивоване наступним.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація. Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах збройних сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська російської федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим військового стану», визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2025 року, у невстановленому місці, у громадянина України ОСОБА_7 якому достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, виник злочинний умисел на вчинення підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Отже, ОСОБА_7 , використовуючи свій мобільний пристрій з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , в одному з телеграм каналів побачив оголошення про підробіток, та зацікавившись подав туди заявку. У відповідь на заявку, останній отримав відповідь про специфіку «роботи» та завдання від невстановленої особи, котра використовує аккаунт « ОСОБА_8 » в мессенджері «Telegram», на підпал об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, за грошову винагороду.
Крім того, « ОСОБА_8 » надав вказівки та провів «інструктаж» щодо засобів, котрими можна вчинити підпал, та про необхідність відео-зйомки підпалу з метою підтвердження факту виконаного завдання.
Ознайомившись із вказаною пропозицією, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2025 року, ОСОБА_7 погодився на вчинення зазначених дій.
В подальшому, ОСОБА_7 визначився, що об'єктом підпалу буде релейна шафа, розташована в Подільському районі, неподалік вул. Білицької у м. Києві, за координатами 50.491568, 30.443366, що перебуває на балансі АТ "Укрзалізниця".
З метою реалізації свого умислу на вчинення диверсії, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2025 року, ОСОБА_7 придбав на ринку, розташованому поряд з Севастопольською площею в місті Києві, легкозаймистий засіб «Уайтспіріт».
Доводячи свій злочинний намір до кінця, приблизно о 17 год. 00 хв. 10.10.2025, ОСОБА_7 прийшов до релейної шафи, розташованої в Подільському районі неподалік вул. Білицької в м. Києві, за координатами 50.491568, 30.443366, облив її раніше придбаним засобом та підпалив. Після чого зробив відеозапис горіння та надіслав його особі, котра використовує аккаунт « ОСОБА_8 » в мессенджері «Telegram».
За виконане завдання ОСОБА_7 повинен був отримати винагороду в розмірі 8000 гривень на свою банківську картку, але через неякісне виконання завдання, отримав лише 2000 гривень на банківську картку Ощадбанку з номером НОМЕР_2 .
При цьому, ОСОБА_7 було достовірно відомо про наслідки вчинення таких підпалів, той факт що ці дії ослаблюють державу та те, що вказані дії спрямовані на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у диверсії, тобто вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
11.10.2025 о 22 год. 48. хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
12.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру, а саме про те, що він обґрунтовано підозрюється у диверсії, тобто вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
14.10.2025 слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.12.2025 включно.
У подальшому, постановою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до трьох місяців, а саме до 11.01.2026.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.12.2025 строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено до 11.01.2026 року.
На переконання ініціатора клопотання, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
У органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочини, за який відповідно до ч.2 ст.113 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
На переконання ініціатора клопотання, відносно ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою оскільки, існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України та, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадженні; незаконно впливати на свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, к якому підозрюється.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. Вказав на те, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_7 міг би ухилитися від суду, також відсутні відомості, документальне підтвердження, що останній вчиняв якісь дії з метою впливу на учасників кримінального провадження, або іншим чином перешкоджав кримінальному провадженню тощо. Просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'заний з триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника, пояснив слідчому судді, що співпрацює зі слідством.
Вислухавши доводи учасників судового розгляду клопотання, дослідивши матеріали клопотання, а саме: рапорт № 9/1-2447ві від 11.10.2025 (а.с.18), протокол огляду місця події від 11.10.2025 (а.с.19-29), протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 12.10.2025 (а.с.30-33), протокол затримання підозрюваного ОСОБА_7 від 11.10.2025 (а.с. 34-37), протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 12.10.2025 (а.с. 38-48), протокол проведення слідчого експерименту від 13.11.2025 (а.с.54-58), повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 12.10.2025 (а.с. 59-63), протокол огляду від 12.10.2025 (а.с. 69-76)та інші матеріали в їх сукупності та своєму взаємозв'язку, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Положенням ч. 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110001170, внесеного до ЄРДР 11.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України (витяг з ЄРДР а.с.10-11).
14.10.2025 слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.12.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.12.2025 строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено до 11.01.2026 року.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва строк досудового росзілудвання кримінального провадження № 22025101110001170 від 11.10.2025 продовжено до шести місяців, тобто до 11.04.2026.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України.
На обґрунтування оголошеної ОСОБА_7 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази та інші матеріали кримінального провадження в їх копіях, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Беручи до уваги, що встановленні ризики, під час застосування ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, частково існують на даний час, а саме:
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а максимальна санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 до довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Тобто, перебуваючи на волі ОСОБА_7 може переховуватись від органів слідства та суду, усвідомивши невідворотність значного строку покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Врахування тяжкості злочинів має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що ймовірне майбутнє покарання за відповідний злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від органу досудового розслідування/суду з метою порушення розумних строків досудового розслідування/судового розгляду.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України. Вплив ОСОБА_7 на свідків вказаного кримінального правопорушення може сприяти уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі він матиме можливість зустрічатись з ними поза межами кримінального процесуального судочинства, що дасть йому можливість незаконно впливати на них, як шляхом застосування погроз щодо їх життя та здоров'я, так у тому числі психологічним чином або умовляннями змушувати їх змінити свої показання, надати нові або відмовитись від наданих раніше з метою створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності. Так, підозрюваному безпосередньо та достовірно відоме місце проживання свідків, а отже перебуваючи під дією запобіжного заходу, не пов'язаного підозрюваний має реальну змогу впливати на свідків, з метою зміни ними показів, для уникнення останнього від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України слідчий суддя вважає його доведеним, оскільки на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, а відтак ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя не знаходить підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_7 , його майновий та сімейний стан, обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, доведеність в судовому засіданні всіх складових ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам та вважає за необхідне продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 09.03.2026.
Слідчий суддя, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199, 201, 202, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором, групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110001170 від 11.10.2025 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, до 09.03.2026.
Строк дії ухвали визначити до 23 год. 59 хв. 09.03.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1