Провадження №2/447/68/26
Справа №447/1042/25
(заочне)
08.01.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав.
Процесуальні дії у справі.
03.04.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трохимчук Д.В. засобами системи «Електронний суд» подала позов до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову представник позивача покликається на те, що сторони у справі перебували у шлюбі, який рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21.01.2014 у справі №447/3092/13-ц розірвано. У шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повноліття. Фактично після розірвання шлюбу сторони відновили відносини без повторної реєстрації шлюбу, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу сторони намагалися відновити стосунки, проте, вони припиняли відносини та не жили разом, згодом знову відновлювали відносини, але постійні сварки та скандали не припинялися. Під час спільного проживання відповідач неодноразово влаштовував конфлікти в присутності позивача, використовуючи ненормативну лексику, свідками чого були неповнолітні діти. Стосунки фактично припинилися на четвертому місяці вагітності позивача ОСОБА_1 у 2017 році. Відповідач не знав про дату народження дитини, не був присутній на хрестинах і жодного разу не бачив свого молодшого сина. Діти проживають разом із позивачем ОСОБА_1 . Відповідач у хиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не займається вихованням дітей, не цікавиться їхнім життям, здоров'ям, не підтримує морально, не бере участі у навчальному та духовному розвитку дітей, підготовкою до самостійного життя. Відповідач не бере також участі у матеріальному забезпеченні дітей. Позивач неодноразово зверталася до поліції із заявами про погрози та домашнє насильство з боку відповідача, свідками чого були діти. Позивач докладає всіх зусиль для створення найкращих умов для синів, займається їхнім доглядом, вихованням та всебічним розвитком. ОСОБА_5 не знайомий із біологічним батьком та вважає своїм батьком теперішнього чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . ОСОБА_4 пам'ятає як батько ОСОБА_2 ставився до нього та його матері, що залишило негативний відбиток на психоемоційному стані хлопчика. Дитині призначено лікарський препарат для зниження емоційної напруги та тривожності а також рекомендовано психокорекційна робота, заняття з психологом, якого він відвідує. Позивач самостійно забезпечує дітям належне виховання. У 2019 році син
ОСОБА_4 був госпіталізований із пневмонією. Позивач звернулася до відповідача з проханням про фінансову допомогу, моральну підтримку та прояв турботи про дитину, проте, він повністю проігнорував ці звернення. Відсутність батька ОСОБА_2 у житті дітей не є епізодичною, а носить постійний характер, його поведінка є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а позбавлення відповідача батьківських прав щодо його дітей сприятиме захисту якнайкращих їх інтересів.
04.04.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_2 та третій особі було надіслано представником позивача на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 29 (зворот)).
Ухвалу суду від 07.04.2025, надіслану відповідачу на адресу його місця реєстрації проживання, такий не отримав, оскільки поштове відправлення з указаним вмістом повернулося до суду з відміткою про повернення (а.с. 38-39).
Таким чином, згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України.
Відзиву у встановлений строк ОСОБА_2 не подав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
01.07.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трохимчук Д.В. подала до суду клопотання про виклик свідків (а.с. 50-51).
01.07.2025 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
08.01.2026 представник позивача адвокат Трохимчук Д.В. засобами системи «Електронний Суд» подала клопотання, у якому просила залишити без розгляду подане нею клопотання про виклик свідків, а також заяву, у якій просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
08.01.2026 представник третьої особи Іванців Л.М. подала до суду заяву щодо проведення розгляду справи за відсутності представника органу опіки та піклування. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв до суду не подавав.
Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 записані батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно (а.с. 11, 12).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади, сформованих 21.03.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с. 10 (зворот), 11 (зворот), 12 (зворот)).
Згідно з копією акту обстеження умов проживання 18.11.2024, комісією проведено обстеження умов проживання у квартирі по АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживають і мають місце реєстрації проживання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також проживає без реєстрації ОСОБА_6 (чоловік позивача). Умови проживання задовільні, кухня та кімнати обладнані необхідною побутовою технікою. У квартирі зроблений сучасний ремонт та облаштовано меблями. Для виховання та розвитку дітей створено умови: у дітей є окрема кімната, ліжко для сну, письмовий стіл для навчання, шафа для одягу. Стосунки у сім?ї доброзичливі, щирі, довірливі (а.с. 15).
Відповідно до копії характеристики вих. №23/2024, виданої 16.11.2024 головою ОСББ «Оберіг ДГ-17», позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, виховує трьох дітей (а.с. 16).
Відповідно до копії довідки, виданої 11.11.2024 лікарем-педіатром дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , батько ОСОБА_2 жодного разу не був присутній на огляді дітей (а.с. 16 (зворот)).
У характеристиці, виданій 18.11.2024 директором та класним керівником на учня 4-В класу Миколаївського ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 ОСОБА_4 , зазначено, що мати систематично цікавиться навчанням сина, регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь у громадському житті школи та класу. Щодо участі батька у шкільному житті дитини інформація відсутня (а.с. 17).
У характеристиці, виданій 13.03.2025 директором та класним керівником на учня 1-А класу Миколаївського ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 ОСОБА_5 , зазначено, що мати завжди цікавиться навчанням сина, регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь у громадському житті школи та класу. За період навчання учня його батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні хлопчика. Не був присутнім і не брав участі у заходах у школі (а.с. 17 (зворот)).
З копії заяви вихователя ЗДО «Журавлик» ОСОБА_8 на ім'я начальника служби у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 14.11.2024, вбачається, що з вересня 2021 по 2024 рік батько ОСОБА_5 не був присутній на всіх заходах, що проводилися у садочку (а.с. 18).
На підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, представник позивача долучила копії: консультації невролога КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» від 30.12.2024 (а.с. 18 (зворот)), консультації психолога від 15.01.2025 (а.с. 19), заяви свідків (а.с. 19 (зворот)-27).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 09.11.2024 зареєстрували шлюб (а.с. 28 (зворот)).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільне надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13 (зворот)-14).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області №10 від 04.02.2025 вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).
Оцінка суду.
При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси малолітніх дітей, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27.02.1991, та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно із ст. 9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім за інтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ч. 1-4 ст.150 СК України, батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 вищевказаного Закону, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров?я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей. Для того, щоб позбавлення батьківських прав було «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може таке найкраще задоволити інтереси дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Відповідна правова позиція застосована і в постанові ВС від 29.09.2021 у справі №459/3411/17, провадження №61-10531св21.
ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв?язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж?юнта проти Італії»).
Відтак, необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своїми батьками, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 19.09.2018 у справі №486/709/16-ц, провадження №61-23711св18.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України.
Розірвання сімейних зв?язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері, батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08.04.2020 у справі №645/731/18, від 29.01.2020 у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 у справі №640/15049/17, від 13.03.2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі №331/5427/17.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов?язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до п. 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об?єктивного з?ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Так, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов?язків.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказане міститься у постанові ВС від 05.04.2019 у справі №570/3742/17, провадження №61-47457св18.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ прийшов висновку, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.
Під час розгляду даної справи суду надано докази того, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Органом опіки та піклування встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 28.01.2006. За час спільного проживання в сім'ї народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21.01.2014 шлюб між подружжям розірвано. Сім'я продовжувала спільно проживати, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_10 . Спільно сім'я проживала за адресою АДРЕСА_1 . Зі слів ОСОБА_1 , коли народився менший син, вони з батьком дитини вже спільно не проживали. Починаючи з 2017 року батько з дітьми не проживає, не піклується про їх здоров'я, не займається їх навчанням та вихованням. Аліменти ОСОБА_2 сплачував на старшу дочку ОСОБА_11 до її повноліття. На синів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 аліменти на утримання дітей не сплачував, оскільки ОСОБА_1 не зверталася до Миколаївського районного суду про стягнення аліментів на дітей. Зі слів ОСОБА_1 , її колишній чоловік перебуває за межами України. Органом опіки та піклування у телефонному режимі повідомлено ОСОБА_2 про звернення ОСОБА_1 з надання висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно двох дітей. Батько дітей надіслав до органу опіки та піклування заяву про те, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його малолітніх синів. Водночас, заява ОСОБА_1 розглядалася на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 18.11.2024 та 17.12.2024. На засіданні комісії заявниця надала членам комісії прослухати телефонну розмову з батьком дітей, уході якої ОСОБА_2 заявив, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей. Членами комісії одноголосно прийнято рішення про надання ОСОБА_1 висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно їх спільних дітей для подальшого звернення з позовною заявою до Миколаївського районного суду Львівської області.
Отже органом опіки та піклування встановлено, що батько впродовж семи років з дітьми не проживає, не займається їх навчанням, вихованням, не піклується про їх здоров'я, не надає матеріальної допомоги, свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов?язків впродовж тривалого часу.
Враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також те, що в інтересах малолітніх дітей є турбота та підтримка і з боку батька, позбавлення батьківських прав батька дітей у даному випадку є доцільним, оскільки така міра відповідальності, що є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, з огляду на наявні у справі та матеріали, є обґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов?язку щодо утримання дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 181 СК України, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду, крім іншого, у частці від доходу її матері, батька. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров'я дитини, а також враховує стан здоров'я та матеріальне становище відповідача.
З урахуванням всіх обставин справи, беручи до уваги те, що позивачем не ставилися позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача, однак, на підставі положень ч. 3 ст. 166 СК України, суд приймає рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, й до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дітей забезпечить належний їх фізичний та моральний розвиток, та відповідатиме потребам дітей, при цьому не порушить права відповідача.
Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 1-4 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позов було пред'явлено засобами системи «Електронний суд» і такий підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 968,96 гривень на користь позивача . Водночас, за стягнення аліментів з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 968,96 гривень у дохід держави.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 7, 19, 135, 141, 150, 164, 166, 167, 169, 180, 181, 183, 191, 243 СК України, ст. 8, 11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, ст. 141, 223, 247, 259, 264, 265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у справі у розмірі 968 (дев?ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок на користь ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у справі у розмірі 968 (дев?ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Володимира Великого, 6, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, 81600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056204.
Повний текст рішення складено 08.01.2026.
Суддя Головатий А.П.