Рішення від 29.12.2025 по справі 922/3275/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3275/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи", 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, корпус А, оф.46

до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар", 61070, м. Харків, вул. Рудика, буд.8

простягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача: Семашко Д.М. (в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів);

відповідача: Бойко В.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" про стягнення 1 786 989,68 грн. суми основного боргу за договором поставки №301/05Д від 22.10.2018 року, 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань, 363 077,13 грн. - 3% річних.

Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10.09.2025 року заяву про забезпечення позову повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" - без розгляду.

Ухвалою суду від 10.09.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" (вх. № 3275/25) залишено без руху.

12.09.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 21017/25) про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній, просить суд, прийняти виправлену позовну заяву з додатками. Визнати недоліки, зазначені в ухвалі суду від 10.09.2025 року усунутими та відкрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 жовтня 2025 року о 12:15 год.

22.09.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 21861) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року заяву (вх. № 21861 від 22.09.2025 року) представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

02.10.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22865/25).

09.10.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 23443/25).

Ухвалою суду від 13.10.2025 року відповідь на відзив (вх. № 23443/25 від 09.10.2025 року) та додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" - без розгляду. Також, судом роз'яснено позивачу та його представнику, що оскільки відзив (вх. № 23443/25 від 09.10.2025 року) та додані до неї документи було подано до Господарського суду Харківської області в електронному вигляді, суд не здійснює повернення роздрукованих документів у паперовому вигляді.

14.10.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 23897) про поновлення строку на подачу відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 15.10.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача (вх. № 23897 від 14.10.2025 року) про поновлення строку на подачу відповіді на відзив. Поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив, відповідь на відзив долучено до матеріалів справи, та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

Ухвалою суду від 15.10.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05 листопада 2025 року о(б) 13:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 15.10.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.11.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою суду від 05.11.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03 грудня 2025 року о(б) 12:45 год.

Зобов'язано позивача надати до суду розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних (у табличній формі із зазначенням періодів нарахування та сум боргу).

Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 05.11.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

03.12.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 28133/25).

Ухвалою суду від 03.12.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача (вх. № 28133/25 від 03.12.2025 року).

Ухвалою суду від 03.12.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд приймаючи до уваги те, що під час підготовчого провадження у даній справі було вчинено усі необхідні процесуальні дії для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 12 грудня 2025 року о(б) 11:45 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 03.12.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд з розгляду справи по суті оголошено перерву до 24.12.2025 року о(б) 11:15 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 12.12.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

19.12.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові виступи у судових дебатах (вх. № 29859/25), у якому зокрема зазначає, що у зв'язку із несплатою добровільно заборгованості за договором поставки №301/05Д від 22.10.2018 року позивач стягує також з відповідача штрафні санкції, що і передбачено договором та законом, а саме інфляційні нарахування за період з 22.10.2018 року по час подання позовної заяви 04.09.2025 року за наступною формулою: Сума інфляційних нарахувань вираховується за формулою: сума боргу * середній індекс інфляції% / 100 = Х (сума боргу з урахуванням інфляції) - сума боргу = сума інфляційних нарахувань. 1 786 989.68(сума боргу) * 109.8(середній індекс інфляції) / 100 = 1 962 114,66 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції) - 1 786 989.68 грн. (сума боргу) = 175 124,98 грн. (сума інфляційних нарахувань). Також, Позивач стягує 3 % річних за наступною формулою: 1 786 989.68(сума боргу) * 2472(кількість днів прострочення) * 3(% річних) / 100 / 365(днів у році) = 363 077,13 грн.

19.12.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові виступи у судових дебатах (вх. № 29866/25).

23.12.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява, а саме розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції (вх. № 30127/25), у якій позивач зокрема по тексту заяви наводить детальний опис робіт, затраченого часу та їх вартості суми понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу, та зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн.

23.12.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30145/25) а сама надано виправлений, із усунутими недоліками формування в електронному суді розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції, у якій позивач зокрема по тексту заяви наводить детальний опис робіт, затраченого часу та їх вартості суми понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу, та зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн. та просить суд, стягнути 81 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу із відповідача.

24.12.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 30183/25) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року знято з розгляду справу № 922/3275/25 у зв'язку із відсутністю електропостачання у приміщення суду, та призначити судове засідання у справі на "29" грудня 2025 р. о(б) 14:00 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов'язковою. Повідомлено сторін, що судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції відповідно до ухвали суду від 12.12.2025 року.

Ухвалою суду від 29.12.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд вищевказані документи долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі. Також, підтримав надане до суду клопотання про витрати на професійну правничу допомогу.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. та просив суд, відмовити у його задоволенні. Проти витрат позивача на професійну правничу допомогу заперечував.

У судовому засіданні 29.12.2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку із чим, судом 29.12.2025 року було оголошено рішення (скорочене) вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 22.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" (позивач, постачальник) та Державно науково-виробничим підприємством "Об'єднання Комунар" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №301/05Д.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. Даний договір діє протягом одного року з моменту його підписання в частині поставки товару, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Якщо жодна із сторін по закінченню дії договору не заявить про його припинення, він вважається пролонгованим терміном на 1 рік (пункти 8.1. - 8.3. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п. відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах. визначених цим договором. та/або будь-якими додатками до нього і рахунків.

Номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунках, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 1.3. договору, сторони визначили, що у випадку необхідності сторони також можуть укласти специфікацію на поставку окремої партії товару, що в такому випадку також є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом строку, вказаного в специфікації чи/або рахунку. Датою відліку строку поставки товару є день отримання постачальником попередньої оплати за товар згідно пункту 4.2. договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами і не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW - м. Київ,, вул. Дегтярівська, 62 у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, або перевізником Нова Пошта в м. Харків, відділення 21 (вартість доставки оплачується покупцем) (пункт 2.2. договору).

Днем поставки товару є дата передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 2.2. цього договору та підписання представниками сторін видаткової накладної на товар. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі або псування товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в пункті 2.3. цього договору, що підтверджується видатковою накладною на поставлений товар. (пункти 2.3. - 2.4. договору).

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що в момент прийому - передачі товару належним чином уповноважений представник покупця підписує видаткові накладні на товар.

Згідно пункту 3.1. договору, ціна договору складається із сум вартості товарів, поставлених за усіма підписаними сторонами видатковими накладними або акцептованих (шляхом оплати, частикової оплати) рахунків постачальника виставлених покупцю і орієнтовна складає 1 000 000 грн. у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн. Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті - гривні.

Відповідно до пункту 4.1. договору, сторони погодили, що для здійснення покупцем оплата за цим договором постачальник виставляє покупцю рахунки, які складаються на підставі замовлення покупця на товар. Оплата поставленого товару здійснюється в національній валюті - гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку.

Пунктом 4.2. договору визначено, що форма розрахунків - попередня оплата 50 % вартості товару протягом трьох робочих днів з дати виставлення рахунку на оплату. Остаточний розрахунок 50 % вартості товару повинен бути здійснений протягом 10 банківських днів з дня отримання продукції замовником. Допускається відвантаження без передоплати з погашенням заборгованості протягом 60-90 календарних днів.

Датою оплати за договором с день надходження належної суми платежу на поточний рахунок постачальника (пункт 4.3. договору).

За погодженням сторін можлива часткова передоплата кожного рахунку покупцем і оплата повної вартості в додатково погоджений сторонами термін (пункт 4.8. договору).

Як зазначає позивач, останнім протягом жовтня-листопада 2021 року було поставлено товар на загальну суму 2 133 323,82 грн. за видатковими накладними та рахунками - фактурами, а саме:

- ВН №1538 від 22.10.2021 року на суму 142 467,84 грн.;

- ВН №1616 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн.;

- ВН №1617 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн.;

- ВН №1621 від 04.11.2021 року на суму 655 640,10 грн.;

- ВН №1631 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн.;

- ВН №1632 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн.;

- ВН №1636 від 09.11.2021 року на суму 44 547,60 грн.

та рахунками: №14058 від 22.09.2021 року на суму 852 484,14 грн., №14268 від 21.10.2021 року на суму 645 334,14 грн., №14269 від 21.10.2021 року на суму 645 334,14 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, оплату за поставлений позивачем товар було здійснено частково, а саме 346 334,14 грн., про свідчать платіжні інструкції, а саме: № 1880 від 04.04.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 2637 від 14.05.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 4901 від 12.09.2024 року на суму 60 000,00 грн.; № 6201 від 02.12 2024 року на суму 185 334,14 грн.; № 1466 від 02.04.2025 року на суму 1 000,00 грн.

За розрахунком позивача, сума боргу становить 1 786 989,68 грн.

Також, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 30.07.2025 року, яка відповідачем залишена без задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 22.10.2018 року було укладеного договір поставки № 301/05Д.

При цьому, суд приймає до уваги, що суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 8 червня у справі № 662/397/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а не як помилково визначено позивачем у позовній заяві із посиланням на частину 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, та на чому наполягає позивач, останнім на виконання умов договору поставки від 22.10.2018 року № 301/05Д було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 133 323,82 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, а саме: №1538 від 22.10.2021 року на суму 142 467,84 грн., №1616 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн., №1617 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн., №1621 від 04.11.2021 року на суму 655 640,10 грн., №1631 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн., №1632 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн., №1636 від 09.11.2021 року на суму 44 547,60 грн.

Відповідачем розрахунок за поставлений позивачем товар було здійснено частково, а саме на суму 346 334,14 грн., про свідчать наявні у матеріалах справи платіжні інструкції, а саме: № 1880 від 04.04.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 2637 від 14.05.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 4901 від 12.09.2024 року на суму 60 000,00 грн.; № 6201 від 02.12 2024 року на суму 185 334,14 грн.; № 1466 від 02.04.2025 року на суму 1 000,00 грн.

У зв'язку із чим, за розрахунком позивача, у відповідача наявний борг у розмірі 1 786 989,68 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. №22865/25 від 02.10.2025 року) зокрема зазначив, що між відповідачем та позивачем 22 жовтня 2018 року було укладено договір поставки № 301/05Д.

Також зазначає, що з огляду на умови укладеного договору поставки, для настання строку платежу за договором поставки № 0301/05Д від 22 жовтня 2018 року повинні обов'язково настати наступні умови: - прийняття товару на склад відповідача; - надання позивачем відповідачу рахунку-фактури та видаткової накладної; - перехід права власності на товар, який, в свою чергу, висуває додаткову умову, а саме, підписання видаткової накладної уповноваженою особою та завіряння її печатками сторін. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01- 06/928/2012).

Вказане, на думку відповідача свідчить про те, що документи, а саме, видаткові накладні, що надані позивачем і додані до позовної заяви не містять інформацію про здійснення поставки товару відповідачу і на вказаних документах відсутні печатка відповідача та підпис директора або уповноваженої особи (документи до позову не додано). Надати Господарському суду для огляду оригінали належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків - фактур не має можливості, так як такі належні документи взагалі не складалися позивачем і не підписувалися відповідачем. Отже, згідно умов договору поставки № 301/05Д від 22 жовтня 2018 року, позивач на час розгляду даного позову не надав відповідачу належним чином оформлені рахунки-фактури, видаткові накладні згідно яких має відбутися перехід права власності на складі відповідача та виникнути обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за товар. Також, відповідач зазначає, що у наданих до суду документах, що нібито підтверджують факти поставки товару, а саме в видаткових накладних та рахунках - фактурах відрізняються найменування товарів, що прописані в таблиці.

За твердженнями відповідача, отримані у 2021 році аналогічні комплектуючі вироби відповідач використовував для виробництва спеціальних приладів, які повинні були бути поставлені підприємству АТ «Мотор Січ». Підприємство відповідача своєчасно виготовило прилади, але з початком широкомасштабного вторгнення військових формувань російської федерації і закриття кордонів для експорту продукції подвійного призначення, АТ «Мотор Січ» не забрало виготовлені прилади, які знаходяться на складі ДНВП «Об'єднання Комунар». Крім того, на теперішній час існує заборгованість АТ «Мотор Січ» перед відповідачем за відвантажені спеціальні прилади. Вказана заборгованість виникла на протязі 2021 року - ІІ кварталу 2022 року. Відповідач неодноразово звертався до АТ «Мотор Січ» щодо погашення боргу за відвантажені прилади та отримання готових до відправки. Однак на сьогодні це питання не вирішене. Відповідними спеціалістами відповідача ведуться перемовини з контрагентом, в процесі яких ми намагаємося отримати запевнення щодо належного виконання з боку АТ «Мотор Січ» укладеного договору.

04 березня 2015 року Постановою КМУ № 83 ДНВП «Об'єднання Комунар» визнано об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Виробничі потужності ДНВП «Об'єднання Комунар» внесені до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури і віднесено до третьої категорії критичності з присвоєнням унікального реєстрового номеру UA7821387052. Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 07.06.2024 року № 288-КВ ДНВП «Об'єднання Комунар» визначено таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу. Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 18.12.2024 року № 351-ДСК підприємство внесене до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів). Об'єм виробничої програми та завдань для Відповідача з початку війни зріс у рази. Будь-які інші роботи, крім виконання замовлень Збройних Сил України та Національної гвардії України, відповідачем практично не виконуються.

У зв'язку із чим, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунках, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід?ємними частинами договору.

Згідно пунктів 2.3. - 2.4. договору днем поставки товару є дата передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 2.2. цього договору та підписання представниками сторін видаткової накладної на товар. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі або псування товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в пункті 2.3. цього договору, що підтверджується видатковою накладною на поставлений товар.

Згідно пункту 4.2. договору, форма розрахунків - попередня оплата 50 % вартості товару протягом трьох робочих днів з дати виставлення рахунку на оплату. Остаточний розрахунок 50 % вартості товару повинен бути здійснений протягом 10 банківських днів з дня отримання продукції замовником. Допускається відвантаження без передоплати з погашенням заборгованості протягом 60-90 календарних днів.

Вищевказане спростовує твердження відповідача, що у наданих до суду документах, що нібито підтверджують факти поставки товару, а саме в видаткових накладних та рахунках - фактурах відрізняються найменування товарів, що прописані в таблиці.

Крім того, у матеріалах справи наявні видаткові накладні а саме: №1538 від 22.10.2021 року на суму 142 467,84 грн., №1616 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн., №1617 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн., №1621 від 04.11.2021 року на суму 655 640,10 грн., №1631 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн., №1632 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн., №1636 від 09.11.2021 року на суму 44 547,60 грн., рахунки - фактури, а саме: №14058 від 22.09.2021 року на суму 852 484,14 грн., №14268 від 21.10.2021 року на суму 645 334,14 грн., №14269 від 21.10.2021 року на суму 645 334,14 грн., та платіжні інструкції щодо часткової оплати відповідачем поставленого позивачем товару, а саме: № 1880 від 04.04.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 2637 від 14.05.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 4901 від 12.09.2024 року на суму 60 000,00 грн.; № 6201 від 02.12 2024 року на суму 185 334,14 грн.; № 1466 від 02.04.2025 року на суму 1 000,00 грн.

У вказаних платіжних інструкціях міститься призначення платежу «оплата згідно рахунку № 1469 від 21.10.2021 року за комплектуючі вироби». Крім того, у наданих позивачем видаткових накладних міститься посилання на рахунки - фактури.

Вказане спростовує твердження відповідача, що видаткові накладні, що надані позивачем і додані до позовної заяви не містять інформацію про здійснення поставки товару відповідачу і на вказаних документах відсутні печатка відповідача та підпис директора або уповноваженої особи (документи до позову не додано).

Крім того, відповідач зазначає, що отримані у 2021 році аналогічні комплектуючі вироби останній використовував для виробництва спеціальних приладів, які повинні були бути поставлені підприємству АТ «Мотор Січ», але з початком широкомасштабного вторгнення військових формувань російської федерації і закриття кордонів для експорту продукції подвійного призначення, АТ «Мотор Січ» не забрало виготовлені прилади, які знаходяться на складі ДНВП «Об'єднання Комунар»., та на теперішній час існує заборгованість АТ «Мотор Січ» перед відповідачем за відвантажені спеціальні прилади.

Вказане не приймається судом, оскільки наявність заборгованості контрагентів відповідача не може бути підставою для не сплати поставленого товару позивачем за договором поставки № 0301/05Д від 22 жовтня 2018 року.

Крім того, станом на час розгляду справи, договір поставки № 0301/05Д від 22 жовтня 2018 року чи кремі його пункти не визнано судом недійсним.

Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України надано не було, а самі лише посилання відповідача на обставини без надання до суду належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для відмови у задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вищевикладеного слідує, та вимог статті 692 Цивільного кодексу України слідує, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 1 786 989,68 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань, та 363 077,13 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем зазначено, що розрахунок інфляційних нарахувань становить:

- Сума інфляційних нарахувань вираховується за формулою: сума боргу * середній індекс інфляції% / 100 = Х (сума боргу з урахуванням інфляції) - сума боргу = сума інфляційних нарахувань.

1 786 989.68(сума боргу) * 109.8(середній індекс інфляції) / 100 = 1 962 114,66 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції) - 1 786 989.68 грн (сума боргу) = 175 124,98 грн.(сума інфляційних нарахувань).

У наданих до суду 19.12.2025 року письмову виступі у судових дебатах (вх. № 29859/25), позивачем зокрема зазначає, що у зв'язку із несплатою добровільно заборгованості за договором поставки №301/05Д від 22.10.2018 року позивач стягує також з відповідача штрафні санкції, що і передбачено договором та законом, а саме інфляційні нарахування за період з 22.10.2018 року по час подання позовної заяви 04.09.2025 року за наступною формулою: Сума інфляційних нарахувань вираховується за формулою: сума боргу * середній індекс інфляції% / 100 = Х (сума боргу з урахуванням інфляції) - сума боргу = сума інфляційних нарахувань. 1 786 989.68(сума боргу) * 109.8(середній індекс інфляції) / 100 = 1 962 114,66 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції) - 1 786 989.68 грн (сума боргу) = 175 124,98 грн. (сума інфляційних нарахувань). Також, Позивач стягує 3 % річних за наступною формулою: 1 786 989.68(сума боргу) * 2472(кількість днів прострочення) * 3(% річних) / 100 / 365(днів у році) = 363 077,13 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Також, суд приймає до уваги, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця, інфляційна складова обчислюється без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, із застосуванням математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого сталося прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 175 124,98 грн. за вказаний період з 22.10.2018 року по час подання позовної заяви 04.09.2025 року, та встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно, а саме, позивачем не вірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, та невірно здійснено нарахування інфляційних втрат з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, 22.10.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 0301/05Д.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що позивачем було поставлено товар, а саме: №1538 від 22.10.2021 року на суму 142 467,84 грн.; №1616 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн.; №1617 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн.; №1621 від 04.11.2021 року на суму 655 640,10 грн.; №1631 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн.; №1632 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн.; №1636 від 09.11.2021 року на суму 44 547,60 грн.

З вищевикладеного та умов пункту 4.2. договору слідує, що відповідач мав здійснити оплату товару за кожною видатковою накладною у наступні строки:

- за ВН №1538 від 22.10.2021 року на суму 142 467,84 грн. по 20.01.2022 року, прострочення з 21.01.2022 року;

- за ВН №1616 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн. по 02.02.2022 року, прострочення з 03.02.2022 року;

- за ВН №1617 від 04.11.2021 року на суму 639 042, 54 грн. по 02.02.2022 року, прострочення з 03.02.2022 року;

- за ВН №1621 від 04.11.2021 року на суму 655 640,10 грн. по 02.02.2022 року, прострочення з 03.02.2022 року по 04.09.2025 року;

- за ВН №1631 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн. по 07.02.2022 року, прострочення з 08.02.2022 року по 04.09.2025 року;

- за ВН №1632 від 09.11.2021 року на суму 6 291,60 грн. по 07.02.2022 року, прострочення з 08.02.2022 року по 04.09.2025 року по 04.09.2025 року;

- за ВН №1636 від 09.11.2021 року на суму 44 547,60 грн. по 07.02.2022 року, прострочення з 08.02.2022 року по 04.09.2025 року.

Натомість, відповідачем здійснено часткову оплату товару на 346 334,14 грн., про свідчать платіжні інструкції, а саме: № 1880 від 04.04.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 2637 від 14.05.2024 року на суму 50 000,00 грн.; № 4901 від 12.09.2024 року на суму 60 000,00 грн.; № 6201 від 02.12 2024 року на суму 185 334,14 грн.; № 1466 від 02.04.2025 року на суму 1 000,00 грн. та із зазначення призначення платежу «оплата згідно рахунку № 1469 від 21.10.2021 року за комплектуючі вироби».

Будь-яких інших доказів у підтвердження виникнення суми боргу ані позивачем, ані відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми інфляційних втрат, із урахуванням часткових сплат відповідачем, та вказаного призначення платежу відповідачем у платіжних інструкціях при здійсненні часткових оплат, та встановленого вище періоду за кожною видатковою накладною, а саме за загальний період з 21.01.2022 року по 04.09.2025 року, за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що сума заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у розмірі 175 124,98 не перевищує здійсненого судом розрахунку, а тому підлягає до задоволення.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача нарахованих 3 % річних у розмірі 363 077,13 грн. за вказаний позивачем період з 22.10.2018 року по час подання позовної заяви 04.09.2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3 % річних у розмірі 363 077,13 грн. за вказаний позивачем період з 22.10.2018 року по час подання позовної заяви 04.09.2025 року, та встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно, а саме, позивачем не вірно визначено періоди нарахування 3 %, та невірно здійснено їх нарахування.

При цьому, судом вище було встановлено вірні періоди виникнення заборгованості за кожною видатковою накладною із урахуванням часткових оплат відповідачем та вказаного призначення платежу відповідачем у платіжних інструкціях при здійсненні часткових оплат, у зв'язку зі чим, судом було здійснено власний розрахунок 3 % за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон" за загальний період з 21.01.2022 року по 04.09.2025 року, та встановлено що обґрунтованою є суму 3 % річних у розмірі 219 983,20 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмір 143 093,93 грн. - відмовити.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. №22865/25 від 02.10.2025 року) зокрема зазначив, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, що стягуються.

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до чистини 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, позивачем у тексті позовної заяви викладеного розрахунок суми позовних вимог у тому числі індексу інфляції та 3 % річних. Також, позивачем розрахунок позовних вимог викладено у наданому до суду 19.12.2025 року письмову виступі у судових дебатах (вх. № 29859/25), що спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Також, суд приймає до уваги, що відповідач не позбавлений права надати до суду конррозрахунок суми позовних вимог, проте останнім такого розрахунку надано не було.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, пункту 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019 року, від 05.03.2020 року Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме про стягнення:

- 1 786 989,68 грн. суми основного боргу за договором поставки №301/05Д від 22.10.2018 року,

- 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань,

- 219 983,20 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 143 093,93 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення судові витрати, а саме:

- 34 877,88 грн. - судові витрати зі сплати судового збору;

- 1 514,00 грн. - судові витрати за заяву про забезпечення позову.

У прохальній частині позовної заяви, позивач просить суд стягнути із відповідача 50 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем також було подано до суду заяву, а саме розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції (вх. № 30127/25 від 23.12.2025 року) та заяву (вх. № 30145/25 від 23.12.2025 року) а сама надано виправлений, із усунутими недоліками формування в електронному суді розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції, у яких позивач. зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн. та просить суд, стягнути 81 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу із відповідача.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача заявлених позивачем 1 514,00 грн. - судові витрати за заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Частинами 1-2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 10.09.2025 року повернуто без розгляду заяву про забезпечення позову повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи".

Підставою для повернення без розгляду заяву позивача про забезпечення позову столо відсутність заявника (позивача) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" зареєстрованого електронного кабінету, що є порушенням вимог законодавства, щодо обов'язкової реєстрації юридичними особами свої електронних кабінетів в ЄСІТС.

Будь-яких інших заяв про забезпечення позову, від позивача до суду не надходило.

У зв'язку із чим, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача 1 514,00 грн. судових витрат за подання позивачем до суду заяви про забезпечення позову.

Щодо стягнення судового збору у розмірі 34 877,88 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначає відповідач, позивачем позовну заяву було подано через електронний суд.

За розрахунком суду, за вимогу майнового характеру про стягнення із відповідача суми у розмірі 2 325 191,79 грн. становить 34 877,88 грн. та із урахуванням коефіцієнту 0,8 встановленого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить суму у розмірі 27 902,30 грн.

Враховуючи вищевикладені вимоги, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та із урахуванням частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» до стягнення із відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 26 185,17 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення із відповідача 81 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/3275/25, позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд. стягнути із відповідача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат доданого до позовної заяви за підписом представника позивача адвоката Семашко Д.М. зазначено, що 21.07.2025 року між ТОВ «Рейнбоу Хай Технолоджи» та адвокатом Семашко Д.М. було укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом. На підставі вимог визначених у статті 126, частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодекс України, умов пункту 4.1.1. договору відповідно до якого сторони дійшли згоди, щодо розміру вартості послуг:

- вартість однієї години роботи становить: 5000,00 грн.;

- написання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснення становить - 5000,00 грн.;

- вартість представництва інтересів у суді першої інстанції, за одне судове засідання становить: 5000,00 грн., у суді апеляційної інстанції: 8000,00 грн., касаційної інстанції - 10 000,00 грн.;

- вартість адвокатського запиту становить: 4500,00 грн. вартість вимоги, претензії становить: 4500,00 грн. вартість клопотання про витребування доказів, заява про ознайомлення з матеріалами справи - 3500,00 грн.

Також у розрахунку зазначено, що детальний опис робіт, затрачено часу їх вартості становить: надання правничої допомоги 1 год.- 5000,00 грн., підготовка. написання претензії до Державного Науково - виробничого підприємства «Об'єднання комунар» фіксований розмір згідно договору від 25.07.2025 року - 4500,00 грн., підготовка та написання позовної заяви 3 год. - 5 000,00 грн., формування додатків до позовної заяви та направлення поштової кореспонденції - 1 год. - 500 грн. Загальна суму понесених витрат становить 20 000,00 грн.

Також, позивачем зазначено, що орієнтовна сума судових витрат, які клієнт понесе у зв'язку із розглядом правити становить: представництво та захист інтересів клієнта у суді із урахуванням часу затраченого на прибуття до суд - фіксований розмір 1 судове засідання згідно договору від 21.07.2025 року - 5000,00 грн. (5 судових засідань 25 000,00 грн.), складання та подання відповіді на відзив - фіксований розмір згідно договору від 21.07.2025 року - 5000,00 грн. (5 000,00 грн.).

Крім того, 23.12.2025 року позивачем було надано до суду заяву, а саме розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції (вх. № 30127/25), у якій позивач зокрема по тексту заяви наводить детальний опис робіт, затраченого часу та їх вартості суми понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу, та зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн.

Також, 23.12.2025 року повторно позивачем було надано до суду заяву (вх. № 30145/25) а сама надано виправлений, із усунутими недоліками формування в електронному суді розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції, у якій позивач зокрема по тексту заяви наводить детальний опис робіт, затраченого часу та їх вартості суми понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу, та зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн. та просить суд, стягнути 81 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу із відповідача.

До заяв, позивачем було додано квитанції про направлення іншим учасника справи та ордер серія АІ № 2038659 від 19.12.2025 року на адвоката Семашко Д.М.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення

Отже, метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем на виконання вищевказаних вимог Господарського процесуального кодексу України надано до суду

До позовної заяви та заяв від 23.12.2025 року позивачем було надано копії:

- ордеру серія АІ № 1994049 від 08.09.2025 року на адвоката Семашко Д.М.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1948/10 від 26.07.2001 року на адвоката Семашко Д.М.;

- акту від 04.09.2025 року виконаних робіт наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги б/н від 21.07.2025 року на загальну суму 20 000,00 грн.

- договір про надання правничої допомоги (витяг) від 21.07.2025 року;

- виписка банку про сплату суми у розмірі 20 000,00 грн. (призначення: оплата за юридичні послуги, згідно рахунку № 1 від 21.07.2025 року, без ПДВ);

- квитанції про направлення іншим учасника справи;

- ордер серія АІ № 2038659 від 19.12.2025 року на адвоката Семашко Д.М.

Також, позивачем до відповіді на відзив було додано копію договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року в форматі docx без підписів сторін у тому числі застосування електронно цифрового підпису сторін.

Судом, здійснено перевірку розрахунків позивача, та встановлено, у наданому акті від 04.09.2025 року виконаних робіт наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги б/н від 21.07.2025 року зазначено, що виконавцем виконані у повному обсязі наступні роботи (послуги): 1. підготовка, написання та відправка претензії до Державного Науково - виробничого підприємства «Об'єднання комунар», 2. Підготовка та написання позовної заяви, 3. Написання заяви про забезпечення позову, 4. Збір доказів до позову та направлення до Господарського суду Харківської області. За виконані роботи на надані послуги, замовник сплатив кошти у розмірі 20 000,00 грн. на поточний рахунок адвоката.

Також, було додано виписку банку на суму 20 000,00 грн.

У наданих позивачем до суду 23.12.2025 року заявах, а саме (вх. № 30127/25) містяться відомості щодо детального опису робіт, затраченого часу та їх вартості суми понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу, та зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн., при цьому судом встановлено, що у наведеному позивачем у заяві детальному описі робіт, затраченого часу та їх вартості містяться відомості щодо виду робіт, та часу які не повністю відображені останнім.

У заяві (вх. № 30145/25 від 23.12.2025 року), а саме позивачем визначено як виправлений, із усунутими недоліками формування в електронному суді розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 922/3275/25 у суді першої інстанції, та по тексту заяви наводить детальний опис робіт, затраченого часу та їх вартості суми понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу, та зазначає, що загальна сума понесених витрат позивачем по витратам на професійну правничу допомогу становить 81 500,00 грн. та просить суд, стягнути 81 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу із відповідача.

При цьому, заперечую проти витрат позивача, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 22865/25 від 02.10.2025 року) зокрема зазначив, що про не співмірність витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, та просить суд, відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріли справи, та надані сторонами документи, суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (№ 5076-VI) передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 22.12.2022 року у справі № 904/4134/20 зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України );

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову а (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Із наданої позивачем до позовної заяви копії договору про надання правничої допомоги (витяг) від 21.07.2025 року підписаного сторонами вбачається, що останній містить розділ 1 предмет договору, розділ 2 обов'язки адвоката, та розділ 7 строк дії договору та інші умови.

Будь-яких розділ щодо визначення оплати за договором, ані позивачем ані представником позивача адвокатом до суду надано не було.

Суд не приймає надану позивачем до відповіді на відзив копію договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року в форматі docx, оскільки остання взагалі не містить підписів сторін, що позбавляє можливості суд встановити наявність будь-яких належних розділ щодо здійснення та визначення погоджених сторонами розрахунків за договором про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року.

Також, позивачем в порушенні вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду будь-яких документів, з яких суду можливо здійснити перевірку визначеної позивачем вартості наданих послуг та відповідно до яких документів замовник зобов'язаний здійснити сплату виконавцю саме визначених позивачем у заявах від 23.12.2025 року наданих адвокатом послуг, та відповідно до якого здійснюється розрахунок таких послуг.

Наданий позивачем до позовної заяви копії договору про надання правничої допомоги (витяг) від 21.07.2025 року підписаного сторонами погодження між сторонами ціни наданих послуг, способу оплати та розрахунків не містить.

При цьому, з наданих позивачем до позовної заяви документів, взагалі не вбачається будь-яких відомостей, щодо погодження умовами договору про надання правової допомоги визначення оплати наданих адвокатом послуг, суми таких послуг та погодинної вартості, а позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України таких доказів до суду надано не було.

Саме лише посилання позивача, зазначення у акті та наданих до суду заявах від 23.12.2025 року відповідно до яких і було здійснено розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 81500,00 грн. не може свідчити про його погодження між замовником та виконавцем договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 року за відсутності надання до суду належним чином засвідченої погодженої між сторонами копії самого договору та визначення цін наданих послуг.

При цьому, суд проаналізувавши наданий позивачем до позовної зави попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у якому зазначено детальний опис робіт, затрачено часу їх вартості, та наданих до суду заявах від 23.12.2025 року встановлено, що останні суттєво відрізняються, зокрема:

- у попередньому розрахунку наданого до позовної заяви зазначено що підготовка. написання претензії до Державного Науково - виробничого підприємства «Об'єднання комунар» фіксований розмір згідно договору від 25.07.2025 року - 4500,00 грн., підготовка та написання позовної заяви 3 год. - 5 000,00 грн., у той час, як у заявах від 23.12.2025 року позивачем вказано підготовка, написання претензії до Державного Науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» 3 години 12 000 грн. Підготовка та написання позовної заяви 3 год.00 хв. 12000 грн.

Вказане вище судом, без надання до суду належних та допустимих документів у тому числі копії договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 року, детального опису виконаних робіт, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку та обґрунтованість такого розрахунку, у тому числі і витрачено адвокатом часу, а відповідача у свою чергу позбавляє можливості надати до суд обґрунтовані заперечення.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вже вище зазначалось судом, за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При цьому, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства.

Проте, позивачем в порушення вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду розрахунків витрат, детального опису робіт (наданих послуг) інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

З вищевикладеного слідує, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, у тому числі і самого договору відповідно до якого сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у розмірі та у порядку, визначеному позивачем у наданих до суду документах, а саме, що загальна вартість наданих послуг склала 81 500,00 грн. яка була визначена позивачем у наданих до суду заявах від 23.12.2025 року.

При цьому, суд приймає до уваги, що наведений позивачем у заявах від 23.12.2025 року та попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат детальний опис виконаних робіт із зазначенням їх вартості, не може вважатись погодженим сторонами у договорі за відсутності наданого до суду самого такого договору або інших документів у підтвердження вказаних сум.

Також, наведення у вищевказаних вказаних заявах детальний опис робіт, затраченого часу та їх вартості, не можу вважатись тим самим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем докази у підтвердження понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу, а саме ордер серія АІ № 1994049 від 08.09.2025 року на адвоката Семашко Д.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1948/10 від 26.07.2001 року на адвоката Семашко Д.М., акт від 04.09.2025 року виконаних робіт наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги б/н від 21.07.2025 року на загальну суму 20 000,00 грн., договір про надання правничої допомоги (витяг) від 21.07.2025 року, виписка банку про сплату суми у розмірі 20 000,00 грн. (призначення: оплата за юридичні послуги, згідно рахунку № 1 від 21.07.2025 року, без ПДВ); квитанції про направлення іншим учасника справи, ордер серія АІ № 2038659 від 19.12.2025 року на адвоката Семашко Д.М., копія договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року в форматі docx без підписів сторін, детальний опис викладений у заявах від 23.12.2025 року та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України понесених позивачем витрат у загальному розмірі 81 500,00 грн., оскільки останнім не надано ані самого договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року, ані розрахунку таких витрат (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, вираховування витраченого адвокатом часу адвоката, кваліфікація та досвід адвоката тощо).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів не достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі на загальну суму 81 500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що адвокатом не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, у зв'язку із чим відмовляє у їх стягненні

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" (61070, м. Харків, вул. Рудика, буд.8, ЄДРПОУ 14308730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, корпус А, оф.46, ЄДРПОУ 39991510)

- 1 786 989,68 грн. суми основного боргу за договором поставки,

- 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань,

- 219 983,20 грн. - 3% річних,

- 26 185,17 грн. - судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 143 093,03 грн., судових витрат за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 514,00 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 81 500, 00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, корпус А, оф.46, ЄДРПОУ 39991510);

відповідача: Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар" (61070, м. Харків, вул. Рудика, буд.8, ЄДРПОУ 14308730).

Повне рішення складено "09" січня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова

Попередній документ

133182528

Наступний документ

133182530

Інформація про рішення:

№ рішення:	133182529
№ справи:	922/3275/25
Дата рішення:	29.12.2025
Дата публікації:	12.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (29.12.2025)
Дата надходження:	09.09.2025
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

15.10.2025 12:15	Господарський суд Харківської області
05.11.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
03.12.2025 12:45	Господарський суд Харківської області
12.12.2025 11:45	Господарський суд Харківської області
29.12.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
04.03.2026 12:00	Східний апеляційний господарський суд