Єдиний унікальний номер судової справи №678/1677/25
Номер провадження №2-678-661/25
19 грудня 2025 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Ходоровського І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в залі суду в селищі Летичів, у відсутність учасників справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, за наявними у справі матеріалами, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкове майно,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 23 жовтня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 за змістом якої ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала по АДРЕСА_1 і після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно до складу якого увійшла земельна частка (пай) із земель селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево Летичівського району Хмельницької області розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якої в силу ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) прийняв, але не оформив її рідний брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 заповіту не залишала, тому в силу ст.ст. 1223, 1261 ЦК України позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої як спадкоємець першої черги за законом, оскільки є її дочкою.
Інших спадкоємців та спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після ОСОБА_2 не має, оскільки її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З метою оформлення вищевказаного спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , яка була спадкоємцем після свого чоловіка ОСОБА_4 , який прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після сестри ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лазаренко А.П., проте їй нотаріусом повідомлено, що у наданих нею документах не встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої прийняла ОСОБА_1 , тому рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були братом та сестрою.
Крім того нотаріусом повідомлено, що на спадкове майно, а саме на земельну ділянку, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Летичівська територіальна громада (колишня адреса: Хмельницька область, Летичівський район, Голенищівська сільська рада) відсутній правовстановлюючий документ, тому рекомендовано звернутись до суду для визнання права на земельну частку (пай).
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що у актових записах про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 містяться розбіжності, тому неможливо прослідкувати, що вони були рідними братом та сестрою, у зв'язку з чим й виникає необхідність встановлення факту родинних відносин в судовому порядку.
Така необхідність викликана тим, що у актовому записі про народження ОСОБА_4 його прізвище та прізвище батьків записано як ОСОБА_6 , його ім'я записано - ОСОБА_7 , ім'я батька вказано як ОСОБА_8 , а в актовому записі про народження ОСОБА_5 її прізвище та прізвище батьків записано як ОСОБА_9 , ім'я батька вказано як ОСОБА_10 .
Однак, незважаючи на дані обставини, письмовими доказами родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є:
копія актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно якого батьком записаний ОСОБА_11 , матір'ю записана ОСОБА_2 , місце народження - с. Майдан-Голенищівський;
копія актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно якого батьком записаний ОСОБА_12 , матір'ю записана ОСОБА_13 , місце народження - с. Майдан-Голенищівський;
свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане 09 серпня 1958 року Голенищівською сільською радою Вовковинецького району Хмельницької області (так іменувалось на той час) між ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , де після шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_15 ;
Витяги з погосподарських книг по с. Майдан-Голенищівський Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області за 1950-1955 роки згідно яких ОСОБА_16 , 1886 року народження - голова двору, ОСОБА_5 , 1927 року народження - дочка, ОСОБА_17 , 1929 року народження - син.
Вказані документи й підтверджують ту обставину, що ОСОБА_3 була для ОСОБА_4 рідною сестрою.
Згідно листа сектору №2 відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 квітня 2025 року №909/281-25 ОСОБА_3 рахувалась у списку громадян-членів Селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №09, виданого 05 вересня 1995 року. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області по Голенищівській сільській раді із земель СС «Прогрес» на ім'я ОСОБА_18 сертифікат на право на земельну частку (пай) не зареєстрований.
Згідно листа сектору №2 відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 травня 2025року №1110/281-25 на підставі інформації №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025 року Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру застосовується коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель та із врахуванням коефіцієнтів вартість земельної частки (паю) станом на 01 січня 2025 року становить 30231 грн.
Державні акти на право приватної власності на землю та на право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Голенищівської сільської ради відповідно книг реєстрації державних актів на право власності на землю та на право власності на земельну ділянку, право постійного користування землею, договорів оренди землі, станом на 01 січня 2013 року ОСОБА_18 не зареєстровані та не видавались.
21 серпня 2025 року трудовим архівом Летичівської селищної ради видана довідка про те, що ОСОБА_19 працювала в колгоспі.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_19 дійсно мала право на земельну частку (пай), адже працювала у вказаному колгоспі.
У зв'язку із тим, що нотаріус відмовила позивачу у оформленні спадщини - на земельну частку (пай), оскільки відсутній правовстановлюючий документ та необхідно довести факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав, адже не може скористатись своїми правами як спадкоємця щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, гарантованих Конституцією України.
За цих обставин позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення і визнати за нею право на спадкове майно - на земельну частку (пай).
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2. 23 жовтня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.
3. 27 жовтня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.
4. Судові засідання призначалися на: 28 листопада 2025 року, 19 грудня 2025 року.
5. 03 грудня 2025 року Летичівська державна нотаріальна контора повідомила, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відкрита спадкова справа №602 від 23 грудня 2002 року, а після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не відкривалась.
6. 03 грудня 2025 року від приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лазаренко А.П. надійшла копія спадкової справи №73/2020 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
7. 17 грудня 2025 року із Хмельницького обласного державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи №602/2002, заведеної 20 грудня 2002 року Летичівською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 19 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стецькова-Бондар Л.Ф. подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує.
9. 19 грудня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. про розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі доказами, позовні вимоги визнають, не заперечують проти позову.
ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
10. Як зазначено у ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
11. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2).
У ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).
За приписами ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3).
Як зазначено у ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1). Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 2).
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3).
12. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗК України 1990 року земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗК України 1990 року землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.
В силу ст. 5 ЗК України 1990 року суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ч. 2). Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу (ч. 9).
Законодавець у ст. 22 ЗК України 1990 року визначив, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1). Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ч. 2).
Як зазначено у ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1). Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2). Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 3).
13. У Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ч. 1 ст. 1). Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (ч. 1 ст. 5). Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9).
14. Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п. 1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2). Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5).
15. З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності, зокрема, таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
16. У ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (абз. 1-4). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз. 6).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
17. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року роз'яснено, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (п. 23).
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) (абз. 1 п. 24). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (абз. 2 п. 24). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність (абз. 3 п. 24).
18. В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай) (п. 11). У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абз. 3 п. 23).
19. За змістом п. 3 ч. 2 і ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В силу до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
20. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (абз. 1 п. 1).
21. За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
22. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз'яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
23. Так, представник відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. подала суду заяву згідно якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнає і не заперечує проти їх задоволення.
24. Отже, відповідач позовні вимоги визнає, таке визнання є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
25. Відповідач жодним чином не оспорює фактичні обставини у справі, не ставить під сумнів, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були рідним братом і сестрою, й позивач ОСОБА_1 має право успадкувати після смерті матері ОСОБА_2 спадкове майно - право на земельну частку (пай).
26. При цьому, свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_21 суду показали, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дійсно були рідним братом і сестрою.
27. Позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку оформити право на земельну частку (пай), оскільки їй у цьому 25 березня 2025 року відмовила приватний нотаріус, адже не встановлено факт родинних відносин та відсутній правовстановлюючий документ й тому рекомендовано звернутись до суду.
28. Наведені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві обставини підтверджуються поданими нею доказами, а також матеріалами спадкових справ.
29. У зв'язку із тим, що відповідач позовні вимоги визнав повністю і беззаперечно, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позовних вимог.
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
30. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказала, що судові витрати залишає за собою.
Враховуючи засаду (принцип) диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд вважає, що судові витрати необхідно залишити за позивачем.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
31. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довела правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10-13, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України,
Прийняти визнання позову відповідачем - Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області.
Позов задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , уродженка с. Майдан-Голенищівський Хмельницького району Хмельницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю с. Майдан-Голенищівський Хмельницького району Хмельницької області, рідною сестрою.
Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай), розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах із земель колишньої селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево Летичівського району Хмельницької області, як на спадкове майно, після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якої прийняв, але не оформив її рідний брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 19 грудня 2025 року.
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Майдан-Голенищівський Летичівського району Хмельницької області, жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , засоби зв'язку невідомі, електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.
ПРЕДСТАВНИК: адвокат Стецькова-Бондар Людмила Феліксівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3, тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 , наявний електронний кабінет.
ВІДПОВІДАЧ: Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404548, тел. / факс (03857) 2-05-20, 2-02-15, електронна пошта: rada@letychivotg.gov.ua, наявний електронний кабінет.
ПРЕДСТАВНИК: Буравець Тетяна Вікторівна (за довіреністю).
Суддя Ходоровський І.Б.