05.01.2026м. СумиСправа № 920/1505/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1505/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інструмент Енерго» (просп. Олександра Поля, буд. 107, прим. 216, м. Дніпро, 49069)
до відповідача Акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011)
про стягнення 248 876 грн 58 коп.
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 248 876 грн 58 коп., в тому числі: 157 394 грн 15 коп. заборгованості за поставлений товар, 74 483 грн 86 коп. інфляційних втрат, 16 998 грн 57 коп. 3% річних відповідно до договору поставки № 28-2/25 від 02.02.2021, укладеного між сторонами. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати (2986 грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору, 7000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу).
Ухвалою від 04.11.2025 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1505/25; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 04.11.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.
18.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 5530 від 18.11.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1300,00 грн. Відповідач підтверджує поставку товару за договором на суму 157 394,15 грн. Водночас вказує на обставини непереборної сили, які об'єктивно унеможливили виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару (постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації»; постанова Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»; лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.; зупинення діяльності у період з 24.02.2022 по 03.04.2022; визнання Сумської міської територіальної громади у період з 24.02.2022 по 03.04.2022 територією активних бойових дій). Щодо зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; спір про стягнення заборгованості за договором поставки є спором незначної складності.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
02.02.2021 між сторонами укладений договір поставки № 28-2/25 відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, надалі “Товар», кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару частинами (партіями) допускається. Постачальник поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах СРТ - м. Суми, склад автоперевізника, якщо інше не вказано у специфікації. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.
За умовами п. 2.4. договору датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній та у товарно-транспортній накладній.
Пунктом 2.7. договору визначено, що право власності на товар (партію товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару).
Згідно з п. 3.1. договору загальна сума договору визначається як сума всіх підписаних уповноваженими представниками сторін специфікацій, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів з дати постачання товару, якщо інше не вказано у специфікації.
Договір діє до 31.12.2023 (п. 9.4. договору).
Згідно з видатковими накладними № РН-0000232 від 01.12.2021, № РН-0000030, № РН-0000031, № РН-0000032, № РН-0000034, РН-0000035 від 16.02.2022, № РН-0000041 від 22.02.2022 позивач поставив відповідачу товар вартістю 157 394 грн 15 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 157 394 грн 15 коп.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару за договором на загальну суму 157 394 грн 15 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.
Відповідач не розрахувався за отриманий товар у встановлений договором строк чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 157 394 грн 15 коп. Доказів сплати боргу відповідач не подав.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 16 998 грн 57 коп. за період з 25.03.2022 до 29.10.2025 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 74 483 грн 86 коп. за період з квітня 2022 року до вересня 2025 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 157 394 грн 15 коп., з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.
Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).
Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 та від 25.09.2024 у справі № 910/17252/23).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2024 року у справі № 910/17252/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 927/1732/23 правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 157 394 грн 15 коп. заборгованості за поставлений товар, 16 998 грн 57 коп. 3% річних, 74 483 грн 86 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/1505/25 в сумі 7000 грн 00 коп. підтверджується договором на надання правничої допомоги від 29.10.2025, додатковою угодою від 29.10.2025 до договору, актом надання послуг № 407 від 29.10.2025, платіжною інструкцією № 1617 від 29.10.2025, ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1139723 від 30.10.2025.
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди від 29.10.2025 до договору адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу, в тому числі складання та подання позовної заяви до Господарського суду Сумської області за позовом ТОВ «Інструмент енерго» до АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про стягнення заборгованості за договором поставки № 28-2/25 від 02.02.2021.
Згідно з п. 2 додаткової угоди винагорода адвокатського об'єднання за пунктом 1.1. цієї угоди складає 7000 грн із розрахунку одна година роботи = 2000*3,5 годин, які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання угоди.
Детальний опис робіт наданих адвокатом послуг викладений у позовній заяві та зафіксований в акті надання послуг від 29.10.2025 (складання та подання позовної заяви).
Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Суд встановив, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
Доводи відповідача про протилежне в цій частині зводяться до незгоди із розміром визначених позивачем витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2986 грн 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інструмент Енерго» (просп. Олександра Поля, буд. 107, прим. 216, м. Дніпро, 49069, код ЄДРПОУ 42337515) 157 394 грн 15 коп. заборгованості за товар, 16 998 грн 57 коп. 3% річних, 74 483 грн 86 коп. інфляційних втрат, 2986 грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору, 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 09.01.2026.
СуддяД.В. Вдовенко