Номер провадження 2/243/175/2026
Номер справи 243/12072/25
(заочне)
«09» січня 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат ПРОКОПЦЕВ Сергій Вікторович, до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, яку обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 доводилася дочкою ОСОБА_3 . Наведене підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 грудня 1997 року, Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28 червня 1991 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказом чого є Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 22 квітня 2025 року.
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - 18 / 40 (вісімнадцять сорокових) часток житлового будинку А-1 загальною площею 115,8 кв.м, житловою площею 76,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: сарай Б, літня кухня Г, гараж Ж, сарай И, вбиральня, душ К, альтанка Л, огорожа №1, 3-6, водопровід №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Це нерухоме майно належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1985 року, реєстровий №1-2989, зареєстрованого в Слов'янському БТІ №3225/19-а - 98 стр., 1985 рік.
Інші 22 / 40 (двадцять дві сорокових) часток вищевказаного будинку належать позивачці на підставі Договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 17 листопада 2025 року, реєстровий №4364 (витяг з Державного реєстру речових прав №452354597 від 17 листопада 2025 року).
Відповідно до Довідки про технічні характеристики об'єкту нерухомого майна №314 від 18 листопада 2025 року загальна та житлова площа житлового будинку змінені внаслідок врахування площ прибудови літ. «А1-1», надбудови літ. «Ан», прибудови літ. «а», які були побудовані до 05 серпня 1992 року, що відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого Постановою КМУ №488 від 12 травня 2023 року, та Постанови КМУ від 07 червня 2017 року №406, не є самовільними та не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Сарай літ. «Б», гараж літ. «Ж», сарай літ. «И» побудовані до 05 лютого 1992 року, що відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою КМУ №488 від 12 травня 2023 року, та Постанови КМУ від 07 червня 2017 року №406 не є самовільними та не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Вбиральня, душ літ. «К», альтанка літ «Л» є тимчасовими будівлями без влаштування фундаменту. Погріб літ. «В», вбиральня літ. «Д» демонтовані. Згідно з довідкою про уточнення ідеальних часток в праві загальної власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами №18 від 18 листопада 2025 року частка, належна ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1985 року, реєстровий №1-2989, зареєстрованого в Слов'янському БТІ №3225/19-а - 98 стр., складає 18 / 40 (вісімнадцять сорокових) часток від усього майна.
На підставі Довідки відділу зберігання інвентаризаційних справ об'єктів нерухомого майна Слов'янської МВА №04-01/2522 від 15 жовтня 2025 року за ОСОБА_3 станом на 01 січня 2013 року зареєстроване право власності на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1985 року, реєстровий №1-2989, зареєстрованого в Слов'янському БТІ №3225/19-а - 98 стр., 1985 рік.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування за Законом. ОСОБА_2 прийняла спадщину, була заведена спадкова справа №224/2025 (номер у Спадковому реєстрі 74718676), про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82866810 від 31 жовтня 2025 року. З метою оформлення спадщини у грудні 2025 року, ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса, однак їй було відмовлено в оформлені прав на спадщину у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності на успадковане майно за спадкодавцем. Про відмову повідомлено у листі №329/02-31 від 22 грудня 2025 року. Відмова нотаріуса оформлена у виді Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 грудня 2025 року. Річ у тому, що право власності ОСОБА_3 було зареєстроване відповідно до чинного на той час Законодавства у 1985 році. Після цього у будинку були здійснені прибудови, про що зазначено вище.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», який визначає нові правила державної реєстрації права власності. ОСОБА_3 не звертався з заявою про державну реєстрацію права власності на будинок, враховуючи проведені перебудови, у порядку, чинному з 01 січня 2013 року, тобто інформація про право власності ОСОБА_3 на спадкове майно у тому виді, як воно існує на сьогодні, відсутня в Державному реєстрі речових прав. Зважаючи на це, у нотаріуса відсутня можливість оформити спадкові права ОСОБА_2 у встановленому законом порядку. Чинним законодавством не передбачено можливості державної реєстрації права власності за померлими особами.
Враховуючі вищенаведене, позивач просить визнати за нею право власності на 18 / 40 (вісімнадцять сорокових) часток житлового будинку садибного типу А-1 загальною площею 115,8 кв.м, житловою площею 76,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: сарай Б, літня кухня Г, гараж Ж, сарай И, вбиральня, душ К, альтанка Л, огорожа №1, 3-6, водопровід №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Прокопцев С.В., в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача - Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області., належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. В судове засідання не з'явився.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне Рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне Рішення.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові Рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батько - ОСОБА_3 .
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 28 червня 1991 року був укладений шюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_4 змінила своє прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений відповідний актовий запис №794.
Відповідно до Витягу зі спадкового реєстру №82866810 від 13 жовтня 2025 року, була зареєстрована спадкова справа №74718676, номер у нотаріуса 224/2025.
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - 18 / 40 (вісімнадцять сорокових) часток житлового будинку А-1 загальною площею 115,8 кв.м, житловою площею 76,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: сарай Б, літня кухня Г, гараж Ж, сарай И, вбиральня, душ К, альтанка Л, огорожа №1, 3-6, водопровід №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Це нерухоме майно належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1985 року, реєстровий №1-2989, зареєстрованого в Слов'янському БТІ №3225/19-а - 98 стр., 1985 рік.
Інші 22 / 40 (двадцять дві сорокових) часток вищевказаного будинку належать позивачці на підставі Договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 17 листопада 2025 року, реєстровий №4364 (витяг з Державного реєстру речових прав №452354597 від 17 листопада 2025 року).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом було встановлено, що на підставі Довідки відділу зберігання інвентаризаційних справ об'єктів нерухомого майна Слов'янської МВА №04-01/2522 від 15 жовтня 2025 року за ОСОБА_3 станом на 01 січня 2013 року зареєстроване право власності на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1985, реєстровий №1-2989, зареєстрованого в Слов'янському БТІ №3225/19-а - 98 стр., 1985 р.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом. ОСОБА_2 прийняла спадщину, була заведена спадкова справа №224/2025 (номер у Спадковому реєстрі 74718676), про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82866810 від 31 жовтня 2025 року.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до Витягу зі спадкового реєстру №82866810 від 13 жовтня 2025 року, була зареєстрована спадкова справа №74718676, номер у нотаріуса 224/2025.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 319 ЦК України, встановлено, що здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з заявою про реєстрацію права власності до відділу реєстрації повинен звернутись власник, а оскільки він помер, у відповідності до ч. 4 ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок також подати не можливо. Враховуючи вищенаведене, а також те, що отримання та реєстрація правовстановлюючого документу, у даному випадку не передбачена чинним Законодавством, іншої процедури, окрім звернення до суду, відповідно ч. 1,2,3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 16 ЦК України, не існує.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4 (із наступними змінами та доповненнями), якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв'язує питання про визнання права на спадкоємне майно.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13: якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
Керуючись ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Таким чином, надати нотаріусу документ, який би підтверджував зареєстроване право власності за померлим батьком позивачки на 18 / 40 (вісімнадцять сорокових) часток будинку з господарськими будівлями і спорудами, немає можливості.
У листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 №12/5-126 роз'яснено, що об'єкти, збудовані до 05.08.1992, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не підлягали введенню в експлуатацію, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Крім того, згідно з п. 3.1. Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 р. №91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
У п. 3.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24753/0/4-13 від 16.05.2013 р. зазначено, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватись право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992, на які спадковадцем не було отримано правовстановлюючі документи. Перші власники не оформляли документів на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину, і його право має бути визнано в судовому порядку.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: - по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Враховуючи наведені вище обставини, виникла ситуація, за якої ОСОБА_2 не має можливості отримати правовстановлюючий документ на успадковану частку будинку.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця Свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі. На підставі ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Беручи до уваги наведене, без державної реєстрації прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 не визнається. У даному випадку невизнання права власності на успадковану частку нерухомості полягає в тому, що у позивачки відсутні документи, які б посвідчували її право власності, і були б підставою для державної реєстрації її права власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права. Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір підлягає сплаті у розмірі у розмірі 1423,89 грн. (1% від 142 389,00 грн.).
На підставі до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Зважаючи на те, що позовна заява подається через електронний суд, то у даному випадку підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 і судовий збір становить 1 139,11 грн. (1423,89 грн. х 0,8).
Суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 1 139,11 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.15,16,25,328,1216,1217, 1218, 1227,1261 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат ПРОКОПЦЕВ Сергій Вікторович, до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 18 / 40 (вісімнадцять сорокових) часток житлового будинку садибного типу А-1 загальною площею 115,8 кв.м, житловою площею 76,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: сарай Б, літня кухня Г, гараж Ж, сарай И, вбиральня, душ К, альтанка Л, огорожа №1, 3-6, водопровід №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за Законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового Рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового Рішення.
Заочне Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного Рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне Рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного Рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного Рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове Рішення складено 09 січня 2026 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Т.А. Хаустова