ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.01.2026Справа № 910/16532/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши матеріали
позовної заяви Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" (01032, Україна, місто Київ, Б. Шевченка Тараса, будинок 56; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05536797)
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ" (01032, Україна, місто Київ, Б. Шевченка Тараса, будинок 27; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22928626)
про стягнення заборгованості у розмірі 8 152 714,29 грн,
У грудні 2025 року Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" (далі - позивач, Коледж) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості у розмірі 8 152 714,29 грн, з яких: 7 473 644,71 грн заборгованість за оренду приміщення, 679 069,58 грн заборгованість за комунальні послуги.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Преамбулою Закону України "Про судовий збір" передбачено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3 028,00 гривень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що позовна заява подана до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", розмір судового збору за подання даного позову про стягнення заборгованості у розмірі 8 152 714,29 грн становить 97 832,57 грн.
Проте, доказів сплати судового збору у вказаному вище розмірі до позову не додано. Однак, разом із позовною заявою також подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви (у тексті позовної заяви).
Обгрунтовуючи вказане клопотання, Коледж посилалось на скрутне фінансове становище підприємства.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням такого.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Зі змісту ч.1 вказаної статті вбачається, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (зазначений висновок щодо застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Наразі, суд встановив, що заявником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі. Позивачем не надано доказів того, що на відкритих рахунках відсутні кошти для сплати судового збору. Крім того, позивач не надає доказів на підтвердження того, що останнє буде спроможне в подальшому оплатити судовий збір за подання позову у цій справі.
Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Однак предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а відтак, доводи скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09.12.2025 по справі №910/12918/20.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Коледжа про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, подана позовна заява не відповідає приписам статті 164 Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Керуючись статтями 164, 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" про стягнення заборгованості у розмірі 8 152 714,29 грн - залишити без руху.
3. Встановити Комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.