Cправа №991/11139/25
Провадження №11-сс/991/19/26
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
05 січня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2025 року про арешт майна,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 31.10.2025 клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на:
- земельну ділянку площею 0.12 га, кадастровий номер 4621587800:01:000:0131 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3132985146215);
- нежитлове приміщення, комора II А, загальною площею 6.8 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2539406046060);
- нежитлове приміщення, комора III А, загальною площею 5.4 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2537969246060);
- машино-місце 134, загальною площею 15.9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2525722746060);
- квартиру загальною площею 123.5 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2476260146060); квартира придбана та зареєстрована 03.06.2024 за 8 976 849,00 гривень;
- 1/10 частки квартири загальною площею 49.3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305376246101, номер відомостей про речове право: 40850446);
- 1/5 частки квартири загальною площею 49.3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305376246101, номер відомостей про речове право: 40846870);
- транспортний засіб AUDI SQ8, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2020 року випуску.
Накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , що належить підозрюваному ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, а саме на :
- нежитлового приміщення, комора ССІХ, загальною площею 2.6, кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 в (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2039198146101);
- квартири загальною площею 70.3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2039142446101);
- машино-місця №CDXXI-101, загальною площею 20.2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 в, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2038073046101);
- транспортного засобу LEXUS NX 300, номерний знак НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 , 2019 року випуску.
Не погодившись із вказаним рішенням захисниками ОСОБА_5 подано апеляційні скарги з клопотаннями про поновленням строку на апеляційне оскарження.
Захисник ОСОБА_9 посилається на такі обставини.
Слідчим суддею не враховано перебування ОСОБА_5 на момент постановлення ухвали про арешт майна під вартою, що унеможливлює можливість негайного відчуження майна чи вчинення інших дій. ОСОБА_10 також не могла негайно відчужити майно, яке детектив вважав спільною сумісною власністю подружжя і на яке просив накласти арешт, оскільки для такого відчуження потрібна згода ОСОБА_5 .
Детектив не надав слідчому судді документи, які б підтверджували право власності на майно, що він просив арештувати, на дату звернення з клопотанням, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя незаконно у кримінальному провадженні встановив факт спільної сумісної власності подружжя, поділив майно, належне одному з подружжя - ОСОБА_10 та виділив частку у майні без відома особи, якій це майно належить.
Слідчим суддею не зазначено жодного документа, яким би підтверджувалося право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на момент вирішення питання про накладення арешту на майно.
Висновок слідчого судді про належність майна, на яке накладено арешт, ґрунтується на припущеннях, а не на допустимих та належних доказах.
Висновок про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення при вирішенні клопотання про арешт майна слідчим суддею зроблено не на підставі оцінки доказів, а на підставі викладених у матеріалах фактичних обставин, що є незаконним.
Квартира загальною площею 123.5 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2476260146060), та машино-місце 134, загальною площею 15.9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки.
За таких обставин, майно - предмет іпотеки уже перебуває під арештом і не може бути відчужене, а тому ризик, необхідний для задоволення клопотання про арешт майна, відсутній. Крім того, майно, передане в іпотеку до виконання основного зобов'язання не може бути предметом конфіскації, а тому накладення арешту на таке майно є незаконним.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 31.10.2025 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі зазначають таке.
Накладаючи арешт на частину належної ОСОБА_10 частки у праві власності на майно, слідчий суддя не провів повного і всебічного дослідження поданих доказів, не з'ясував правову природу і підстави виникнення права власності на таке майно, внаслідок чого дійшов хибних висновків про належність цього майна і можливість накладення на нього арешту. Фактично, слідчим суддею накладено арешт на частку у майні, яке не виділено в натурі і яке належить на праві власності ОСОБА_10 , яка не є фігурантом кримінального провадження, грубо порушивши засади непорушності права власності, закріплені у ст. 1 Протоколу №1 ЄКПЛ та нормах національного законодавства.
Слідчий суддя, накладаючи арешт на повну частку майна (все майно), яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_5 , вважав таке майно його особистою приватною власністю незалежно від обставин і часу набуття майна в період шлюбу з ОСОБА_10 . Водночас, до майна, що належить ОСОБА_10 , слідчий суддя застосував положення СК України щодо спільності набутого в шлюбі майна, встановив у ньому 1/2 частку ОСОБА_5 та обтяжив таке майно арештом, без виділу в натурі. Застосовані слідчим суддею різні підходи до вирішення однотипних питань є проявом упередженості, порушення основних засад кримінального провадження таких як верховенство права, законність, рівність учасників та нехтування конвенційними правами ОСОБА_5 .
Одночасне і взаємовиключне використання одного і того ж майна у двох видах заходів забезпечення одного кримінального провадження (арешт майна та застосування запобіжного заходу) порушує принцип юридичної визначеності та права ОСОБА_5 на справедливий суд. Накладення арешту на майно, яке вже визначено судом як достатня гарантія внесення застави, фактично унеможливлює її внесення та призводить до безальтернативного тримання під вартою, тобто до грубого порушення права на свободу.
Просять скасувати ухвалу слідчого судді від 31.10.2025 про арешт майна, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибула, про поважність причин неприбуття суд не повідомила.
Згідно із ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаної особи.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 , його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали вимоги поданих апеляційних скарг, прокурор САП заперечив проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 , його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прокурора САП, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання захисників про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційні скарги визнати необґрунтованими.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне провадження захисник ОСОБА_9 зазначає, що оскаржувану ухвалу слідчого судді від 31.10.2025, постановлену у закритому судовому засіданні, отримала 02.12.2025.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне провадження захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилаються на те, що 09.12.2025 отримали копію ухвали слідчого судді від 31.10.2025 про арешт майна ОСОБА_5 , яка була постановлена у закритому судовому засіданні, без виклику ОСОБА_5 .
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Встановлено, що ухвала слідчого судді від 31.10.2025 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52023000000000600 постановлена у закритому судовому засіданні без виклику підозрюваного ОСОБА_5 .
Із матеріалів провадження вбачається, що захисником ОСОБА_9 копію оскаржуваної ухвали отримано 02.12.2025 (т. 1 а. с. 200), захисником ОСОБА_6 - 09.12.2025 (т. 1 а. с. 186).
Так, захисник ОСОБА_9 до Апеляційної палати ВАКС із апеляційною скаргою звернулась 08.12.2025, захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - 15.12.2025.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 115 КПК України якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Отже, оскільки п'ятим днем для подання апеляційної скарги захисником ОСОБА_9 та захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_11 припав на неробочий день зокрема - 07.12.2025 та 14.12.2025, останнім днем цього строку є наступний за ним робочий день відповідно - 08.12.2025 та 15.12.2025.
Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до переконання, що захисниками не пропущено строк апеляційного оскарження, а відтак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданих апеляційних скарг.
У вказаному кримінальному провадженні встановлено такі обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023, за фактами можливого вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 за попередньою змовою із рядом суб'єктів підприємницької діяльності розтрати грошових коштів державного бюджету України в особливо великих розмірах під час закупівлі у 2023 році ІНФОРМАЦІЯ_4 за завищеними цінами, а також подальшої легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, тобто за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 28.10.2025 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Старшим детективом НАБУ подано клопотання про арешт майна ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов таких висновків: підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою на даному етапі кримінального провадження; майно, набуте ОСОБА_5 та ОСОБА_12 за час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя; доцільним є накладення арешту на частину майна, що зареєстроване за ОСОБА_10 , а саме в межах частки, що належить ОСОБА_5 , з огляду на презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя; майно, враховуючи норми ч. 10 ст. 170 КПК України, є об'єктами, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні; накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету; необхідно накласти арешт на майно, шляхом тимчасового обмеження власників права на відчуження та розпорядження таким майном, з метою запобігання можливості підозрюваного ОСОБА_5 приховати та відчужити таке майно, з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді, які відповідають нормам закону та фактичним обставинам кримінального провадження, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
У випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
При призначенні судом покарання, застосування додаткового покарання у виді конфіскація майна є безальтернативним.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
За версією слідства, ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_5, впродовж 2023 року, в силу займаної посади забезпечив укладання та контроль за виконанням низки договорів між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 України та підконтрольним ОСОБА_5 суб'єктом господарювання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» щодо закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_7» за завищеними цінами. Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_13 залучив, як співучасника, заступника начальника Департаменту - начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_14 . У свою чергу, ОСОБА_5 залучив фактичного фінансового директора контрольованої ним групи суб'єктів господарювання - ОСОБА_15 .
У ході досудового розслідування встановлено, що 19.04.2023 Департамент забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_10 скерував листи до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_11», ФОП ОСОБА_16 , ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_14» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_15» щодо пропозицій здійснити ІНФОРМАЦІЯ_16.
Службові особи ІНФОРМАЦІЯ_10 вступили у змову зі службовими особами, бенефіціарами та/або представниками ряду підприємств та домовились з останніми про надання ними для участі у закупівлях своїх завідомо завищених цінових пропозицій за вищевказані ІНФОРМАЦІЯ_17, з тим, щоб забезпечити перемогу у закупівлях заздалегідь визначеного переможця, цінова пропозиція якого є так само завищеною у порівнянні з ринковими за аналогічні товари.
За результатами отриманих відповідей працівники ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_10 підготували маркетингову довідку, з якої вбачається, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» надало найменшу цінову пропозицію з ціною ІНФОРМАЦІЯ_18
У подальшому, на підставі рішення комісії Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_10 між ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_10 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» укладено договір від ІНФОРМАЦІЯ_19
При цьому, згідно з Висновком експертів ринкова вартість на території України ІНФОРМАЦІЯ_20, укладеним між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 України (код ЄДРПОУ НОМЕР_11) та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_12), становила станом на 19.05.2023 -- ІНФОРМАЦІЯ_21
У період з 23.05.2023 по 23.08.2023 ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_10 трьома платежами здійснив оплату на рахунки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» за вказаним вище договором на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_22
Так, 26.05.2023 на підставі платіжної інструкції № 986 від 23.05.2023, грошові кошти у сумі ІНФОРМАЦІЯ_23 були перераховані з рахунку ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 у Державній казначейській службі України № НОМЕР_13 на рахунок компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у Державній казначейській службі України № НОМЕР_14 у якості попередньої оплати в розмірі 70 % від загальної суми Договору.
11.08.2023 на підставі платіжної інструкції № 1653 від 10.08.2023, грошові кошти у сумі НОМЕР_15 були перераховані із рахунку ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 у Державній казначейській службі України № НОМЕР_13 на рахунок компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_7 у якості часткової оплати за Договором. Решта суми була перерахована 23.08.2023 на підставі платіжної інструкції № 1771 від 21.08.2023, а саме: грошові кошти у сумі ІНФОРМАЦІЯ_24 були перераховані із рахунку ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 у Державній казначейській службі України № НОМЕР_13 на рахунок компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_7 .
При цьому, слідством встановлено, що з 56 000 000 грн, отриманих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 в якості оплати за ІНФОРМАЦІЯ_25, укладеним між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» та компанією «ІНФОРМАЦІЯ_26) на постачання ІНФОРМАЦІЯ_27 коштів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_28», якими товариство розпорядилося наступним чином.
Так, у червні-серпні 2023 року ОСОБА_15 , який за версією слідства є фактичним фінансовим директором контрольованої ОСОБА_5 групи суб'єктів господарювання, здійснюючи фактичний контроль над ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_30», забезпечив документальне оформлення фіктивних правочинів із використанням вказаних суб'єктів господарської діяльності для завищення вартості ІНФОРМАЦІЯ_31 3» по ланцюгу поставки. При цьому, фактично ІНФОРМАЦІЯ_32 були придбані у постачальника ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_33» вартістю ІНФОРМАЦІЯ_34 без ПДВ за одиницю, а різниця вартості, сформована за рахунок проведення фіктивних правочинів з використанням ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_30» була акумульована у безготівковій формі на розрахункових рахунках зазначених підприємств.
ОСОБА_15 , розуміючи фіктивність правочинів між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_30», бажаючи приховати реальну вартість ІНФОРМАЦІЯ_32 «ІНФОРМАЦІЯ_35», фактично придбаних ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_33», забезпечив укладання між ними ряду договорів щодо придбання ІНФОРМАЦІЯ_32 (у кількості ІНФОРМАЦІЯ_36.) та організував перерахунок частини грошових коштів, отриманих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 (на виконання Договору від 19.05.2023 № 179-10), наступним чином:
-між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» укладені такі договори: НОМЕР_16
-між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_30» укладені такі договори: НОМЕР_17
-між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_30» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_33» укладені такі договори: НОМЕР_18
Таким чином, із частини грошових коштів в сумі 25 412 130,00 грн, отриманих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 в якості оплати за ІНФОРМАЦІЯ_32 «ІНФОРМАЦІЯ_35» на виконання Договору від ІНФОРМАЦІЯ_37 були фактично витрачені на придбання ІНФОРМАЦІЯ_32 «ІНФОРМАЦІЯ_35».
Окрім цього, у липні-серпні 2023 року ОСОБА_15 , організував виведення грошових коштів з розрахункових рахунків ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_30» (код НОМЕР_19), надавши вказівку своїм підлеглим працівникам - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 щодо проведення транзакцій на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_38
Таким чином, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 об'єднані спільним злочинним умислом, реалізуючи попередні злочинні домовленості та існуючий спільний злочинний план щодо розтрати бюджетних коштів у особливо великому розмірі, діючи умисно, забезпечили укладення договору між ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» на поставку ІНФОРМАЦІЯ_39 (станом на дату укладення договору).
При цьому, згідно з Висновком експерта розрахунок економічного показника майнової шкоди (збитків), а саме різниця між вартістю безпілотних авіаційних комплексів ІНФОРМАЦІЯ_35 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_40, поставлених та оплачених за Договором від 19.05.2023 № 179-10 про закупівлю товару за державні кошти, укладеним між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» і Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 України, та вартістю аналогічної кількості ІНФОРМАЦІЯ_41.
Окрім цього, 10.08.2023 ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_10 скерував листи до ряду суб'єктів господарювання, в тому числі на суб'єкти господарювання, фактично контрольовані ОСОБА_5 , а саме: ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код НОМЕР_12), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_42» (код НОМЕР_20), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» (код НОМЕР_21), щодо з'ясування спроможності постачання ними ІНФОРМАЦІЯ_43», а також обсягів та термінів поставки.
За результатами отриманих відповідей 01.09.2023 працівники ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_10 підготували маркетингову довідку, з якої вбачається, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» надала найменшу цінову пропозицію з ціною ІНФОРМАЦІЯ_44
У подальшому, на підставі рішення комісії Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_10 між ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_10 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» укладено договір від ІНФОРМАЦІЯ_45
Умовами Договору від ІНФОРМАЦІЯ_50, а саме п. 3.1, передбачено, що загальний строк поставки Товару - до 21.12.2023. Пунктом 4.1 Договору від ІНФОРМАЦІЯ_50 передбачено, що вартість Договору визначено на підставі Калькуляцій (Додаток № 3 до Договору) та становить 642 200 000,00 грн без ПДВ. Крім того, п. 4.4 Договору від ІНФОРМАЦІЯ_50 передбачено, що на підставі цього Договору, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 (зі змінами) та з моменту отримання відповідного рахунку Виконавця Замовник протягом 10 (десяти) банківських днів зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця у Державній казначейській службі України (№ НОМЕР_14) попередню оплату на поставку Товару у розмірі, що складає ІНФОРМАЦІЯ_46 без ПДВ, що обмежується строком поставки Товару, визначеним у пункті 3.1 Договору. Виконавець надає Замовнику Рахунок не пізніше 10 календарних днів від дати укладення Договору. Остаточний розрахунок за Товар у розмірі, що складає ІНФОРМАЦІЯ_47 протягом 10 банківських днів з дати отримання партії Товару (понад обсяг авансового платежу) на підставі видаткової накладної, пред'явленої Виконавцем (п. 4.5 Договору від ІНФОРМАЦІЯ_50). Специфікацією до Договору від ІНФОРМАЦІЯ_50 визначено постачання ІНФОРМАЦІЯ_48
При цьому, згідно з Висновком експертів ринкова вартість на території України ІНФОРМАЦІЯ_49 у комплектації згідно специфікації за Договором від ІНФОРМАЦІЯ_50, укладеним між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 України (код ЄДРПОУ НОМЕР_11) та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_12), становила станом на ІНФОРМАЦІЯ_51. (за Договором від ІНФОРМАЦІЯ_50 згідно обсягу поставки у кількості ІНФОРМАЦІЯ_52
У подальшому на підставі платіжної інструкції від 06.09.2023 № 1914, грошові кошти у сумі ІНФОРМАЦІЯ_46 були перераховані із рахунку ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 у Державній казначейській службі України № НОМЕР_13 на рахунок компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у Державній казначейській службі України № НОМЕР_14 у якості попередньої оплати в розмірі 70 % від загальної суми Договору.
Надалі:
- 08.02.2024 грошові кошти у сумі ІНФОРМАЦІЯ_53 на рахунок компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_7 у якості часткової оплати за Договором;
- 10.02.2024 грошові кошти у сумі ІНФОРМАЦІЯ_54 на рахунок компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_7 у якості часткової оплати за Договором.
Водночас, слідством встановлено, що з ІНФОРМАЦІЯ_55, отриманих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 в якості оплати за ІНФОРМАЦІЯ_56
Так, 06.09.2023 на виконання договору від ІНФОРМАЦІЯ_50, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» уклало з компанією «ІНФОРМАЦІЯ_57) контракт НОМЕР_22. Надалі, в період з 13.09.2023 по 04.04.2024 грошові кошти з рахунків ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», попередньо конвертовані з валюти «Гривня» у валюту «Долар США», були перераховані на розрахункові рахунки компанії «ІНФОРМАЦІЯ_57) в загальній сумі ІНФОРМАЦІЯ_58
Також, 03.10.2023 на виконання договору від ІНФОРМАЦІЯ_50, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» уклало з компанією «ІНФОРМАЦІЯ_59 про закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_60 за курсом Національного банку України станом на 03.10.2023). Надалі, в період з 03.11.2023 по 24.11.2023 грошові кошти з рахунків ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», попередньо конвертовані з валюти «Гривня» у валюту «Долар США», були перераховані на розрахункові рахунки компанії «ІНФОРМАЦІЯ_61) в загальній сумі ІНФОРМАЦІЯ_62
У подальшому, частина грошових коштів, отриманих компанією «ІНФОРМАЦІЯ_61) від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» з рахунку «ІНФОРМАЦІЯ_63.» перерахована наступним чином:
- ІНФОРМАЦІЯ_64
- ІНФОРМАЦІЯ_65
- ІНФОРМАЦІЯ_66
Отже, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , об'єднані спільним злочинним умислом, реалізуючи попередні злочинні домовленості та існуючий спільний злочинний план щодо розтрати бюджетних коштів в особливо великому розмірі, діючи умисно, забезпечили укладення договору між ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» на поставку ІНФОРМАЦІЯ_67 (станом на дату укладення договору).
У подальшому між ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_9 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» було укладено ряд додаткових угод до Договору від ІНФОРМАЦІЯ_50, якими знижено вартість ІНФОРМАЦІЯ_68», при цьому вона залишалась значно вищою за ринкові ціни, які діяли на дати укладання зазначених додаткових угод.
Згідно з Висновком експерта розрахунок економічного показника майнової шкоди (збитків), а саме різниця між вартістю ІНФОРМАЦІЯ_69, поставлених та оплачених за Договором від ІНФОРМАЦІЯ_50 про закупівлю товару за державні кошти, укладеним між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» і Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 України, та вартістю аналогічної кількості ІНФОРМАЦІЯ_70
Слідчий суддя, врахувавши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши у судовому засіданні матеріали, дійшов правильного висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, апеляційні скарги захисників не містять переконливих доказів для спростування причетності ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень.
Посилання захисника ОСОБА_9 у апеляційній скарзі, що слідчим суддею не враховано перебування ОСОБА_5 , на момент постановлення ухвали про арешт майна, під вартою, що унеможливлює можливість негайного відчуження майна самим підозрюваним, а також його дружиною, враховуючи необхідності наявності згоди іншого подружжя для відчуження майна колегія суддів не приймає до уваги.
Факт перебування під вартою підозрюваного ОСОБА_5 дійсно обмежує його свободу дій, однак не позбавляє останнього цивільно-правової дієздатності, реалізація якої вимагає дозволів чи участі представника (адвоката, родича, довіреної особи) для забезпечення законності та можливості виконання угод в умовах ізоляції від суспільства.
А тому, перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою не нівелює ризик відчуження майна з метою уникнення покарання у виді конфіскації.
Помилковим є твердження захисника ОСОБА_9 , що детективом не надано слідчому судді документи, які б підтверджували право власності на майно, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Із матеріалів провадження вбачається, що детективом до клопотання про арешт майна додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_5 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_10 , витяг з Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України та Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортного засобу, належного на праві власності ОСОБА_10 , витяг з Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України та Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортного засобу, належного на праві власності ОСОБА_5 , витяг з інформаційної бази даних Державної податкової служби України щодо доходів ОСОБА_5 та членів його родини за період з 1998-2025 рр.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 вищевказаного Закону рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.
Відтак, детективом дотримано вимоги п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України та надано слідчому судді документи, які підтверджують право власності на майно підозрюваного та його дружини, а слідчим суддею встановлено таке право власності на підставі допустимих та належних доказів.
Безпідставним є посилання захисника ОСОБА_9 на договір іпотеки, відповідно до якого квартира АДРЕСА_6 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2476260146060), та машино-місце 134, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Так, іпотека не позбавляє власника права володіння і користування майном, а також не виключає можливості: зміни його фактичного стану, зменшення вартості, вчинення дій, спрямованих на ускладнення виконання судового рішення.
Крім того, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відтак, посилання в апеляційній скарзі на обтяження у виді іпотеки на квартиру АДРЕСА_7, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2476260146060), та машино-місце 134, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як відсутність ризику відчуження майна не спростовує можливість накладення арешту на вказане майно.
Колегія суддів вважає голослівним твердження захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо порушення принципу юридичної визначеності та права ОСОБА_5 на справедливий суд.
Вирішення питання накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації та врахування майна у підозрюваного для визначення розміру застави не порушує принципу правової визначеності, оскільки арешт не позбавляє майно економічної цінності, не припиняє права власності та не виключає можливості внесення застави іншою особою.
Окрім того, при визначенні розміру застави слідчий суддя у сукупності оцінює майновий та сімейний стан підозрюваного, обставини кримінального правопорушення.
КПК України не містить заборони на врахування такого майна, а різні правові наслідки в межах різних процесуальних інститутів не свідчать про суперечливість чи непередбачуваність правозастосування.
Між ОСОБА_5 та ОСОБА_19 укладено шлюб, актовий запис про шлюб від 11.03.2017 № 433 (т. 1 а. с. 148-149).
Встановлено, що на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 належить:
-земельна ділянка площею 0.12 га, кадастровий номер 4621587800:01:000:0131 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3132985146215);
-нежитлове приміщення, комора № II A, загальною площею 6.8 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2539406046060);
-нежитлове приміщення, комора № III A, загальною площею 5.4 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2537969246060);
-машино-місце № 134, загальною площею 15.9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2525722746060);
-квартира загальною площею 123.5 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_8
-1/10 частки квартири загальною площею 49.3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305376246101, Номер відомостей про речове право: 40850446);
-1/5 частки квартири загальною площею 49.3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305376246101, Номер відомостей про речове право: 40846870);
-транспортний засіб AUDI SQ8, номерний знак НОМЕР_8 , VIN № НОМЕР_3 , 2020 року випуску.
ОСОБА_10 на праві власності належить:
- нежитлове приміщення, комора ССІХ, загальною площею 2.6, кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_9 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2039198146101);
- квартира загальною площею 70.3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_9, квартира 154 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2039142446101);
- машино-місце №СDXXI-101, загальною площею 20.2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_9, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2038073046101);
- транспортний засіб LEXUS NX 300, номерний знак НОМЕР_9 , VIN № НОМЕР_10 , 2019 року випуску, дата реєстрації - 21.01.2023.
Вищезазначене майно ОСОБА_10 набуто на праві власності у період перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , а відтак на таке поширюється правовий режим спільної сумісної власності.
Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно зі ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Таким чином, диспозиції ст. 70 СК України та ст. 370, 372 ЦК України визначають рівність часток співвласників майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, у тому числі і подружжя, однак гіпотези вказаних статей встановлюють умови, за яких така рівність враховується - у разі поділу чи виділу.
Також гіпотези ст. 70 СК України, ст. 370, 372 ЦК України для здійснення їх диспозицій не містять таку умову, як вирішення питання про арешт майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Із наведеного слідує висновок про відсутність будь-яких правових підстав для фактичного поділу майна, згідно зі ст. 70 СК України чи ст. 370, 372 ЦК України, шляхом накладення арешту на частку майна співвласника у спільній сумісній власності.
Із постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18, провадження № 51-1815км22 вбачається, що у межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.
Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що накладаючи арешт на частини майна підозрюваного, що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_10 , слідчий суддя фактично здійснив поділ майна подружжя.
Проте, за відсутності апеляційної скарги сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України позбавлений можливості вийти за межі апеляційних скарг захисників та накласти арешт на все майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Тому колегія суддів вважає неспроможним посилання апеляційних скарг захисників, що слідчий суддя поділив майно, належне одному з подружжя - ОСОБА_10 , та виділив частку у майні без відома особи, якій це майно належить, а також, що до майна, яке належить ОСОБА_10 , слідчий суддя застосував положення СК України щодо спільності набутого в шлюбі майна, встановив у ньому 1/2 частку ОСОБА_5 та обтяжив таке майно арештом, без виділу в натурі.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг, а тому такі слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовити.
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3