1Справа № 331/7526/24 2/335/47/2026
09 січня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Шелудько О.О., представника відповідача Вартанової Г.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, припинення права власності на частку у спільному майні і визнання права власності, -
19 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шелудько О.О., звернулась до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 у якому просила поділити спільне майно колишнього подружжя шляхом визнання права власності по частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 за кожним, припинити право власності ОСОБА_2 на частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2025 року задоволено заяву представника відповідача Вартанової Г.М. про відвід судді Світлицької В.М. та секретаря судового засідання Солов'ян О.О. у вищевказаній справі. Матеріали справи передано до канцелярії суду для повторного розподілу судової справи між суддями.
У подальшому під час вирішення питання про прийняття цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, припинення права власності на частку у спільному майні і визнання права власності до свого провадження суддями Жовтневого районного суду м.Запоріжжя були заявлені самовідводи та відводи, які в послідуючому задоволені.
У зв'язку із задоволенням відводів та самовідводів та неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи на підставі розпорядження голови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 квітня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, припинення права власності на частку у спільному майні і визнання права власності передано на розгляд Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя.
16 квітня 2025 року вищевказана цивільна справа надійшла до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
01 грудня 2025 року та 05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подано до суду заяву у якій остання користуючись своїм правом передбаченим ч.2 ст.49 ЦПК України просить залишити без розгляду позовну вимогу щодо припинення права власності ОСОБА_2 на частку у праві власності на квартиру у АДРЕСА_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 . Також просила повернути грошові кошти у розмірі 458 000,00 грн., які були внесені позивачкою на депозитний рахунок Державної казначейської служби України та частину сплаченого нею судового збору у розмірі 4 580,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шелудько О.О. у судовому засіданні підтримали подану заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду та просили суд її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вартанова Г.М. у судовому засіданні проти задоволення заяви позивача в частині залишення позовних вимог без розгляду та повернення позивачу сплаченою нею компенсації вартості частики квартири не заперечувала, проте зазначила, що вимоги щодо повернення позивачу частини сплаченого судового збору не ґрунтуються на вимогах закону, а тому просила відмовити у задоволенні заяви в цій частині.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду суд доходить наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Позивачу, як ініціатору судового процесу, процесуальним законом надано коло процесуальних прав щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань. Заява про залишення без розгляду позову є одним із різновидів таких клопотань.
Згідно з п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті, подав заяву про залишення позову без розгляду.
З урахуванням того, що позивач скористалась своїм правом на залишення частини позовних вимог без розгляду, про що подала до суду письмову заяву, враховуючи, що розгляд справи по суті ще не розпочато, суд дійшов висновку, що заяву позивача слід задовольнити, та залишити без розгляду позовну вимогу про припинення права власності ОСОБА_2 на частку у праві власності на квартиру у АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 .
Приписами ст.365 Цивільного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем на депозитний рахунок Державної казначейської служби України було внесено вартість 1/2 частки у спільному майні в розмірі 458 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0079110068 від 16.12.2024 та квитанцією №ПН1033 від 17 грудня 2024 року.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині припинення права власності відповідача у спірному майні суд вважає вимоги позивача щодо повернення сплаченої нею компенсації вартості частки спірної квартири обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо повернення сплаченого судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З урахуванням зазначеного та виходячи з того, що позовну вимогу про припинення права власності ОСОБА_2 на частку у праві власності на квартиру у АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності в цілому на квартиру у АДРЕСА_1 , залишено без розгляду за заявою позивача, вимога позивача про повернення сплаченого судового збору за дану вимогу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 257, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду - задовольнити.
Позовну вимогу про припинення права власності ОСОБА_2 на частку у праві власності на квартиру у АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності в цілому на квартиру у АДРЕСА_1 залишити без розгляду.
Продовжити розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 458 000,00 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок з депозитного рахунку Державної казначейської служби України UA378201720355249002000001205 внесені відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0079110068 від 16 грудня 2024 року на суму 229 000,00 грн. та квитанції №ПН1033 від 17 грудня 2024 року на суму 229 000,00 грн. в рахунок компенсації вартості 1/2 частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення половини сплаченого судового збору в сумі 4 580,00 гривень - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 09.01.2026.
Суддя: А.Б.Алєксєєнко