08.01.26
Справа № 497/1848/25
Провадження № 2-с/497/4/26
08.01.26 року суддя Болградського районного суду Одеської області Раца Володимир Анатолійович розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 25.12.2025 року по справі № 497/1848/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 ,-
07.01.2026 року до суду шляхом формування документу в системі «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просив скасувати судовий наказ від 25.12.2025 року по справі №497/1848/25 про стягнення з нього на користь ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» заборгованість за природний газ в сумі 59 654,23 грн. та 302,80 грн. судового збору. Також просить стягнути з ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 121,12 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що 25 грудня 2025 року Болградським районним судом виданий судовий наказ, з яким він не згодний. Про факт не згоди він повідомляв суд у своєму відзиві від 04.08.2025 року. Він не зареєстрований та не проживає за адресою з якої стягується борг - АДРЕСА_1 , тобто судовий наказ прийнятий з порушенням правил підсудності. Також в будинку зі слів заявника ніколи не було й немає газопостачання. Після його звернення до Болградського УЕГГ АТ Одесагаз, з'ясувалося, що його сусідка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) оформила своє газоспоживання за його адресою. Заявник вважає судовий наказ безпідставним та протиправним, тому звертається з цією заявою.
08.01.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Іванченко Н.Ю., яка підтвердила свої повноваження довіреністю від 15.12.2025 строком дії до 31.12.2026 року, в який вона заперечує проти стягнення судових витрат з надання правничої допомоги та судового збору. Посилається на те, що скасування судового наказу не свідчить про необґрунтованість вимог заявника, а лише вказує, що відносно права на стягнення таких коштів між сторонами існує спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження і за змістом ч.2 ст. 141 ЦПК України, саме за результатами розгляду позову, а не заяви про скасування судового наказу, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Розглянувши матеріали справи та врахувавши підстави на які посилається заявник в заяві, суд дійшов висновку про те, що заява в частині скасування судового наказу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, 25.12.2025 року Болградським районним судом Одеської області видано судовий наказ по справі №497/1848/25, провадження №2-н/497/130/25, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" боргу за спожитий природний газ в сумі 59 654,23 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
Підставою для скасування судового наказу заявник зазначає: відсутність газопостачання у будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 та оформлення рахунку за цією адресою іншою особою, на підтвердження чого надає рахунок за послуги з розподілу природного газу за жовтень 2025 року, складений АТ «Одесагаз», де за цією адресою вказаний споживач - ОСОБА_3 .
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п.13 вищевказаної постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Отже, наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору та відсутність безспірності.
Згідно з п.19 зазначеної постанови, у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України. Підстав для її повернення немає.
Відповідно до ч.3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Подана заява про скасування судового наказу та матеріали справи містять достатні підстави для його скасування.
Враховуючи вищевикладене, відсутність підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, та той факт, що боржник заперечує проти вимог стягувача і вважає їх необґрунтованими, відповідно до частини третьої статті 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Підпунктом 4.2 пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявником, судовий збір сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією №2.468057637.1 від 01.12.2025.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 01.08.2025 та акт наданих послуг.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій постановлено оскаржуваний наказ, розглянута в порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі та за правилами наказного провадження стягувач у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. Оскільки у силу принципу змагальності сторін обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.
Отже, стягувач за правилами наказного провадження позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу.
З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
Таким чином, заява в частині відшкодування витрат на правову допомогу та судового збору задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 137, 170, 171, 259, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 25.12.2025 року по справі № 497/1848/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати судовий наказ, виданий Болградським районним судом Одеської області 25 грудня 2025 року по справі №497/1848/25, провадження №2-н/497/130/25, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 59 654,23 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн. з ОСОБА_1 .
У задоволенні заяви в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.А.Раца