07 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 705/2691/22
Провадження № 22-ц/821/114/26
Категорія : на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Онишко Вікторії Михайлівни на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
16.10.2025 АТ «Кредобанк» звернулось до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що у провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26677/2019 від 10.09.2019.
В обґрунтування заяви вказано, що 10.12.2024 Франківським районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі № 465/491/24, яким позов ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів з АТ «Кредобанк», внаслідок звернення стягнення на рухоме майно на підставі виконавчого напису через заборгованість за кредитним договором № 26677/2019 задоволено, стягнуто з Банку кошти, реалізовані шляхом звернення стягнення на предмет застави INFINITI QX60 за скасованим виконавчим написом нотаріуса № 1280 у сумі 729 255,00 грн.
29.09.2025 приватним виконавцем Баіровою Н. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання рішення у справі № 465/491/24 про стягнення з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 729 255,00 грн, судового збору у розмірі 7 292,55 грн та стягнення з АТ «Кредобанку» виконавчого збору у розмірі 73 654,76 грн.
29.09.2025 приватним виконавцем Баіровою Н. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення з АТ «Кредобанк» 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
06.10.2025 приватним виконавцем Баіровою Н. М. було винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3, оскільки сума боргу була сплачена у повному обсязі, в тому числі основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження.
Подаючи первісну позовну заяву, представником АТ «Кредобанк» враховано у ціну позову внесені кошти у розрахунок заборгованості за кредитним договором № 26677/2019 від 10.09.2019, стягнуті за виконавчим написом нотаріусом № 1280 у сумі 729 255,00 грн.
Так, у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26677/2019 від 10.09.2019 зазначені суми вказані у період з 10.06.2021 по 09.08.2021:
- за період з 10.07.2021 по 09.07.2021 були зараховані кошти від реалізації у розмірі 115 297,20 грн та сплачено відсотків 67 456,93 грн;
- за період з 10.07.2021 по 09.08.2021 були зараховані кошти від реалізації у розмірі 533 095,02 грн та сплачено відсотків 12 756,40 грн.
У зв'язку з визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, АТ «Кредобанк» повернув стягнуті за ним грошові кошти, що підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, а також постановою про закінчення виконавчого провадження.
Станом на дату подання первісного позову, у зв'язку із скасуванням виконавчого напису та повернення коштів у розмірі 729 255,00 грн жодних погашень заборгованості за кредитним договором № 26677/2019 від 10.09.2019 з 10.04.2021 по 09.10.2025 не надходило.
Оскільки позичальник протягом тривалого часу не виконував умови кредитного договору, а також у період дії договору допускав прострочення чергових платежів, а кошти в сумі 729 55,00 грн, зараховані в рахунок погашення заборгованості, були повернуті позичальнику, представник Банку вважає, що ОСОБА_1 у майбутньому може ухилятися від виконання своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів.
25.09.2025 представником АТ «Кредобанк» було направлено уточнену позовну заяву щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 3% річних та інфляційних витрат, яку мотивовано поверненням коштів позичальнику у сумі 729 255,00 грн.
У разі прийняття уточненої позовної заяви ціна позову складає 2 127 429,57 грн, а без врахування уточнених позовних вимог - 460 890,42 грн.
Додатково зазначають, що грошові кошти у розмірі 729 550,00 грн перебувають у володінні ОСОБА_1 , однак на час подання первісного возову вони були враховані у розмір заборгованості за кредитним договором.
З метою перевірки доцільності застосування заходів забезпечення позову представником позивача було здійснено запит до Державного реєстру іпотек та з отриманих відомостей встановлено, що за відповідачами відсутнє зареєстроване нерухоме майно, окрім об'єкта, який перебуває в іпотеці.
Крім того, із заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення від 24 вересня 2025 року, поданої приватному виконавцю Баіровій Н. М., представнику Банку стало відомо про банківський рахунок позичальника, на який перераховуються кошти на підставі судового рішення.
Враховуючи зазначене, а також відсутність у відповідачів зареєстрованого нерухомого майна, накладення арешту на кошти в сумі 729 255,00 грн на рахунку, на який було повернуто кошти за скасований виконавчий напис, є необхідним для забезпечення реального виконання рішення суду у майбутньому.
Позивач зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26677/2019 від 10.09.2019.
Вказав, що фактично це створює об'єктивну загрозу, що відповідач може розпорядитися коштами, які фактично є предметом подальшого стягнення, або зазначені кошти можуть бути виведені з рахунку. За фактичних обставин відсутності жодного нерухомого майна за боржниками, а також загрози виведення зазначених коштів з рахунку, внаслідок чого виконання рішення суду може бути суттєво ускладнено.
З огляду на викладене, просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 729 550,00 грн, які були повернуті боржнику на підставі виконання рішення по справі № 465/491/21, на рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на: IBAN: НОМЕР_2 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025заяву представника АТ «Кредобанк» - адвоката Павленка С. В про забезпечення позову задоволено.
Застосовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти в сумі 729 550,00 грн, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на: IBAN: НОМЕР_2 .
Ухвала суду першої інстанції, мотивована тим, що позивачем надано та обґрунтовано правомірність та співмірність застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна.
Враховувавши предмет спору та обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відомості про відсутність майна у відповідачів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що такий вид забезпечення позову відповідатиме змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач АТ «Кредобанк», характеру його порушення та не буде порушувати прав та законних інтересів інших осіб, а отже є співмірним.
Не погоджуючись з ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Онишко В. М. оскаржила її в апеляційному порядку. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана ухвала є передчасною, необґрунтованою та незаконною, оскільки винесена без наявності реальної загрози утруднення виконання рішення суду, а також за наявності ознак зловживання процесуальними правами з боку позивача.
Зазначила, що відповідно до матеріалів справи, позивачем вже було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль скаржника - шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Транспортний засіб було вилучено та реалізовано, тобто вимоги Банку щодо забезпечення кредитного зобов'язання вже задоволені.
04.12.2025 від АТ «Кредобанк» до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Вказує, що судом першої інстанції оскаржувану ухвалу винесено з дотриманням чинного законодавства, пересвідчившись, що між сторонами дійсно виник спір, який стосується повернення заборгованості, що виникла через неналежне виконання умов кредитного договору та неповернення відповідачами боргу на користь позивача, а відсутність забезпечення позову спричинить неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Щодо передчасності та безпідставності винесення ухвали про забезпечення позову зазначив, що АТ «Кредобанк» повернув ОСОБА_1 кошти, які раніше були зараховані в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором № 26677/2019 від 10.09.2019.
Також, АТ «Кредобанк» стверджує, що накладення арешту на рахунок, на який були переведені кошти за виконавчим провадженням, є єдиним можливим забезпеченням, яке дійсно гарантуватиме виконання рішення суду, оскільки інше майно за рахунок якого можливо задовольнити стягнення заборгованості - відсутнє.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників скаржника ОСОБА_1 - адвоката Онишко В. М., представника АТ «Кредобанк» - Павленка С. В., дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2022 АТ «Кредобанк» звернулось до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
10.09.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26677/2019 за яким Банк надав позичальнику кредит у сумі 1 157 130,60 грн на строк до 09.09.2026 для здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу INFINITI QX60 2018 року випуску (т. 1 а.с. 21 - 23).
Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 226677/2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Договір застави транспортного засобу, зареєстрований за № 10558 від 31.10.2019 (т.1 а.с. 28 - 30).
Також, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 226677/2019 від 10.09.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 10.09.2019 укладено договір поруки № 226677/2019/2 (т. 1 а.с. 31).
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 226677/2019 від 10.09.2019 станом на 13.06.2022 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 460 890,42 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 456 925,76 грн; заборгованості за відсотками - 102,66 грн; (т. 1 а.с. 8 - 9).
10.12.2024 Франківським районним судом м. Львова ухвалено рішення по справі № 465/491/24, яким позов ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів з АТ «Кредобанк», внаслідок звернення стягнення на рухоме майно на підставі виконавчого напису через заборгованість за кредитним договором № 26677/2019 задоволено. Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 кошти, реалізовані шляхом звернення стягнення на предмет застави INFINITI QX60 за скасованим виконавчим написом нотаріуса № 1280 у сумі 729 255,00 грн (т. 2 а.с. 107 - 113).
29.09.2025 приватним виконавцем Баіровою Н. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання рішення Франківського районного суду по справі № 465/491/24 про стягнення з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 729 255,00 грн, судового збору у розмірі 7 292,55 грн та стягнення з АТ «Кредобанку» виконавчого збору у розмірі 73 654,76 грн (т. 2 а.с. 165).
29.09.2025 приватним виконавцем Баіровою Н. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення з АТ «Кредобанк» 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (т. 2 а.с. 164).
06.10.2025 приватним виконавцем Баіровою Н. М. було винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3, оскільки сума боргу була сплачена у повному обсязі, в тому числі основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження (т. 2 а.с. 167).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у відповідачів відсутнє зареєстроване нерухоме майно (т. 2 а.с. 185, 186 - 188).
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву АТ «Кредобанк» про забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи предмет спору та обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача ОСОБА_1 та відомості про відсутність майна у відповідачів, обраний судом вид забезпечення позову відповідатиме змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач АТ «Кредобанк», характеру його порушення та не буде порушувати прав та законних інтересів інших осіб, а отже є співмірним.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Згідно вимог ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи, встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення.
Враховуючи встановлені обставини, застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто є співмірними та безпосередньо пов'язані з предметом спору, а також є необхідними і достатніми для забезпечення виконання можливого судового рішення.
Отже, апеляційний суд вважає, що АТ «Кредобанк» доведено зв'язок між неприйняттям заходів забезпечення позову і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи АТ «Кредобанк» щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який позивач просив застосувати, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог та є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.
Відтак, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює вирішення заяви та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається заявник, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки розгляд давної справи по суті триває, а тому апеляційний суд не дає оцінки доводам наведеним по суті справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Онишко Вікторії Михайлівни- залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 08 січня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков