Справа №337/5171/25
Номер провадження 1-кп/337/157/2026
09 січня 2026 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 62025080100003708 від 01.05.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка Знам'янського районуКіровоградської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця за мобілізацією, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
У провадженні Хортицького районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відповідно до якого зазначено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 159 від 27.05.2024 року, солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого механіка-водія 1-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 273 від 13.09.2024, солдат ОСОБА_5 знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у зв'язку із перебуванням на тривалому лікуванні.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу. Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан -це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 26.10.2024 року солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в районі АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 09.11.2024 року, а саме до дня прибуття до місця несення служби.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) місця служби, вчинене в умовах воєнного часу.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , заявила клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України з підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, у зв'язку із добровільним проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 3 вересня 2025 року, просила закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 15 жовтня 2025 року по Справі № 484/3679/23.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав, підтримав клопотання заявлене захисником, просить провадження по справі закрити, оскільки він добровільно повернувся до військової служби.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання заперечень не має, вважає, що наявні усі підстави для закриття кримінального провадження.
Вислухавши думки учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Указаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК України доповнено ч. 5 такого змісту: «Особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби».
Отже, ч. 5 ст. 401 КК передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв'язку з абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Однією з умов застосування ч. 5 ст. 401 КК України є добровільне звернення особи з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби. Отже, із зазначеної умови вбачається, що законодавець пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності з наявністю добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби, що свідчить про її готовність виконувати військовий обов'язок і виправити наслідки попередньої протиправної поведінки.
У матеріалах кримінального провадження відсутнє та учасниками справи не надано копію письмового клопотання ОСОБА_5 про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби та письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження ним військової служби.
Натомість, як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_7 № 255 від 3 вересня 2025 року, після самовільного залишення військової частини старшого механіка-водія 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_5 (по мобілізації) ( НОМЕР_2 ), який 24 серпня 2025 року самовільно залишив військову частину, уважати таким, що прибув 3 вересня 2025 року із зарахуванням на усі види забезпечення.
Отже, ОСОБА_5 після самовільного залишення військової частини добровільно повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини, був зарахований наказом командира на всі види забезпечення та продовжує проходити військову службу на теперішній час, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК.
Таким чином, у суду є усі підстави вважати, що вимога про добровільність звернення особи з клопотанням у цій справі вважається виконаною, оскільки волевиявлення ОСОБА_5 було реалізоване через його фактичне добровільне повернення до служби та подальше її проходження.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові від 15 жовтня 2025 року (справа № 484/3679/23, провадження № 51-2692км25) Верховним Судом колегією суддів Третьої судової палати. Також в постанові зазначено, що ще однією умовою для застосування ч. 5 ст. 401 КК є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби. Але, ні вказана стаття, ні статті 286 та 287 КПК України не містять вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).Тому, з урахуванням того, що обвинувачений після добровільного повернення до місця тимчасової дислокації військової частини наказом командира був зарахований на всі види забезпечення, колегія суддів зауважила, що такий наказ є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_5 після добровільного повернення до місця тимчасової дислокації військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_7 № 255 від 3 вересня 2025 року був зарахований на всі види забезпечення, є всі підстави вважати, що наказ№ 255 від 3 вересня 2025 року є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Зважаючи на наведене, а саме добровільне повернення ОСОБА_5 до військової частини і продовження проходження ним військової служби та наявність письмової згоди командира у вигляді наказу№ 255 від 3 вересня 2025 року, з урахуванням того, що ОСОБА_5 уперше під час воєнного стану притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України, звільнення від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюється виключно судом.
Ч. 4 ст. 286 КПК України передбачає невідкладність розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, у випадку його надходження по справі, що надійшла до суду з обвинувальним актом.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За правилами ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
На підставі ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження підлягає закриттю.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст.89 КК України, під час дії воєнного стану вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, позитивно характеризується, добровільно повернувся до проходження військової служби на теперішній час нових кримінальних правопорушень не вчиняв, суд дійшов висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України, а кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 284, 285, 286, 288, 369, 371 КПК України, ст. ст. 5, 12, 401 КК України, суд, -
Ухвалив:
Клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100003708 від 01.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України - закрити, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1