ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.01.2026Справа № 910/8301/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/8301/25
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс";
про стягнення 5 313,28 грн.
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" заборгованість за договором № 2405-1 від 16.06.2020 в розмірі 5 164, 83 грн, пеню в розмірі 135,36 грн та 3% річних в розмірі 13,09 грн, що у сумі складає 5 313,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань згідно умов договору № 2405-1 від 16.06.2020 в частині здійснення орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 позовну заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- усіх наявних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі (щодо належного виготовлення та надання до суду копії договору № 2405-1 від 16.06.2020);
- доказів надсилання заяви, складеної на виконання вимог даної ухвали суду, на адресу відповідача.
14.07.2025 Комунальне підприємство "Київський метрополітен" подало до господарського суду заяву, складену на виконання вимог ухвали від 07.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8301/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.07.2025 була направлена на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс", а саме: пр-т. Берестейський, 50, м. Київ, 03057, яка була ним отримана, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
04.09.2025 до господарського суду від Комунального підприємства "Київський метрополітен" надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання доказів.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи наведене, суд ухвалив поновити строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.06.2020 Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" (далі також - Орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі також - Балансоутримувач, позивач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду договору від 28.04.2017 №2405) №2405-1 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19.05.2020 №18/204 передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Площа Льва Толстого", для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є частина переходу станції метро "Площа Льва Толстого", загальною площею 3,0 кв.м. та зазначена в викопіюванні зі Схем, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Відповідно до пункту 2.3 договору, технічний стан об'єкта на дату передачі його Орендареві, визначається в актах приймання-передачі об'єкта оренди та є невід'ємною частиною Договору від 28.04.2017 №2405, а технічний стан частини переходу об'єкта оренди площею 1,5 кв.м., яка передається Орендарю визначається в акті приймання-передачі що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: 750 грн. 00 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 01 коп. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до Орендаря листом за підписом уповноваженої особи Орендодавця.
Згідно з пунктом 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до пункту 3.4 договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим.
Відповідно до пункту 4.2.2 договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Згідно з пунктом 4.3.2 договору, Підприємство-Балансоутримувач зобов'язане здійснювати контроль за виконанням Орендарем умов Договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжити щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.
Відповідно до пункту 5.2.2 договору, Підприємство-Балансоутримувач має право стягнути з Орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за Договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами та діє з 16 червня 2020 року до 14 червня 2023 року (пункт 9.1 договору).
Відповідно до частини п'ятої Особливостей оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди майна територіальної громади (комунального майна).
Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підтвердження передачі майна в оренду позивачем надано акт приймання-передачі майна від 16.06.2020 до Договору та акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2017 до договору від 28.04.2017 № 2405.
Всього у користування відповідачу було передано нерухоме майно площею 1,5 кв. м., доказів протилежному суду не подано.
Позивач вказує, що відповідачем не сплачувались орендні платежі у період з 20.03.2025 до 20.06.2025, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 164,83 грн.
На підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано акти (надання послуг), які підписані представниками сторін без зауважень, а саме:
- від 31.03.2025 № 1628 на суму 3 502,01 грн;
- від 30.04.2025 № 2188 на суму 1 202,35 грн;
- від 31.05.2025 № 2882 на суму 2 386,28 грн.
Позивач звертався до відповідача з відповідною претензією (від 22.05.2025 № 452-НЗУ), яка була залишена без реагування та задоволення, відповідач заборгованість за договором не погасив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 164,83 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13,09 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за встановлений судом період прострочки відповідачем грошового вказує, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 13,09 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 135,36 грн
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь Підприємства-Балансоутримувача, Орендар сплачує на користь Підприємства-Балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання з оплати орендних платежів у строк, який визначений у договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 135,36 грн підлягають задоволенню.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" (03047, м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 50, код 31863950) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), 35, код 03328913) заборгованість у розмірі 5 164 (п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн 83 коп., пеню у розмірі 135 (сто тридцять п'ять) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 13 (тринадцять) грн 09 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко