ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 січня 2026 року Справа № 903/885/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
прокурор Ваколюк Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Цуманської селищної ради
на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 13.10.2025, повне рішення складено 13.10.2025,
у справі № 903/885/25
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області
до Цуманської селищної ради
про стягнення 481246,64 грн
У вересні 2025 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Цуманської селищної ради про стягнення шкоди в розмірі 481 246,64 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Господарський суд Волинської області рішенням від 13.10.2025 у справі № 903/885/25 позов задоволив.
Присудив стягнути з Цуманської селищної ради Луцького району на користь держави збитки, заподіяні внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 481 246,64 гривень.
Присудив стягнути з Цуманської селищної ради Луцького району користь Волинської обласної прокуратури 5 774,96 грн витрат по сплаті судового збору.
31.10.2025, через систему Електронний суд, відповідач Цуманська селищна ради, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник, зокрема, зазначає:
- сам по собі факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;
- для наявності підстав щодо покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель, позивачу необхідно довести факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;
- показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом;
- частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;
- натомість, як вбачається з матеріалів справи, всупереч зазначеній нормі, розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений позивачем на підставі інформації, наведеної у листах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 8-3-0.2210-1700/2-25 від 01.05.2025 та № 8-3-0.10-336/2-25 від 06.02.2025;
- при цьому лист № 8-3-0.2210-1700/2-25 від 01.05.2025 не містить інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок - у ньому вказано, що надати інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок не є можливим. Лист № 8-3-0.10-336/2-25 від 06.02.2025 взагалі відсутній у матеріалах справи. Звідки у формулі розрахунку шкоди взято коефіцієнт/показник 2,57 - незрозуміло, оскільки у матеріалах справи такі документи/інформація відсутні;
- отже в основу розрахунків розміру збитків взяті абсолютно незрозумілі вихідні дані, а тому заявлений позивачем розмір збитків не підтверджується належними доказами у справі;
- враховуючи наведене, вимога про відшкодування збитків є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню;
- всупереч вказаним нормам процесуального законодавства, суд першої інстанції не надав правової оцінки відсутності підтвердженого показника нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що брався в основу розрахунків;
- висновок прокуратури про неналежне здійснення повноважень уповноваженим органом є передчасним, адже розумні строки для самостійного звернення до суду із позовом не спливли; тому прокурор належним чином не підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 у справі № 903/885/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.10.2025, для розгляду справи № 903/885/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Павлюк І.Ю.
Листом № 903/885/25/5747/25 від 03.11.2025 матеріали справи витребувано у Господарського суду Волинської області.
11.11.2025 до суду надійшли матеріали справи № 903/885/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 у справі № 903/885/25, апеляційну скаргу Цуманської селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 - залишено без руху. Зобов'язано апелянта усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази сплати 8 662,44 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
18.11.2025 (вх.№ 9051/25) до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 347 від 14.11.2025 про сплату 8 662,44 грн судового збору.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 17.11.2025 по 21.11.2025 включно здійснено її заміну у справі № 903/885/25, протокол від 19.11.2025, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Цуманської селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 у справі № 903/885/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.01.2026 о 10:00.
27.11.2025 (вх. № 9289/25), через систему Електронний суд, від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Цуманської селищної ради Луцького району без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 у справі № 903/885/25 - без змін.
05.01.2026 (вх. № 54/26), через систему Електронний суд, від Цуманської селищної ради надійшла заява про перенесення розгляду справи на інші дату та час у зв'язку із неможливістю представника прибути у судове засідання, а у випадку неможливості перенесення - провести розгляд справи за відсутності представника.
Розглянувши клопотання представника Цуманської селищної ради про перенесення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідача своєчасно, 21.11.2025, повідомлено про призначення розгляду справи на 07.01.2026 о 10:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету Цуманської селищної ради. А тому у відповідача було достатньо часу для забезпечення участі у судовому засіданні іншого представника, оскільки чинне законодавство не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси сторони у суді.
До того ж саме лише посилання на неможливість прибуття представника у судове засідання не може вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки жодних доказів на підтвердження таких обставин не надано.
Отже клопотання представника Цуманської селищної ради про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає.
06.01.2026 (вх. № 131/26), через систему Електронний суд, від Державної екологічної інспекції України у Волинській області надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Цуманської селищної ради Луцького району без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 у справі № 903/885/25 - без змін.
В судове засідання 06.01.2026 з'явився прокурор, позивач та відповідач не забезпечили участі своїх уповноважених представників.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 19.11.2025 явка представників сторін в судове засідання 07.01.2026 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
У судовому засіданні 07.01.2026 прокурор підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши у судовому засіданні 07.01.2026 пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
На підставі наказу № 104/22-25 від 27.02.2025 в період з 03.03.2025 по 07.03.2025 (наказом № 119/22-25 від 06.03.2025 термін проведення перевірки продовжено до 31.03.2025, наказом № 190/22-25 від 28.03.2025 термін проведення перевірки продовжено до 30.04.2025) Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено планову перевірку додержання Цуманською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів /а.с. 15-17/.
За результатами проведення перевірки дотримання селищною радою вимог законодавства, в частині поводження з відходами на території населених пунктів Цуманської територіальної громади, Державною екологічною інспекцією у Волинській області складено акт № 14 від 14.04.2025, згідно з яким при обстеженні території Цуманської територіальної громади виявлені стихійні сміттєзвалища за межами населених пунктів, а саме сіл Башлики, Липне та Берестяне /а.с. 18-23/.
Разом з тим в ході проведення обстежень земельних ділянок, засмічених твердими побутовими відходами, відбиралися проби ґрунту щодо встановлення рівня забруднення за межами всіх населених пунктів, де виявлені стихійні сміттєзвалища.
За результатами проведення перевірки з урахуванням відбору проб ґрунту на кожній із земельних ділянок, Державною екологічною інспекцією у Волинській області складено акти обстеження засміченої земельної ділянки № 1 від 04.03.2025, № 4 від 13.03.2025 та № 3 від 13.03.2025 /а.с. 26-28/ та протоколи вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 19-25, № 21-25 та № 22-25 від 31.03.2025 /а.с. 36-41/, якими встановлено:
- за межами населеного пункту с. Липне площа засмічення твердими побутовими відходами становить 1 855 кв.м, об'єм відходів - 927,5 куб.м. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів на земельній ділянці встановлено перевищення відносно гранично допустимої концентрації (ГДК) вмісту амонію;
- за межами населеного пункту с. Берестяне, відповідно до акту обстеження земельної ділянки площа засмічення твердими побутовими відходами становить 3 420 кв.м, а об'єм відходів - 2 052 куб.м. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів на земельній ділянці встановлено перевищення відносно ГДК вмісту контрольного (фонового) вмісту амонію;
- за межами населеного пункту с. Башлики відповідно до акту обстеження земельної ділянки площа засмічення твердими побутовими відходами становить 792 кв.м, а об'єм відходів - 199,5 куб.м. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей грунтів на земельній ділянці встановлено перевищення відносно ГДК вмісту контрольного (фонового) вмісту амонію та нітратів.
14.04.2025 Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася до Цуманської селищної ради з вимогою № 000012 щодо приведення у відповідність із законодавством виявлених порушень /а.с. 24-25/.
Також 14.04.2025 Державною екологічною інспекцією України у Волинській області до адміністративної відповідальності притягнуто 5 посадових осіб Цуманської селищної ради за ст. 82-1 КУпАП та накладено на них адміністративні стягнення у виді штрафів, які винними особами сплачено в повному обсязі /а.с. 42-51/.
Виявлені факти забруднення та засмічення земельних ресурсів свідчать про порушення вимог статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 96 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про управління відходами", у зв'язку з чим Державною екологічною інспекцією у Волинській області у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 (у редакції наказу Міндовкілля і природних ресурсів України від 04.11.2020), здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок.
Крім цього у зв'язку з виявленням в ході перевірки одночасного забруднення земельних ділянок амонієм та нітратами Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено відповідні розрахунки.
За розрахунками позивача загальний розмір шкоди, заподіяної забрудненням та засміченням земельних ділянок на території Цуманської територіальної громади, становить 481 244,64 гривень /а.с. 29-35/.
27.05.2025 Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася до Цуманської територіальної громади із претензією № 2-2/1471 про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на суму 481 244,64 гривень у місячний термін /а.с. 52-53/.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про відправлення вказану претензію отримано Цуманською селищною радою 05.06.2025 /а.с. 54/.
Однак зазначена претензія позивача залишилася без задоволення, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього 481 246,64 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
13.10.2025 місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення, яким позов задоволив.
Вказане рішення мотивоване тим, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки державі завдано шкоди у розмірі 481 246,64 грн, у зв'язку з чим заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Наведеним правовим нормам кореспондують відповідні приписи частин четвертої, п'ятої статті 53 ГПК України.
Отже прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
У першому випадку прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Луцькою окружною прокуратурою направлено до Державної екологічної інспекції Волинської області лист № 53-5524вих-25 від 05.08.2025 з проханням надати копії матеріалів перевірки в тому числі щодо Цуманської селищної ради /а.с. 13/.
Листом № 13-5/2176 від 11.08.2025 Державна екологічна інспекція України у Волинській області надала запитувані документи та повідомила про те, що вирішення питань щодо пред'явлення позовів здійснюється в порядку черговості та врахуванням наявних коштів для сплати судового збору, відтак не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою /а.с. 14/.
Враховуючи, що заборгованість станом на вересень 2025 року відповідачем не була сплачена, незважаючи на направлення Державною екологічною інспекцією у Волинській області претензії у травні 2025 року та відсутність звернення зазначеного органу до суду з позовом у розумний строк, що свідчить про допущення бездіяльності щодо захисту інтересів держави, з відповідним позовом звернувся прокурор, що відповідає вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Колегія суддів зазначає, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Велика Палата Верховного Суду у п. 6.43 постанови від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже станом на момент пред'явлення позову до суду, прокурор дотримався вимог законодавства та мав право на позов як у матеріально-правовому сенсі, так і у процесуально-правовому.
Доводи скаржника про передчасність висновку прокуратури щодо неналежного здійснення повноважень уповноваженим органом не знайшли свого підтвердження з огляду на викладене вище.
За наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність звернення прокурора з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління відходами", відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Пунктом 11 частини 2 статті 16 Закону України "Про управління відходами" визначено, що утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону.
Відповідно до п. 10 ст. 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про управління відходами" органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами.
Статтею ст. 21 Закону України "Про управління відходами" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: 1) участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами; 2) участь у розробленні та реалізації регіональних планів управління відходами; 3) затвердження місцевих планів управління відходами; 4) вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об'єктів оброблення відходів; 5) створення пунктів роздільного збирання побутових відходів. 2. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: 1) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами; 2) організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення; 3) визначення у встановленому порядку суб'єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів; 4) визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами; 5) запровадження роздільного збирання побутових відходів та забезпечення виконання цільових показників щодо підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів; 6) організація роботи пунктів роздільного збирання побутових відходів; 7) забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів; 8) передача відходів, власник яких не встановлений, суб'єктам господарювання у сфері управління відходами для їх оброблення; 9) надання інформації, проведення роз'яснювальної та просвітницької роботи серед населення щодо управління відходами; 10) визначення одиниці вимірювання обсягу наданої послуги з управління побутовими відходами; 11) затвердження норм надання послуги з управління побутовими відходами; 12) затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами; 13) встановлення тарифів на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні); 14) укладення договорів з організаціями розширеної відповідальності виробників щодо запровадження приймання та роздільного збирання видів побутових відходів, на які поширюється розширена відповідальність виробника.
Органи місцевого самоврядування здійснюють й інші повноваження у сфері управління відходами відповідно до закону.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про управління відходами" захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод.
Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Відповідно до п. 3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.1997 (надалі за текстом - Методика), факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Положенням про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 28 від 20.02.2023, визначено, що інспекція здійснює нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства, в тому числі питань поводження відходами /а.с. 59-68/.
В свою чергу п. 9 цього ж Положення визначено, що Державна екологічна інспекція пред'являє претензії щодо відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до їх компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем вимог законодавства, в частині поводження з відходами на території населених пунктів Цуманської територіальної громади, а саме: актом № 14 від 14.04.2025; актами обстеження засміченої земельної ділянки № 1 від 04.03.2025, № 3 та № 4 від 13.03.2025; протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 19-25, № 21-25 та № 22-25 від 31.03.2025.
Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Згідно з вимогами ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не завдавати шкоду природі, відшкодувати завдані ним збитки.
Колегія суддів зазначає, що у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у забрудненні та засміченні земельної ділянки; безпосередній причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.
Вина відповідача полягає у забрудненні та засміченні земельної ділянки, що підтверджується наявними у справі доказами.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження скаржника про необхідність доведення факту того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, оскільки згідно з протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 19-25, № 21-25 та № 22-25 від 31.03.2025, на земельних ділянках за межами населених пунктів с. Липне, с. Берестяне та с. Башлики супроводжувалося перевищенням гранично допустимих концентрацій амонію, а також нітратів у ґрунтах, що свідчить про фактичне забруднення земель і навколишнього природного середовища.
Отже позивачем доведено, що порушення законодавства про охорону навколишнього середовища сталося з вини відповідача, а останнім не надано до суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б спростовували його вину у завданій шкоді.
Позивачем виконано розрахунок збитків на підставі Методики, розмір яких становить 481 246,64 грн.
Щодо тверджень апелянта про показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як основи для розрахунків розміру збитків, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які зазнали засмічення та забруднення на території Цуманської селищної ради, позивач листом № 2-2/1089 від 23.04.2025 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області /а.с. 55/.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 8-3-0.2210-1700/2-25 від 01.05.2025 позивача повідомлено, що дані земельні ділянки не сформовані і грошова оцінка відсутня /а.с. 57/.
Згідно з п. 4.7.1 Методики щодо земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
За наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірності визначення розміру шкоди.
Також варто зазначити, що відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції будь-яких заперечень чи контррозрахунків щодо суми нарахованої шкоди.
Крім того колегія суддів зауважує, що дії посадових осіб Державної екологічної інспекції України у Волинській області щодо складання акту перевірки, складання розрахунків збитків та пред'явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались, а тому у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення.
Отже в даному випадку наявні всі складові елементи делікту.
За сукупності наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача шкоди завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 481 246,64 грн.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 у справі № 903/885/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Цуманської селищної ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 903/885/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 903/885/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повну постанову складено "09" січня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.