Справа № 675/1479/25
Провадження № 2/675/144/2026
06 січня 2026 року м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: не з'явився,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні,
ОСОБА_2 через свого представника звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності на 3/10 частки, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62, 3 кв.м, житловою площею 37, 5 кв.м; визнання права власності на 3/10 частки, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62, 3 кв.м, житловою площею 37, 5 кв.м.
Разом з цим, у ході підготовчого провадження було встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 грн.
Представник позивача звертаючись до суду в позовній заяві заявив одну вимогу майнового характеру про визнання права власності на 3/10 частки квартири та одну вимогу немайнового характеру, а саме про припинення права спільної часткової власності на 3/10 частки квартири.
Разом з цим судовий збір сплачено за одну вимогу немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211, 20 грн. або ж за одну вимогу майнового характеру за мінімальною ставкою судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Попри заявлення вимоги немайнового характеру про припинення права спільної часткової власності та вимоги майнового характеру про визнання права власності на частку квартири та зазначення у позовній заяві ціни позову 310904, 18 грн. (у мотивувальній частині позову - 93271, 25 грн.), судовий збір сплачено в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211, 20 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Також необхідно зазначити, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до п. «а» п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Тим самим позивачу необхідно надати суду належні докази сплати повної суми судового збору (недоплаченої його частини), як за вимогу майнового характеру з урахуванням дійсної ринкової вартості майна (частини спірної квартири), так і за вимогу немайнового характеру, врахувавши сплачену частину в сумі 1211, 20 грн.
Згідно ч. 6 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить припинити право спільної часткової власності відповідача на частку квартири.
Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України (по тексту ухвали - ЦК України), з посиланням на приписи якої позивачем заявлені позовні вимоги, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При цьому зі змісту ч. 2 ст. 365 ЦК України слідує, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову.
Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 367/7792/16-ц, зроблено висновок, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, однак оскільки позивачем подано до суду позов в порядку вказаної норми права, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача, тому останній необхідно надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні, виходячи з дійсної ринкової вартості майна (спірної квартири) на підставі документу, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - звіту про оцінку майна.
Реквізити для сплати грошової суми на депозитний рахунок суду:
отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26293548, банк отримувача: ДКСУ, м. Києва, рахунок отримувача: UA228201720355289001000016581, код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу: вказати від кого, за що саме та по якій справі.
Необхідно врахувати, що Європейський суд з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України» (заява № 35041/05) уже зробив висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди».
Частина 11 ст. 187 ЦПК України визначає, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до переконання, що вирішити питання про продовження розгляду справи неможливо, а відтак слід позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст.ст. 175, 177, 187 ЦПК України, а саме: надати докази сплати недоплаченої частини судового збору та платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду вартості спірного майна, виходячи з його дійсної вартості.
Враховуючи приписи ч.ч. 12, 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст. 365 ЦК України, ст.ст. 175, 176, 177, 185, 187, 260 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні, - залишити без руху, надавши строк строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання повної ухвали.
Роз'яснити, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її складення.
Повна ухвала складена 08.01.2026.
Суддя Олександр Король