Справа № 303/56/26
Провадження № 2/303/18/26
09 січня 2026 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Полянчук Б.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суду належить перевірити, чи позовна заява подана з дотриманням вимог щодо її змісту та форми та чи дотримано правил підсудності при її поданні, оскільки, в силу ч. 1 ст. 378 ЦПК України розгляд судом справи, яка не відноситься до його юрисдикції (підсудності) є однозначною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Як зазначається в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Згідно статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до долученого до позовної заяви копії паспорта відповідача його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1
Водночас із відомостей, отриманих судом з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери встановлено, що відповідача ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною 1 ст. 5 зазначеного Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі №409/2636/17 вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
Таким чином, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ.
Зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання/перебування відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 , тому саме цю адресу необхідно взяти до уваги при визначенні підсудності розгляду справи.
Зазначена адреса зареєстрованого місця проживання відповідача відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Водночас рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Таким чином, встановлено, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав підсудна Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпропетровська.
Стаття 187 ч. 6, 9 ЦПК України передбачає, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За викладених обставин цивільну справу слід передати до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, оскільки вона належить до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду і не підсудна Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області.
Керуючись ст. 4, 27, 31, 187, 259-261, 353, 354, 355 ЦПК України, 124 Конституції України, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав передати на розгляд Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя