Справа № 709/56/26
09 січня 2026 року селище Чорнобай
Слідчий суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України ,
09.01.2026 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України, яке за своїм змістом є скаргою.
Зі змісту клопотання (скарги) вбачається, що 04.01.2026 приблизно о 13:00 ОСОБА_3 був затриманий у лісі поблизу с. Придніпровське Золотоніського району Черкаської області, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 у с-щі Чорнобай за відсутності працівників поліції. На вимогу пред'явлення військово-облікового документу, ОСОБА_3 пред'явлено електронний військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+», зі змісту якого вбачалося, що останній вчасно оновив свої військово-облікові дані, порушень прав військового обліку не було, відомості щодо «розшуку» були відсутні. Незважаючи на відсутність будь-яких порушень співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 у с-щі Чорнобай в примусовому порядку, без складання будь-якого процесуального документу, передбаченого законом, ОСОБА_3 було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 у с-щі Чорнобай, де останній знаходиться з 04.01.2026. Окрім того, у ОСОБА_3 було вилучено мобільний телефон та фактично обмежено у спілкуванні. В свою чергу дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було подано дві завяви про вчинення кримінального правопорушення відносно її чоловіка до ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, які зареєстровані за номерами ЖЄО № 489 від 06.01.2026 та ЖЄО
№ 500 від 06.01.2026 відповідно. Натомість, після реєстрації відповідних заяв та отримання від ОСОБА_4 пояснень з приводу фактів, за якими вона звернулась до відділу поліції, жодних процесуальних або інших дій, спрямованих на встановлення місця знаходження заявника не вчинялось, з мотивування того, що вони не можуть увійти на територію військового об'єкту. Таким чином, ОСОБА_3 незаконно тримають в приміщенні або на військових об'єктах, що перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Чорнобай без будь-яких законних рішень суду. За таких обставин, адвокат ОСОБА_2 просить провести судове засідання з розгляду даного клопотання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду із використанням власних технічних засобів в системі відеоконференц зв'язку «EASYCON», а також постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_3 .
Вивчивши зміст клопотання та доданих до нього документів, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Виходячи із вищезазначених положень законодавства розгляду в порядку
ст. 206 КПК України підлягають клопотання, скарги, які виникають суто із кримінально-правових відносин, та передбачені обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини лише під час досудового розслідування.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Водночас слід зауважити, що відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям Російської федерації та на теперішній час продовжено строк проведення загальної мобілізації.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України N 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що проголошуючи право на свободу, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини означає фізичну свободу особи, а поняття свободи особистості має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання.
У п. 59 рішення "Engel and Others v. the Netherlands" від 08.06.76 Європейський суд з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження "не виходить за рамки звичайної військової служби". Навіть "легкі форми арешту", коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо "вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя". Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.
Як встановлено п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.
Особливістю правого статусу військовослужбовців в Україні є те, що вони користуються конституційними правами і свободами з певними обмеженнями.
На підставі вищезазначених положень Конституції України, КПК України, мобілізаційного законодавства, судової практики Європейського суду з прав людини, слідує, що згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Отже передбачені ст. 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у с-щі Чорнобай при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі "Мельник проти України" (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява N 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, вимоги клопотання адвоката, поданої у порядку ст. 206 КПК України, про виконання загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини (про зобов'язання звільнити позбавлену свободи особу), виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Виходячи також з правового висновку Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21 травня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Відповідно до ч. 6 ст. 304 КПК України ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 206, 304, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання (скаргу) адвоката ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України - повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту отримання скаржником копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1